Ухвала

від 12.02.2021 по справі 766/2289/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 766/2289/20

провадження № 61-18997ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі cудді Вейтас І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька О. А., у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просила визнати недійсним договір серії та номер: 3431, виданий 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу (далі - ПНХМНО) Маковецькою О. А., купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір серії та номер: 3435, виданий 24 вересня 2019 року ПНХМНО Маковецькою О. А., з описом предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 .

Позовну заяву мотивовано тим, що з 01 червня 2002 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Шлюбні відносини зберігалися між сторонами до січня 2019 року. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 28 липня 2015 року шлюб між подружжям розірвано. Про існування судового рішення про розірвання шлюбу позивачці стало відомо 24 вересня 2019 року. Під час шлюбу, 28 лютого 2011 року сторони придбали майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності: квартира АДРЕСА_1 . З 22 квітня 2011 року по час звернення з цим позовом позивач з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_1 . 26 вересня 2019 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя оскільки згоди про добровільний поділ майна не досягнуто. В ході підготовки до судового засідання з`ясувалося, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_5 продав спірну квартиру своєму батьку - ОСОБА_2 . У цей же день між означеними особами укладено договір іпотеки спірної квартири, з розміром основного зобов`язання 1 000 000, 00 грн. Позивачка, як суб`єкт права спільної сумісної власності, і органи опіки і піклування письмової згоди на відчуження спірної квартири не надавали. Оскільки оспорювані правочини позбавили неповнолітню особу права на проживання та користування квартирою позивач була змушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій посилаючись на норми матеріального права остаточно просила: визнати недійсним акт оцінки та приймання-передавання майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Олесенька код ЄДРПОУ 43223255 від 17 вересня 2019 року, посвідчений ПНХМНО Ларічевою Н. А.; визнати недійсним рішення від 24 вересня 2019 року № 3, одноосібного засновника (учасника) товариства з обмеженою відповідальністю Олесенька (далі - ТОВ Олесенька ) ОСОБА_5 про переведення зі статутного капіталу на баланс товариства, і надання дозволу на відчуження нерухомого майна за 61 234,00 грн, кв. АДРЕСА_1 , посвідчене ПНХМНО Маковецькою Оленою Анатоліївною; визнати недійсним Договір купівлі продажу від 24 вересня 2019 року між ТОВ Олесенька в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 за 61234,00 грн, посвідчений ПНХМНО Маковецькою О. А.; визнати недійсним Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень квартири АДРЕСА_1 , індексний номер: 48837149 від 24 вересня 2019 року 15:47:30, прийняте Державним реєстратором ПНХМНО Маковецькою О. А.; визнати недійсним договір іпотеки від 24 вересня 2019 року згідно з умовами якого ОСОБА_2 (батько) передав в іпотеку ОСОБА_5 (своєму сину) квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю позивачки, та ОСОБА_5 .

В обґрунтування заявленого клопотання зазначала, що після ознайомлення з матеріалами наданими нотаріусом Маковецькою О.А. було виявлено, що без повідомлення та без згоди співвласника: актом оцінки та приймання передавання майна до статутного капіталу ТОВ Олесенька від 17 вересня 2019 року, посвідченим ПН ХМНО Ларічевою Н. А., квартира АДРЕСА_1 передана до статутного капіталу ТОВ Олесенька . Рішенням від 24 вересня 2019 року № 3, одноосібного засновника (учасника) ТОВ Олесенька ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 переведено зі статутного капіталу на баланс товариства, і надано дозвіл на відчуження нерухомого майна за 61 234,00 грн та уповноважено ОСОБА_4 на підписання договору купівлі-продажу. Згідно Договору купівлі продажу від 24 вересня 2019 року ТОВ Олесенька в особі директора Шевчішиної І. О. продано ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 за 61 234,00 грн. Державним реєстратором ПНХМНО Маковецькою О. А. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень квартири АДРЕСА_1 , індексний номер: 48837149 від 24 вересня 2019 року 15:47:30. Згідно з умовами договору іпотеки від 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 (батько), передав в іпотеку Іпотекодержателю ОСОБА_5 (сину) квартиру із заставною вартістю 1 000 000,00 грн. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_2 (батько) зобов`язаний повернути в строк до 01 жовтня 2019 року ОСОБА_5 (сину) 1 000 000,00 грн. Крім того, у договорі іпотеки умисно неправдиво зазначено що не буде порушено прав інших осіб, а також неповнолітніх дітей. Позивач вважала, що у приватного нотаріуса Маковецької О. А. були відсутні законні підстави для вчинення будь-яких правочинів щодо спірного нерухомого майна, оскільки були відсутні дозволи органів опіки та піклування для вчинення будь-яких правочинів щодо цього майна, так як право користування цим нерухомим майном має неповнолітня дитина. Крім того в силу положень СК України, вчинений відповідачем правочин, щодо відчуження нерухомого майна, право власності та право користування на яке мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним. Оскільки позивачка та орган опіки згоди на відчуження квартири не надавали, а спірне майно є об`єктом права власності подружжя набутим у період спільного проживання, то є всі підстави для визнання спірних правочинів недійсними.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2020 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову відмовлено.

Не погодившись із цією заявою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу повернуто заявникові з підстав визначених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У грудні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково повернув апеляційну скаргу, та не взяв до уваги, що судом першої інстанції, всупереч положенням статті 185 ЦПК України заяву про зміну предмета позову у справі розглянуто як клопотання. На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції фактично залишив позов без розгляду. Зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу апеляційний суд порушив її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та статтею 55 Конституції України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема - сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

У строк, визначений в ухвалі заявник надіслала матеріали на усунення недоліків, а саме квитанцію від 11 січня 2021 року № 0.0.1970758293 про сплату судового збору у розмірі 420,40 грн.

Таким чином недоліки касаційної скарги усунуто, проте у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Херсонського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 353 ЦПК України до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду не включено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про зміну предмета позову, цей перелік є вичерпним.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зміну предмета позову не віднесена до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про зміну предмета позову, фактично залишив позов без розгляду, є безпідставними та зводяться до власного тлумачення заявником норм ЦПК України.

В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України (Skorik v. Ukraine) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу порушив право заявника на розгляд справи Верховним Судом відхиляються, з огляду на наступне.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. United Kingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі Кромбах проти Франції (Krombach v. France, заява 29731/96, § 96).

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об`єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/13362/13-ц (провадження 61-14123св19).

За результатами оцінки змісту касаційної скарги, оскарженої ухвали апеляційного суду не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права , підстави для її скасування відсутні.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик