Постанова

від 13.07.2021 по справі 766/2289/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2289/20 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.

Номер провадження: №22-ц/819/450/21 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Мельниченко А.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Булах Є.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання недійсним договору іпотеки, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстрований в реєстрі за № 3431;

- визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстрований в реєстрі за № 3435.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.06.2002 року вони з відповідачем уклали зареєстрований шлюб, шлюбні відносини зберігалися до січня 2019 року.

28.02.2011 року в період перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя ними придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на відповідача.

З 22.04.2011 року вона разом з їх сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували своє постійне місце проживання у спірній квартирі.

Оскільки згоди про добровільний поділ спільно набутого майна подружжям не досягнуто, 26 вересня 2019 року вона звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом про його поділ і в ході розгляду справи з`ясувалося, що 24.09.2019 року ОСОБА_2 продав спірну квартиру своєму батьку ОСОБА_3 , який у цей же день передав її в іпотеку відповідачу в забезпечення виконання позикового зобов`язання у розмірі 1000000, 00 грн.

Посилаючись на те, що оспорювані правочини укладені без її згоди та відома, за відсутності згоди органу опіки та піклування, що було суттєвим порушенням прав неповнолітнього ОСОБА_4 , з огляду на те, що внаслідок відчуження спірної квартири вони з сином позбавлені права на проживання та користування нею, просила суд визнати оспорювані правочини недійсними.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу укладено між ТОВ Олесенька , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, при цьому відповідач ОСОБА_2 не є відчужувачем квартири за оспорюваним правочином.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, суд вказав, що вони є похідними від основної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним у задоволенні якої відмовлено, у зв`язку із чим у їх задоволенні також слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених судом доказах та нормах матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м.Херсона зроблено актовий запис №180 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_1 (а.с.6 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 , про що 21.01.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Херсона зроблено актовий запис №21 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7 т.1).

28.02.2011 року в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до листа КП ХБТІ Херсонської обласної ради від 17.07.2019 року за вих. №498, станом на 31.12.2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.02.2011 року та зареєстровано в Херсонському ДБТІ в книзі №17, запис №4914, реєстраційний номер об`єкта 32926868(а.с.8 т.1).

Згідно довідок ОСББ Херсонець від 15.08.2019 та 04.02.2020 року ОСОБА_1 дійсно зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_4 .(а.с.10 т.1).

10.09.2019 року ОСОБА_2 , як одноосібним засновником (учасником) ТОВ Олесенька , прийнято рішення №1 про заснування ТОВ Олесенька , статутний капітал якого у розмірі 61234, 00 грн. сформовано виключно з негрошового вкладу засновника - квартири АДРЕСА_1 .

Директором ТОВ обрано (призначено) ОСОБА_6 (а.с.126 т.1).

17.09.2019 року між ОСОБА_2 та директором ТОВ Олесенька ОСОБА_6 підписано акт оцінки та приймання передавання майна до статутного капіталу ТОВ Олесенька (код ЄДРПОУ 43223255), за яким відповідач передав, а Товариство прийняло як негрошовий вклад учасника до статутного капіталу спірну квартиру (а.с.115 т.1).

Рішенням №3 одноосібного засновника (учасника) ТОВ Олесенька від 24.09.2019 року ОСОБА_5. спірна квартира переведена з статутного капіталу до балансу товариства для проведення господарської діяльності та надано дозвіл на відчуження вказаного нерухомого майна. На підписання договору купівлі продажу уповноважено директора товариства ОСОБА_6 (а.с.116 т.1).

24.09.2019 року між ТОВ Олесенька , від імені якого діяла директор ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , договір зареєстровано в реєстрі за №3431(а.с.112-113 т.1).

Цього ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за №3435, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в забезпечення виконання грошового зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.09.2019 року в розмірі 1 000 000, 00 грн.(а.с.140-142,143 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимогами ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За наслідками розгляду такого спору судом має бути з`ясовано питання про спростування презумпції правомірності правочину і встановлено не лише наявність підстав, визначених законом, для визнання правочину недійсним, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому саме полягає вказане порушення, що має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність порушеного права особи, за захистом якого вона звернулася до суду.

Згідно положень ст.113 ЦК України та ст.1 Закону України Про господарські товариства , товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств, які можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст.115 ЦК України та ст.12 Закону України Про господарські товариства господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт нерухомості був переданий ОСОБА_2 в статутний капітал створеного ним одноосібно товариства з обмеженою відповідальністю Олесенька і в подальшому переданий на баланс товариства та відчужений ТОВ Олесенька за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 .

Колегія суддів звертає увагу на закріплену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину і зауважує, що матеріали справи не містять доказів оспорення позивачкою у передбаченому законом порядку правомірності набуття у власність спірної квартири ТОВ Олесенька , а отже діє принцип правомірності набуття у власність товариством майна та право на подальше розпорядження ним.

Приймаючи до уваги, що сторонами спірного договору купівлі-продажу є ТОВ Олесенька та ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відчужувачем за оспорюваним правочином є саме ТОВ Олесенька (до якого у передбаченому законом порядку позовних вимог не заявлялося), а не ОСОБА_2 , який у спірних правовідносинах не є належним відповідачем з огляду на предмет та підстави заявленого позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки про зміну предмету позову та повертаючи заяву позивачки про прийняття уточненої позовної заяви, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що вони подані з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 1-3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зазначила, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив та надав належну оцінку тому, що звертаючись до суду з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 змінювала і предмет і підставу позову, збільшувала позовні вимоги (предмет позову), що не допускається у позовах немайнового характеру та зазначала склад учасників, який є відмінний від складу заявленого у позовній заяві, первісно поданій до суду.

Зміна підстав і предмета позову не є уточненням позовних вимог, а є новими позовними вимогами, які повинні були пред`являтись шляхом подання позовної заяви до суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 520/2788/17).

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності вказаних висновків та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови - 04 серпня 2021 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В. Орловська