Постанова

від 08.02.2021 по справі 165/1027/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/1027/19 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/66/21 Категорія: 77 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Осіпука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

позивача ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гринчука І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нововолинський госпрозрахунковий ринок про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2020 року та додаткове рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 жовтня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19.07.2005 працювала на посаді головного бухгалтера у Нововолинському госпрозрахунковому ринку. 29.09.2016 Нововолинський госпрозрахунковий ринок було перейменовано на ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок". Наказом №6 від 29.03.2019 її звільнено з посади у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки з 10.10.2018 на підприємстві діє штатний розпис працівників, згідно якого у штаті підприємства-відповідача є посада головного бухгалтера, також дві штатні одиниці бухгалтера та одна штатна одиниця економіста. Зазначає, що 09.01.2019 відповідач звернувся до зборів учасників ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" з листом, в якому просив надати згоду на скорочення посади головного бухгалтера. 21.09.2019 року відповідачем було видано наказ №15 Про скорочення штату працівників , яким у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці внесено зміни до штатного розпису підприємства з 02.04.2019. Скорочено з 29.03.2019 посади головного бухгалтера та бухгалтера, а з 19.04.2019 посаду бухгалтера. Попереджено ОСОБА_1 про скорочення посад та наступне звільнення. 31.01.2019 позивач звернулася до директора ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" з заявою про скасування наказу № 15 від 29.01.2019 у зв`язку з відсутністю нового штатного розпису, не ознайомлення її зі змінами в організації виробництва і праці, незаконністю скорочення посади головного бухгалтера при наявності хоча б одного працівника структурного підрозділу бухгалтерії. Листом №21/1-14 від 25.02.2019 Волинська обласна спілка споживчих товариств повідомила голову Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств та позивача ОСОБА_1 про те, що всі дії директора ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" відповідають чинному законодавству. Позивач вказує, що 19.03.2019 з її робочого столу було вилучено комп`ютерну техніку та бухгалтерські документи і передано підприємцю ОСОБА_3 без ознайомлення її з відповідним наказом. Вважає, що відповідач проводив скорочення штату працівників бухгалтерії через ніби то допущені нею порушення бухгалтерського та податкового обліку. Зазначає, що відповідач попередив її про наступне вивільнення та фактично звільнив до внесення змін в штатний розпис. Також зазначає, що на час її звільнення на підприємстві була вакантна посада підсобного працівника, проте відповідачем не було запропоновано їй вказану вакантну посаду.

Просить суд скасувати наказ №6 від 29.03.2019 Про звільнення з роботи , поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" з дня звільнення та стягнути з відповідача на її користь 83496,56 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судові витрати у справі в розмірі 3950 грн.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2020 року в задоволені позову в даній справі відмовлено. Додатковим рішенням від 25 жовтня 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким її позов задовольнити, а додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат у відповідності до задоволення апеляційної скарги.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено з дотриманням норм трудового законодавства уповноваженою на те особою .

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти, як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 19.07.2005 року по 29.03.2019 року перебувала у трудових відносин з ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" і обіймала посаду головного бухгалтера згідно штатного розпису (а.с.3-4).

09 січня 2019 року директор ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" ОСОБА_4 звернувся до зборів учасників вказаного товариства з заявою про надання згоди на скорочення посади головного бухгалтера (а.с. 6).

Наказом директора ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" Саганюка А.П. №15 від 29.01.2019 року, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, внесено зміни до штатного розпису підприємства з 02.04.2019, з 29.03.2019 скорочено посади головного бухгалтера та бухгалтера, з 19.04.2019 посаду бухгалтера та попереджено працівників про скорочення штату та наступне звільнення. З вказаним наказом позивач ОСОБА_1 ознайомлена 29.01.2019 (а.с. 7).

31.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до директора ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок", голови Волинської обласної спілки споживчих товариств, керівника Укоопспілки, Центральної спілки споживчих товариств з заявами про скасування наказу № 15 від 29.01.2019 як незаконного, оскільки новий штатний розпис відсутній, зі змінами в організації виробництва та праці не ознайомлена, тому вважає, що їх не було, часткове скорочення та наступне звільнення працівників бухгалтерії неможливе, скорочення та наступне звільнення з посади головний бухгалтер незаконне при наявності хоча б одного працівника структурного підрозділу бухгалтерія, виведення однієї штатної одиниці бухгалтер є неможливим (а.с. 8).

Правління спілки споживчих товариств Волинської області 25.02.2019 повідомило ОСОБА_1 , що дирекцією ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" скорочення штату працівників і попередження про скорочення посади та наступне звільнення ОСОБА_1 проводиться згідно чинного трудового законодавства (а.с. 10).

12.03.2019 директор ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" ОСОБА_4 звернувся до голови профспілкового комітету ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" з поданням про надання згоди на звільнення головного бухгалтера вказаного товариства ОСОБА_1 (а.с. 85).

Протоколом засідання профспілкового комітету працівників Нововолинського госпрозрахунокового ринку від 21.03.2019 надано попередню згоду на звільнення головного бухгалтера ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників (а.с. 84).

Будучи присутньою на засіданні профспілкового комітету, ОСОБА_1 жодних зауважень та заперечень не подавала, про що свідчить протокол профспілкового комітету працівників.

Наказом №5 від 29.03.2019 внесено зміни до штатного розпису працівників ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" з 30.03.2019 (а.с. 104-107).

При цьому слід зауважити, що діючим законодавством не визначено конкретних способів внесення змін у штатний розпис.

Практикують два способи внесення змін до штатного розпису: видати наказ про внесення змін до штатного розпису, перерахувавши зміни в тексті цього наказу або ж затвердити наказом новий штатний розпис.

Наказ про внесення змін складають у довільній формі. У ньому вказують підстави змін і конкретну дату, з якої зміни набирають чинності.

Кількість і періодичність змін штатного розпису протягом поточного року не обмежена.

Додатком до наказу № 5 від 29.03.2019 року зазначено про виведення із штатного розпису товариства з 30 березня 2019 року посади головного бухгалтера ( а.с. 105).

Окрім того, з наданого представником штатного розпису з 02.04.2019 року, який затверджений директором та головою профкому ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" вбачається відсутність тих посад, які передбачалось скоротити наказом від 29.01.2019 року № 15 зокрема: посади головного бухгалтера та бухгалтера.

Наказом від 26.04.2019 року було внесено зміни в штатний розпис товариства та з 27.04.2019 року виведено посаду бухгалтера, як і передбачалось наказом від 29.01.2019 року .

Наказом від 27 квітня № 49 затверджено з 1 травня 2019 року новий штатний розпис працівників ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" за змістом якого відсутні посади двох бухгалтерів та головного бухгалтера.

При цьому відбулись певні зміни в датах вивільнення бухгалтерів з метою дотримання строків попередження таких працівників про вивільнення причин у зв`язку з перебуванням їх на лікарняному ( листки непрацездатності бухгалтера ОСОБА_5 дослідженні в судовому засіданні).

Твердження апелянта про те, що роботодавцем порушено порядок внесення змін до штатного розкладу, оскільки посада головного бухгалтера на день її вивільнення була наявна в штатному розписі є безпідставними. Попередивши працівника за два місяці про скорочення її посади, роботодавець вніс відповідні зміни у штатний розпис після звільнення позивача, як і було передбачено наказом № 15 "Про скорочення штату працівників".

Звертаючи до суду з даним позовом, позивач також вказувала, що на момент звільнення була вакантна посада підсобного робітника, яку їй не запропонували.

Відповідно до повідомлення Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості від 18.04.2019, за період з 29.01.2019 по 29.03.2019 включно, ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" подало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) 20.03.2019 на підсобного робітника. 06.04.2019 вакансія укомплектована (а.с. 17).

Як встановлено в судовому засіданні підсобного робітника відповідно до наказу ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" №7 від 29.03.2019 року було звільнено лише 29.03.2019 року, однак центр зайнятості про таке вивільнення був попереджений заздалегідь з метою якнайшвидшого заповнення в майбутньому даної посади. Зважаючи, що як позивач так і підсобний робітник були звільнені в один день, ОСОБА_1 було запропоновано цю посаду.

Позивачу підприємством було запропоновано роботу підсобного працівника, однак така відмовилась від даної вакансії, що підтверджується актом ТОВ Нововолинський госпрозрахунковий ринок . Правдивість та достовірність даного акту ОСОБА_1 не спростована.

29 березня 2019 року наказом № 6 директора ТзОВ "Нововолинський госпрозрахунковий ринок" ОСОБА_4 , ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників (а.с.5).

Твердження позивача про те, що наявні у справі докази жодним чином не підтверджують наявність у відповідача причин для скорочення штату, та необхідності її звільнення її з посади головного бухгалтера, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами та матеріалами справи.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис ( ч. 3 ст. 64 ГК України).

Частиною другою статті 65 ГК України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Законодавство не вимагається будь-яке техніко-економічне обґрунтування рішення про скорочення штату працівників, а тому питання про доцільності прийняття такого рішень не може бути предметом розгляду в суді. Зміни в організації виробництва праці скорочення чисельності або штату працівників є безумовним правом підприємства, яким він може скористатись в будь-який час.

Прийняття такого рішення є виключно компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлено, зокрема вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи , організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це рівні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитись інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись.

Умовою для звільнення у зв`язку з скороченням штату працівників є наявність змін в організації виробництва і праці.

Частиною 4 ст. 8 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Як встановлено в судовому засіданні. у зв`язку з зменшенням обсягів діяльності, товариство вирішило скоротити штатні посади працівників бухгалтерської служби, зокрема головного бухгалтера та двох бухгалтерів та скористатись послугам спеціаліста з бухгалтерського обліку - підприємця ОСОБА_3 .. При цьому відповідач, як юридична особа, діяло на власний розсуд та в межах своїх повноважень, уклавши з спеціалістом цивільно-правову угоду, обумовивши обсяг робіт та їх оплату.

Враховуючи зазначене судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент звільнення відповідача відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України не було вакантних посад, які відповідають її освіті та кваліфікації, а тому правомірно відбулось звільнення.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Додатковим судовим рішенням від 25 жовтня 2020 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 , в користь відповідача ТзОВ Нововолинський госпрозрахунковий ринок 4000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись з судовим рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 просить додаткове рішення скасувати в задоволені заяви відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що Нововолинським міським судом Волинської області від 25 вересня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Однак судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви,апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно з актом про надання послуг від 07 квітня 2020 року (а.с.155), адвокатським об`єднанням Рівненська правова компанія за умовами договору від 07 травня 2020 року виконані наступні дії: здійснено аналіз матеріалів справи на суму 3125 грн. (2.5 год. х 1250 грн.); підготовлено та надано до суду відзив на позовну заяву на суму 6250 грн. (5,0 год. х 1250 грн.); здійснено аналіз наданих відповіді на відзив на суму 2500 грн. (2 год. х 1250 грн.); підготовлено та подано до суду заперечення на відповідь позивача на суму 3125 грн. (2.5 год. х 1250 грн.); підготовлено та подано заяву про розподіл судових витрат на суму 500 грн. (0,4 год. х1250 грн.). На підтвердження оплати гонорару адвокату, відповідачем надано платіжне доручення №128 від 07 травня 2020 року на аналогічну суму (а.с.157).

Під час розгляду справи до судових дебатів відповідачем було надано заяву про стягнення судових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом справи (а.с. 126).

Задовольняючи частково заяву відповідача суд першої інстанції правильно виходив з того, що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути суму понесених відповідачем витрат, що є витратами на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 4000 гривень, з врахуванням обсягу робіт і часу витраченого на підготовку процесуальних документів, співмірністю з складністю справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування судового рішення та додаткового судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення суду від 25 вересня 2020 року та додаткового рішення від 25 жовтня 2020 року та відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 вересня 2020 року та додаткове рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: