Постанова

від 15.02.2021 по справі 638/19345/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Харків

Справа № 638/19345/18

Провадження № 22-ц/818/ 615 /21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна,

Третя особа (відповідач за зустрічним позовом): Гаражний кооператив Незабудка ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2020 року, постановлене суддею Цвірюком Д.В.,

у цивільній справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28 квітня 2015 року за реєстровим №258, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., предметом якого є гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане майно; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року по справі № 638/182/14-ц було задоволено позов ОСОБА_4 до Харківської міської ради, визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлову будівлю - гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно та у подальшому здійснив відчуження спірного майна ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. Постановою Харківського Апеляційного суду від 06.12.2018 року скасовано заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року по справі № 638/182/14-ц та відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на гараж. Зазначає, що дане нерухоме майно у 2001 році побудоване саме позивачем, за власні кошти, у складі Гаражного кооперативу Незабудка , членом якого він є, і розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136300:08:044:0022), яку відведено для експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку і на який окрім будинку зареєстровано ГК Незабудка . Також посилається на неправомірність набуття відповідачем права власності та користування на спірний гаражний бокс.

У запереченнях на позов ОСОБА_2 просила відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивач ніколи не був законним власником гаражного боксу, оскільки кооператив Незабудка ніколи не мав державного акту на землю і не має державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для будівлі гаражних боксів, які знаходяться більше сто метрів від будинку АДРЕСА_1 . При цьому, рішення №52-1 від 11.01.1987 року, виписки з протоколу №4 засідання гаражної комісії не є державними актами на право приватної власності кооперативу Незабудка на гаражний бокс. Вказує, що вона як добросовісний набувач придбала майно гаражний бокс у законному порядку за договором купівлі-продажу від 28.04.2015, не знала та не могла знати про існування позивача та його відношення до гаражного боксу. Зазначає, що позивач ніколи не був законним власником спірного майна у відповідності до законодавства України, не мав державну реєстрацію права власності на гаражний бокс та не подавав заяви до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Стверджує, що позивач ніколи не проживав у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 . Крім того, гаражний кооператив ніколи ніяких претензій до неї не пред`являв. Також посилається на те, що ОСОБА_4 зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно 10.07.2014, яке законно належало йому на момент купівлі-продажу гаражного боксу 28.04.2015.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень вказує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на гаражний бокс в літ. Д-1 загальною площею 19,1 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.07.2014 справа №638/182/14-ц. Згідно витягу №36904184 від 28.04.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на вищезазначений гаражний бокс перейшло до ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В. за р.№258. Будь-які відомості щодо існування спору, а саме на гаражний бокс позначений в літ. Д-1 загальною площею 19,1 кв.м, який розташований за вищевказаною адресою на момент укладання договору купівлі-продажу були відсутні. Вказує, що позивачем не надано до суду жодного документу, який би достовірно підтверджував, що позивач володів, користувався та розпоряджався спірним гаражним боксом. Відповідно до відомостей, які містяться у Реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач не скористався своїм правом та не оформив належним чином своє право власності на спірний гаражний бокс. Вказує на неможливість встановити фактичний період вступу позивача до кооперативу, відсутність документів, які б підтверджували його членство у гаражному кооперативі Незабудка . Крім того, зазначає про необґрунтованість належності ГК Незабудка земельної ділянки, на якій розташований спірний гаражний бокс.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ОСОБА_4 зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2014. Постановою Харківського апеляційного суду від 06.12.2018, яка набрала законної сили, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову про визнання права власності відмовлено, а тому втратились ті правові наслідки, які надавали право ОСОБА_4 відчужувати спірний гаражний бокс відповідачеві. Постанова Харківського апеляційного суду є преюдиційним судовим рішенням відносно даної судової справи, якою встановлено, що позивач ОСОБА_1 є членом КГ Незабудка та йому надано у користування спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 для оформлення всіх необхідних документів про право власності на нього відповідно акту прийому-передачі від 30.12.2003 року. Також зазначає, що належність земельної ділянки ГК Незабудка також встановлена зазначеною постановою суду апеляційної інстанції. Вважає, що не заслуговують на увагу також доводи відзиву про те, що спірне майно набуте відповідачем на підставі договору купівлі-продажу і тому не має бути витребуване, оскільки вказані доводи спростовані нормами матеріального права, зокрема, статтею 388 ЦК України. Разом із тим, добросовісний набувач не позбавлений права звернутися до відчужувача спірного майна з вимогою про компенсацію завданих збитків за наявності правових підстав.

Відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що Харківський апеляційний суд 06.12.2018 року визнав законне право власності ОСОБА_2 на спірний гаражний бокс, яка є законним власником спірного гаражного боксу, зокрема зазначив у постанові, що гаражний бокс № НОМЕР_1 було продано ОСОБА_2 , тобто позивач не є користувачем гаражного боксу, оскільки його відчужено на користь іншої особи. Вказує, що позивач ОСОБА_1 та ГК Незабудка ніколи не мали ніяких претензій до власника гаражного боксу ОСОБА_2 .. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не знайдено ніяких порушень при набутті нею права власності 28.04.2015 року на спірне майно. Посилається на незаконність членства позивача у ГК Незабудка і порушення цільового призначення Статуту гаражним кооперативом, оскільки позивач мешкав і мешкає у Комінтернівському районі м. Харкова. Крім того, зазначає, що позивач ніколи не був законним власником гаражного боксу, згідно законодавства України і не мав права продавати, подарувати гаражний бокс і не мав державну реєстрацію права власності на нього та не зміг приватизувати його. Зазначає, що є добросовісним набувачем і придбала майно у законному порядку за договором купівлі-продажу від 28.04.2015 року, посвідченому приватним нотаріусом Макушевою Н.В. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, визнати її добросовісним набувачем спірного гаражного боксу.

У червні 2019 року представником третьої особи ГК Незабудка подано позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус ХМНО Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору купівлі-продажу від 28 квітня 205 року недійсним та витребування майна (гаражного боксу № НОМЕР_1 , що розташований по АДРЕСА_1 ) із чужого незаконного володіння. Вказаний позов був об`єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказував, що ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_2 ніколи не були членами гаражного кооперативу Незабудка , не звертались з жодними заявами до ГК Незабудка стосовно спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 та не мають жодного відношення до його будівництва. Стверджує, що гараж знаходиться на земельній ділянці належній Кооперативу, що вбачається з акту погодження межі земельної ділянки від 07.09.1999 року, підписаним ГК Незабудка , та топоргафічно-геодезичної зйомки території Кооперативу. Зазначає, що будівництво спірного гаражного боксу № НОМЕР_1 було здійснено у 2001 році за кошти ОСОБА_1 у складі та з дозволу Гаражного кооперативу Незабудка , членом та одним із засновників якого він є і виконує всі вимоги Статуту, гаражний бокс закріплений за ним, обліковується у Кооперативі. Позов Гаражного кооперативу Незабудка мотивований тими ж доводами, що і позовна заява ОСОБА_1 та має аналогічні вимоги.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Позовні вимоги представника третьої особи Голови гаражного кооперативу Незабудка задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.04.2015 року за реєстровим №258, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В.. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 , не набувши право власності на гаражний бокс в порядку, передбаченому законом, що встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 06.12.2018 року, вчинив правочин у виді договору купівлі-продажу від 28.04.2015 року з відповідачем ОСОБА_2 .. Вказаний договір став підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , тому вчинений двосторонній правочин у вигляді договору купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними, як такий, що був вчинений без дотримання вимог ч.1 ст. 203 ЦК України та суперечить вимогам ст.41 Конституції України та ст.ст.321, 655, 656, 658 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 - продавець гаражного боксу не набув право власності на нього у встановлений законом спосіб, та відповідно не мав право розпорядження спірним майном. Позивач ОСОБА_1 та третя особа ГК Незабудка не є сторонами оспорюваного ними правочину, однак, на переконання суду першої інтонації, зазначений вище правочин, вчинений відповідачем, порушує права та законні інтереси останніх, а відтак вимоги щодо визнання такого правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності є законними та обґрунтованими.

Також судом зазначено, що позивач та третя особа у своїх вимогах наполягали саме на витребуванні спірного майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , не надаючи жодних доказів на підтвердження права власності на спірний гаражний бокс, тому суд дійшов до висновку, що положення ст.387 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст..263 ЦПК України та судом не було взято до уваги, що ОСОБА_4 було набуто право власності на спірний гаражний бокс згідно заочного рішення суду, після чого за відплатним договором купівлі-продажу правомірно перейшло до ОСОБА_2 , тобто остання є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна, тому вказані обставини виключають можливість його витребування у неї. Будь-які спори щодо гаражного боксу станом на час його продажу за договором від 28 квітня 2015 року були відсутні. Вважає втручання суду у її право володіння майном порушенням Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також звертає увагу на те, що позивачем не додано до суду доказів, які підтверджували б його право володіння, користування та розпорядження спірним гаражним боксом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін посилаючись на ті ж доводи, що і у позовній заяві та інших письмових поясненнях у справі. Також вказував, що обставини добросовісності набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно не були предметом спору, тому є безпідставними, так як і доводи щодо неправомірності витребування майна, оскільки у задоволенні позову в цій частині було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу ГК Незабудка також просив залишити її без задоволення та посилався на те, що її підстави не відповідають обставинам справи та спростовуються ними. Доводи відзиву є майже аналогічними доводам позову, письмовим поясненням у справі третьої особи та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року по справі № 638/182/14-ц позов ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності - задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлову будівлю гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

28.04.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Наталією Віталіївною за реєстровим № 258, предметом якого є гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.12.2018р. по справі № 638/182/14-ц за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ГК Незабудка апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гаражного кооперативу Незабудка - задоволено; заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2014 року - скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності відмовлено.

На час подання позову гаражний бокс № НОМЕР_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №220502577 від 17.08.2020 року.

Харківській апеляційний суд, скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2014 р., встановив наступні обставини:

-з актів погодження межі земельної ділянки і встановлення місцеположення межі земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:08:044:0022), а також топографічно-геодезичної зйомки території ГК Незабудка для обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки по АДРЕСА_1 , вбачається, що гаражний бокс № НОМЕР_1 знаходиться на території Кооперативу.

-Вказана земельна ділянка належить Гаражному кооперативу Незабудка та має цільове призначення: для експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку.

-Рішенням №52-1 від 11 лютого 1987 року вилучено з користування громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належать їм на праві власності, згідно положення, та віднести тресту Харьківстальконструкція земельну ділянку площею орієнтовно 0,85 га для будівництва в 1987-1990 рр. молодіжного житлового кооперативу по АДРЕСА_1 .

-Згідно виписки з протоколу №4 засідання гаражної комісії виконкому райради від 21.04.1999 року вирішено зареєструвати Гаражний кооператив Незабудка , місце знаходження: вул. Клочківська, 295, м. Харків, та затвердити його статут. Наведене підтверджує належність земельної ділянки, на якій розташований спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 , Гаражному кооперативу Незабудка .

-Висновок про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних систем гаражних боксів ГК Незабудка по АДРЕСА_1 містить висновок, зокрема, і про спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 .

-Згідно заяви від 7 грудня 2001 року ОСОБА_1 просив прийняти його до Кооперативу. Довідкою №01/12-2003 від 01.12.2003, виданою Головою ГК Незабудка ОСОБА_6 , встановлено, що ОСОБА_1 є членом Кооперативу по гаражному боксу НОМЕР_1, будівництво якого сплачено ним за власні кошти, та не має заборгованості перед ним. Спірний бокс, який розміщено та побудовано у складі Кооперативу, передано у користування ОСОБА_1 . Кооперативом для оформлення всіх необхідних документів про право власності на нього відповідно акту-прийому передачі від 30 грудня 2003 року.

-Згідно Статуту Гаражного кооперативу Незабудка (нова редакція) затвердженого загальними зборами членів ГК, протокол від 20 грудня 2016 року, гаражний бокс є власністю члена Кооперативу, членство у якому підтверджується посвідченням. З наданого додатку до протоколу загальних зборів членів ГК Незабудка від 15 грудня 2016 року вбачається, що членами Кооперативу є 16 осіб, серед яких є ОСОБА_7 та відсутній ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, яким може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

Постановою КГС ВС від 23 грудня 2020 року у справі №910/7579/16 визначено, що за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний правочин, а саме договір купівлі-продажу від 28 квітня 2015 року, укладений між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_4 , який набув право власності на нього на підставі судового рішення, яке було оскаржене та скасоване, що тягне за собою визнання недійсним такого правочину та порушує права позивача. Позивач є членом Гаражного кооперативу Незабудка і спірний гараж передано ОСОБА_1 у користування. Ці обставини встановлені рішенням Харківського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не узгоджуються з матеріалами справи. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно є похідною від основної вимоги про визнання недійсним правочину, а тому також підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність витребування майна з володіння ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції зазначає, що у задоволенні вказаних позовних вимог в цій частині судом було відмовлено та позивачами рішення суду в цій частині не оскаржувалося, тому вони не мають правового значення.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується у повному обсязі, проте прохальна частина апеляційної скарги містить вимогу про скасування рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 , клопотань щодо вирішення позову ГК Незпабудка , апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та доводів, яким надано повну та вірну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

повний текст постанови

складено 16 лютого 2021 року