Ухвала

від 11.02.2021 по справі 953/1003/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/1003/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/270/21 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

підозрюваної - ОСОБА_7

захисників підозрюваної - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23 січня 2021 року якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 , погодженого з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42021220000000024 від 21.01.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.01.2021 року слідчий звернувся до суду із клопотанням, яке погоджено із прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі.

Зазначав, що організовуючи діяльність пансіонату «Золотий час», ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , діючи спільно та узгоджено між собою, та за необхідністю із залученням сторонніх осіб, визначили організаційно-функціональну структуру пансіонату, чисельність його персоналу, встановивши підпорядкованість і повноваження кожного з працівників, забезпечивши фінансування його діяльності. Згідно з визначеною ними структурою, до складу керівництва і персоналу пансіонату увійшли особи без офіційного працевлаштування, але наділені адміністративно-господарськими функціями та обов`язками, які відповідають посадам, у тому числі керівників: адміністратора (завідувач пансіонату), покоївки, прачки, кухарки тощо. З 2019 року по 21.01.2021 включно, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які керували, контролювали та матеріально забезпечували діяльність пансіонату «Золотий час», та фактично найманими працівниками, у тому числі ОСОБА_14 , у порушення ст.55 Кодексу цивільного захисту України та п.п. 1, 2, 15, 16, 20 Розділу ІІ, п.п. 2.2 Розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 за № 1417, будучи керівниками та/або власниками (бенефіціарами) пансіонату «Золотий час», як особами, які безпосередньо організували його діяльність, не визначили у встановленому законом порядку посадових осіб, які мали забезпечувати пожежну безпеку, не призначили офіційно та документально відповідальних осіб за пожежну безпеку будівель, споруд, приміщень тощо, а також утримання й експлуатацію засобів пожежного захисту, не забезпечили проведення з усіма працівниками при прийнятті на роботу інструктажів з питань пожежної безпеки, не забезпечили приміщення пансіонату засобами протипожежного захисту у справному стані, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей при її настанні.

Вказував, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи протягом 2019 року по 21.01.2021 включно фактичним співвласником та контролером, а в деякий час і посадовою особою та керівником (директором) наведеного вище пансіонату «Золотий час» та фактично використовувала двоповерховий комплекс (будівлю) за адресою: АДРЕСА_1 , організовуючи і здійснюючи господарську та підприємницьку діяльність з надання послуг по догляду і піклуванню за особами похилого віку, порушила встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, що спричинило виникнення 21.01.2021 приблизно о 15.00 год. пожежі в пансіонаті «Золотий час», розташованому за адресою АДРЕСА_1 , якою заподіяно шкоду здоров`ю 5 людей та спричинено загибель 15 людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, а саме у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей та спричинено загибель людей.

Посилався на те, що для досягнення цілей, визначених ст.177 КПК України стосовно ОСОБА_7 має бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23 січня 2021 року задоволено клопотання слідчого.

Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 22.03.2021 року включно.

Зобов`язано уповноважену особу Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради перевірити викладені обставини та вжити заходи щодо влаштування малолітньої дитини, а саме ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення над ним опіки чи піклування, з урахуванням того факту, що батьки дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_7 тримаються під вартою.

Захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у разі залишення без змін ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою то визначити підозрюваній мінімальний розмір застави, встановлений КПК України для особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, що становить - 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде відповідати нормам КПК України та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи.

Вважає,щосудом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема прокурором не доведено, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_16 раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має постійне місце проживання та є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

За вказаною адресою ОСОБА_16 мешкає разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на її утримання та потребує постійного догляду та піклування. Також, ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 ще з 2012 року, має батьків похилого віку: матір ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який хворіє тяжкою хворобою, а саме: рак простати, внаслідок чого у 2019 році переніс тяжку операцію, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого від 30.11.2019, тому на даний час потребує постійного лікування та допомоги близьких.

Вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем її постійного проживання було б доцільним та повністю б гарантувало виконання підозрюваною ОСОБА_16 усіх покладених на неї обов`язків, зважаючи на те, що саме вона є повноправною власницею квартири, у якій проживає.

Такі фактори як міцні соціальні зв`язки підозрюваної, її спосіб життя, наявність постійного місця проживання, наявність на утриманні малолітнього сина, свідчать про відсутність ризику втечі підозрюваної. До того ж, ризик втечі не може обґрунтовуватися лише тяжкістю покарання, а у даному випадку у клопотанні слідчого не наведено жодного обґрунтованого факту чи доказу, який би підтверджував наявність ризику втечі.

Вказує, що слідчим у клопотанні не наведено жодних підстав, з яких би вбачалося, що підозрювана ОСОБА_16 може знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На думку захисника, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який передбачає обов`язок цілодобово не залишати місце проживання, із забороною спілкуватись з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні однаково забезпечить запобігання даному ризику, як і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому, у даному випадку, є всі підстави застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та немає достатніх підстав застосовувати найсуворіший вид запобіжного заходу.

Зазначає, що ОСОБА_16 з 08.01.2021 року до 20.01.2021 року перебувала в Обласній клінічній лікарні де їй було встановлено діагноз: застаріле пошкодження переднього рога медіального меніску з права; вільне внутрішньо суглобове тіло, блок правого колінного суглоба; гіпертрофія тіла Гоффа; виражений больовий синдром. У зв`язку з поставленим діагнозом, 08.01.2021 року ОСОБА_7 була проведена операція: артроскопія правого колінного суглоба; медіальна геміменіскектомія; часткова резекція жирового тіла; дебрідмент; глибока тунелізація медіального виростка правої стегнової кістки. Також, ОСОБА_16 й до цього мала ряд захворювань: зовнішня гідроцефалія легкого ступеня вираженості, ознаки остеохондрозу грудного відділу хребта; S-образний сколіоз 1 стадії.

Вказує, що на його думку, неправомірним є вирішення слідчим суддею питання щодо зобов`язання уповноваженої особи Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вжити заходи щодо влаштування малолітньої дитини, а саме ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення над ним опіки чи піклування, оскільки на даний час ОСОБА_15 проживає з рідними йому людьми, які піклуються про нього, та які повністю забезпечують опіку над ним.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної ОСОБА_7 та її захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування № 42021220000000024 від 21.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

ОСОБА_7 фактично була затримана в порядку ст. 208 КПК України 22.01.2021 року.

22.01.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення усправі "Фокс,Кемпбелл іГартлі протиСполученого Королівства"від 30серпня 1990року,п.32,SeriesA,№ 182та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194КПК України вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства, а саме відомостями, що містяться у: протоколах допитів потерпілих; протоколах допитів свідків; протоколах проведення впізнання ОСОБА_7 за фотознімками; протоколі огляду місця події; протоколі обшуку; протоколах зняття інформації з електронних інформаційних систем у порядку ч.2 ст.264 КПК України; акті про пожежу від 22.01.2021 року. (а.с.5-145)

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.

Згідно наданих стороною обвинувачення даних, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України. Вказане об`єктивно свідчить про наявність ризиків того, що підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, потерпілих, свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, оскільки існує певна ймовірність того, що підозрювана з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин підозри, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, вона, будучи протягом 2019 року по 21.01.2021 включно фактичним співвласником та контролером, а в деякий час і посадовою особою та керівником (директором) наведеного вище пансіонату «Золотий час» та фактично використовувала двоповерховий комплекс (будівлю), організовуючи і здійснюючи господарську та підприємницьку діяльність з надання послуг по догляду і піклуванню за особами похилого віку, порушила встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі в пансіонаті «Золотий час», якою заподіяно шкоду здоров`ю 5 людей та спричинено загибель 15 людей, то на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров`я населення, що відповідно до ст.3Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

При цьому, належить врахувати, що суб`єктивні твердження підозрюваної та її захисника про те, що вона не має наміру переховуватись від суду не може слугувати підтвердженням її належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Зазначене вказує на неможливість, в даному конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні відсутні будь-які обґрунтування того, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При встановленні наявності ризику впливу на інших підозрюваних, потерпілих, свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

За таких обставин ризик впливу на інших підозрюваних та потерпілих, свідків беззаперечно існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом та з урахуванням того, що підозрюваній відомі особи потерпілих та інших підозрюваних, а тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , існує ризик того, що підозрювана може незаконно впливати на потерпілих та інших підозрюваних.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає виправданим обрання щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів бере до уваги особу підозрюваної а саме те, що вона має постійне місце проживання, яке співпадає з місцем її реєстрації, одружена, має на утриманні неповнолітнього сина, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, однак колегія суддів зазначає, що ці обставини існували і на час подій, які їй інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваної у виборі певної форми поведінки, дій чи бездіяльності. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, чи можливість запобігти ризикам обранням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість та безпідставність вимоги апеляційної скарги про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним та доводи захисника ґрунтуються суто на суб`єктивних оціночних судженнях.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 маєнизку захворювань,тому неможе триматисяв умовахізоляції колегіясуддів нацей часвідхиляє,оскільки відповіднодо ст.11Закону України«Про попереднєув`язнення» медичне обслуговування,а такожлікувально-профілактичнаі протиепідемічнаробота вмісцях попередньогоув`язнення організуютьсяі проводятьсявідповідно дозаконодавства проохорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Також, колегія суддів роз`яснює щодо процесуального права підозрюваної та захисників подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень підозрюваного, в тому числі, стосовно стану здоров`я.

Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, щодо необхідності застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст.177-178, ч.ч.3,4 ст.183 КПК України, обґрунтовано у своїй ухвалі дійшов висновку щодо неможливості визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, спричинив загибель 15 людей.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, щодо можливості не прийняття рішення в частині встановлення над малолітньою дитиною підозрюваної опіки чи піклування, оскільки, слідчий суддя, застосовуючи аналогію положень ст.378 КПК України, діючи в інтересах дитини, вірно зобов`язав Службу у справах дітей по Московському району ДССД ХМР перевірити обставини та вжити заходи щодо влаштування малолітньої дитини та встановлення над ним опіки та піклування з урахуванням того, що його батьки ОСОБА_13 та ОСОБА_7 тримаються під вартою.

Колегія суддів зазначає, що суд позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги щодо того, що малолітній ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває під опікою та піклуванням своєї рідної тітки та бабусі з дідусем, оскільки такими повноваженнями наділена служба у справах дітей та саме завданням служби у справах дітей є реалізація політики з питань соціального захисту дітей та забезпечення додержання вимог законодавства, здійснення контролю за умовами утримання та виховання дітей та вирішення питань щодо встановлення опіки та піклування над дітьми.

За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення, що свідчить про належне дотримання вимог ст.370 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23 січня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді