Ухвала

від 11.02.2021 по справі 953/1003/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/1003/21 (1-кс/953/681/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/258/21 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.270КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2021 року задоволено клопотання слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42021220000000024 від 21.01.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.270КК України.

Згідно ухвали застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 21 березня 2021 року включно, без визначення застави.

На зазначену слідчого судді захисники підозрюваного ОСОБА_9 адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги захисники зазначають, що з висновком слідчого судді та оскаржуваною ухвалою не згодні та вважають обраний запобіжний захід занадто суворими. Вважають, що жодний ризик, передбачений ч.1 ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Також зазначають, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має малолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відділом ОВС СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42021220000000024 від 21.01.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України.

21.01.2021 року підозрюваний ОСОБА_9 фактично був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

22.01.2021року ОСОБА_9 повідомлено пропідозру увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.270КК України, тобто у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей, та загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі, інші тяжкі наслідки.

22.01.2021 року слідчий в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_9 та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Зазначив, що ОСОБА_9 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Враховуючи відомості про особу підозрюваного, а саме те, що він хоча і одружений, має малолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, однак з урахуванням тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, доданими слідчим до клопотання, а саме: відомостями в протоколах допиту потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; показами свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ; відомостями в протоколі проведення впізнання осіб за фотознімками; відомостями в протоколі огляду місця події; відомостями в протоколі обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколі огляду місця події будинку АДРЕСА_2 ; відомостями в протоколі зняття інформації з електронних інформаційних систем у порядку ч. 2 ст. 264 КПК України; відомостями з акту про пожежу від 22.01.2021; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Враховуючи відомості про особу підозрюваного і разом з цим те, що ОСОБА_9 будучи прийнятим на роботу до пансіонату «Золотий час» з фактичним покладенням обов`язків адміністратора без оформлення трудових правовідносин у встановленому КЗпП України порядку, наділений адміністративно-господарськими функціями та службовими обов`язками, здійснював вищевказану діяльність з надання послуг по догляду і піклуванню за особами похилого віку, порушив встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, що спричинило виникнення 21.01.2021 приблизно о 15.00 пожежі в пансіонаті «Золотий час», якою заподіяно шкоду здоров`ю 5 людей та спричинено загибель 15 людей, внаслідок чого існує суспільний інтерес, що свідчить про те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 , слідчий суддя слушно зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_9 , сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, та вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурором, слідчим та судом першої інстанції об`єктивно враховано відомості про особу підозрюваного, який дружений, має малолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_9 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. А крім того, оцінюючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 злочину та враховуючи, що дії ОСОБА_9 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого злочину проти громадської безпеки, що призвело до загибелі 15 осіб та заподіяння шкоди здоров`ю 5 осіб, слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Докази, що надані суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною, врахована вагомість наявних доказів у вчинені підозрюваним злочину, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, погоджується і апеляційний суд.

Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу підозрюваного та наявні докази, про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується підозрюваному, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема, життя та здоров`я, недоторканності і безпеки людини, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом, після отримання пояснень прокурора, а також підозрюваного та його захисників, вивчення матеріалів, які долучені до клопотання, встановлено, що слідством доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що « питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою »; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року « факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування ».

Доводи, на які посилаються в апеляційній скарзі захисники підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються матеріалам кримінального провадження, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого рішення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

Доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_9 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має малолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що на цьому етапі досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 , який зможе запобігти ризикам передбаченим п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

При цьому обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов`язків та не будуть ефективними для досягнення завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисників.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київськього районного суду м. Харкова від 23 січня 2021 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді