Постанова

від 11.02.2021 по справі 605/309/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 605/309/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/817/248/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін:

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника апелянта - Дудорової О.О.,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 605/309/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року, ухвалене суддею Горуцом Р.О., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Гнильченська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Гнильченська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що спірне спадкове майно у вигляді в…ќ частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га. з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, належало двоюрідному брату позивачки - ОСОБА_5 , яке він успадкував після смерті своїх батьків. Вказує, що 29 травня 2019 року ОСОБА_5 в Гнильченській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області склав заповіт, яким все належне йому майно заповів позивачці ОСОБА_2 . Зазначає, що позивачка зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який вказану спадщину прийняв, проте за життя спадкодавець не оформив своїх спадкових прав, а тому позивачці відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У зв`язку з викладеним просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом, у вигляді в…ќ частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га., з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом, у вигляді в…” частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га., з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, яке прийняв ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заповіти, складені матір`ю та рідним братом ОСОБА_1 є недійсними, оскільки мати не вміла писати та читати, а під час спілкування з рідним братом, останній не говорив апелянту, що на когось склав заповіт. Крім того, немає оригіналу заповіту, яким матір ОСОБА_1 заповіла все належне їй майно ОСОБА_5 . Звертає увагу, що під час розгляду даної справи неодноразово заявляв клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак, судом не було постановлено ухвали про вирішення такого клопотання.

У зв`язку з викладеним просить рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Відзив на апеляційну від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дудорова О.О. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Позивачка ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Крім того 09 лютого 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява представника Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області - Довжинської Г.В. в якій представник просить розглядати справу за відсутності третьої особи та вказала, що заперечує проти апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 18 лютого 1976 року у Гнильченській сільській раді Підгаєцького району зареєстрували шлюб, актовий запис №6, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 18 червня 2020 року (а.с.19).

В даноому шлюбі народилося двоє дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (відповідач по справі).

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 належав житловий будинок з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 - по Ѕ частці кожному, що підтверджується довідкою, виданою Підгаєцьким РБТІ за вих.№143 від 10 червня 2020 року на підставі довідок виконавчого комітету Гнильченської сільської ради за вих.№350 від 05 червня 2020 року та №465 від 05 листопада 2019 року (а.с.14).

Також ОСОБА_8 на праві власності належала земельна ділянка площею 1.67 га., з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, що стверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №205681 від 03 листопада 2008 року, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за вих.№158 від 09 червня 2020 року, сформованим відділом у Підгаєцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 січня 2014 року, сформованого реєстраційною службою Підгаєцького районного управління юстиції Тернопільської області (а.с.13, 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 червня 2020 року, виданим Підгаєцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, яка складається із 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

До спадкоємців за законом першої черги належали дружина померлого - ОСОБА_8 , а також двоє його синів - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (відповідач у справі).

Із довідки виконавчого комітету Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області за вих.№370 від 17 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_8 після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав в АДРЕСА_1 , прийняла спадкове майно, що виразилось у постійному проживанні разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.24).

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2008 року (справа №2-613/08), яке набрало законної сили, визначено відповідачу ОСОБА_1 додатковий трьохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , з моменту набрання рішенням законної сили (а.с.83).

Відповідачем ОСОБА_1 28 листопада 2008 року до Підгаєцької державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №407, заведеної 28 листопада 2008 року (а.с.79-97).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області за вих.№369 від 17 червня 2020 року ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав в АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с.23).

Крім того, ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_6 , постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується показами свідків, даними в судовому засіданні, а також не заперечено відповідачем.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадщину у вигляді Ѕ частки належного спадкодавцю житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 , прийняли його дружина ОСОБА_8 та двоє синів - ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , а саме по 1/6 частці вказаного нерухомого майна, кожен (1/3 від 1/2 = 1/6).

Із врахуванням того, що ОСОБА_8 належала Ѕ частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 , то на момент смерті її чоловіка ОСОБА_6 останній стало належати в…” частки даного нерухомого майна (1/2 + 1/6 = 2/3).

11 червня 2018 року ОСОБА_8 у Завалівській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області було складено заповіт на ім`я відповідача ОСОБА_1 , яким вона все належне їй майно заповіла останньому (а.с.110).

26 вересня 2018 року ОСОБА_8 у Гнильченській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області було складено заповіт, яким вона все належне їй майно заповіла ОСОБА_5 (а.с.152).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03 січня 2019 року (а.с.9).

Заповіт від 26 вересня 2018 року на час смерті спадкодавця ОСОБА_8 не змінювався і не скасовувався, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 16 травня 2019 року (а.с.111).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне їй майно, яка складається із 2/3 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 1.67 га. з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, що належала померлій згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №205681 від 03 листопада 2008 року.

До спадкоємців померлої ОСОБА_8 належать її сини - ОСОБА_5 (за заповітом від 26 вересня 2018 року) та ОСОБА_1 (як особа, яка згідно ч.1 ст.1241 має право на обов»язкову частку у спадщині), які звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини (а.с.99-100).

Обов`язкова частка відповідача ОСОБА_1 у спадковому майні, що залишилось після смерті його матері ОСОБА_8 , становить 1/6 частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ј частка земельної ділянки площею 1.67 га., з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради.

При цьому, із врахуванням прийнятої ним 1/6 частки вказаного житлового будинку із відповідною часткою господарських будівель після смерті батька ОСОБА_6 , останньому стало належати в…“ частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ј частка вказаної вище земельної ділянки.

ОСОБА_5 після смерті своєї матері ОСОБА_8 успадкував Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 , а також ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га., з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

При цьому із врахуванням прийнятої ним 1/6 частки вказаного житлового будинку із відповідною часткою господарських будівель після смерті батька ОСОБА_6 останньому стало належати в…” частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки вищевказаної земельної ділянки.

29 травня 2019 року ОСОБА_5 в Гнильченській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області склав заповіт, яким все належне йому майно заповів позивачці ОСОБА_2 . Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за №16 та на день смерті спадкодавця не змінювався і не скасовувався (а.с.139).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13 вересня 2019 року (а.с.10).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно - в…” частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га. з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Із заявами про прийняття спадщини за заповітом та за законом до нотаріуса звернулись, відповідно, двоюрідна сестра спадкодавця ОСОБА_5 - позивачка ОСОБА_2 та його рідний брат - відповідач ОСОБА_1 (а.с.125-126).

Відповідач ОСОБА_1 , як рідний брат спадкодавця ОСОБА_5 , немає права на обов`язкову частку у спадковому майні, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_5 (ст.1241 ЦК України).

Як вбачається з відмови завідувача Підгаєцької державної нотаріальної контори за вих.№297/01-16 від 02 червня 2020 року, ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , проте, останній за життя не оформив своїх спадкових прав, а тому їй відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.31).

Факт, що правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №205681 від 03 листопада 2008 року втрачено, підтверджується публікацією в газеті Земля Підгаєцька за №11 від 20 березня 2020 року (а.с.32-33).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності із ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положенням ч.1 ст.1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Частиною 2 ст.1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

За змістом ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , подана спадкоємцем ОСОБА_5 04 березня 2019 року особисто. При цьому секретарем Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області засвідчено справжність підпису спадкоємця, який було зроблено в її присутності та встановлено особу, яка підписала вказаний документ.

Отже, ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_8 Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 , а також ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га. з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

При цьому із врахуванням прийнятої ОСОБА_5 1/6 частки вказаного житлового будинку із відповідною часткою господарських будівель після смерті батька, ОСОБА_5 стало належати в…” частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки вищевказаної земельної ділянки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після смерті ОСОБА_5 позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді в…” частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в АДРЕСА_1 та ѕ частки земельної ділянки площею 1.67 га. з кадастровим номером 6124881400:01:001:0334, яка розташована на території Гнильченської сільської ради, що виразилось у своєчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Доводи апелянта про те, що заповіти, складені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_5 від 26 вересня 2018 року та ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 від 29 травня 2019 року є недійсними колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

У відповідності до норм статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що заповіти ,складені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_5 від 26 вересня 2018 року та ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 від 29 травня 2019 року є дійсними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і такі не визнавались судом недійсними.

Апеляційний суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про визнання недійсними вищезазначених заповітів.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не вирішував подані ним клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки 03 грудня 2020 року під час судового засідання головуючим суддею, у відповідності до ч.2 ст.222 ЦПК України постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказане клопотання не заявлялось відповідачем під час підготовчого засідання та відповідачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання недійсними заповітів. При цьому, 03 грудня 2020 року відповідач у судовому засіданні не підтримав свої клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Вказані обставини підтверджуються звукозаписом та протоколом судового засідання від 03 грудня 2020 року.

Пояснення апелянта про те, що його мати не вміла ані писати, ані читати, а під час спілкування із своїм рідним братом ОСОБА_5 останній не повідомляв, що склав заповіт, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказане не стосується предмету спору у даній справі.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 15 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді