Ухвала

від 16.04.2021 по справі 605/309/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 605/309/20

провадження № 61-4082ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Гнильченська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 березня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків до 19 квітня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Зокрема, заявнику запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги із зазначенням підстав, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також сформулювати належним чином процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 . Верховний Суд роз`яснив заявнику положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частини першої та третьої статті 411 ЦПК України.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву на усунення недоліків касаційної скарги, в якій підставами касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої Верховний Суд ще не робив своїх висновків.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи наведене, станом на 16 квітня 2021 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2021 року, заявник не усунув, оскільки належно не обґрунтував зазначені ним підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Гнильченська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков