Постанова

від 16.02.2021 по справі 927/700/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 927/700/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 11.11.2020

у справі №927/700/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до 1. Приватного підприємства Аліром-Авто

2. ОСОБА_1

про стягнення (солідарно) 99397,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Аліром-Авто , ОСОБА_1 про стягнення (солідарно) 99397,61 грн, в тому числі заборгованості по кредиту за договором від 25.06.2019 у розмірі 83333,31 грн; 44,44 грн заборгованості по відсоткам, нарахованим на прострочену заборгованість, 16000 грн заборгованості по відсоткам у вигляді щомісячної комісії, 19,86 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов`язань за договором банківського обслуговування від 25.06.2019, укладеного у спрощений спосіб, в частині повернення кредитних коштів, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеним між відповідачем-2 та позивачем договором поруки від 21.06.2019 №РOR1561125497736.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2020 у справі №927/700/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Аліром-Авто на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 83333,31 грн заборгованості за кредитом, 44,44 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16000 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 19,86 грн пені та 2102 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин стосовно неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором від 25.06.2019. Залишаючи без задоволення позов в частині вимог до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №POR1561125497736 від 21.06.2019 у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором № б/н від 25.06.2019, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідача-2 сплати спірних коштів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду щодо недоведеності факту укладення договору поруки від 21.06.19 №РOR1561125497736 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 25.06.2019, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 , діючі як керівник Приватного підприємства Аліром-Авто , через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписала із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг. Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача. Укладений 25.06.2019 позивачем та відповідачем 1 договір за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з вищевказаних анкети-заяви та Умов. До того ж, 25.06.2019 позивачем укладено з ОСОБА_1 договір поруки, відповідно до умов якого з поручителем погоджено, що він ознайомлений з умовами Угоди 1 (пунктом 1.3). Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами укладено інші кредитні договори, договір поруки, на думку скаржника, укладено з ОСОБА_1 саме з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування від 25.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2020 у справі № 927/700/20. Постановлено розгляд справи здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

21.06.2019 Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено із використанням електронних цифрових підписів договір поруки №POR1561125497736 від 21.06.2019 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством "Аліром-Авто" (боржник) зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2. Угоди 1 - перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту; - за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3. Угоди 1 - 4,0% відсотки в місяць від початкового кредиту; б) кредиту в розмірі 200 000 грн.

Згідно з п. 1.1.1 Договору поруки сторони погодили, якщо під час виконання Угоди1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору надає згоду на збільшення зобов`язань за Угодою1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У пункті 1.3. Договору поруки сторони встановили, що поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

Відповідно до п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

У п.4.1 Договору поруки позивач та відповідач-2 встановили, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою1 цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до чч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач-1 взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором б/н від 25.06.2019 становить 83333,31 грн по кредиту, 44,44 грн - проценти, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту, 16000 грн - проценти у вигляді щомісячної комісії, 19,86 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором б/н від 25.06.2019.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 р. по справі № 922/2913/18.

Колегією суддів встановлено, що предметом договору поруки №POR1561125497736 від 21.06.2019 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржник) зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно п. 3.2.8.3.2. Угоди 1 - перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту; - за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3. Угоди1 - 4,0% відсотки в місяць від початкового кредиту; б) кредиту в розмірі 200 000 грн.

З системного аналізу всіх умов договору поруки неможливо встановити реквізити основного договору, дійсний зміст основного зобов`язання забезпеченого порукою. В договорі поруки лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання забезпеченого порукою, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц; постанові Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №910/3570/18.

Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов`язання забезпеченого порукою.

З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився з твердженнями позивача про те, що договір поруки №POR1561125497736 від 21.06.2019 укладено саме в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 25.06.2019, як із такими, що не узгоджені сторонами договору поруки та матеріалами справи не підтверджені, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити, які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

Виходячи з умов укладеного позивачем та відповідачем-2 договору поруки №POR1561125497736 від 21.06.2019, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором № б/н від 25.06.2019, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідача-2 сплати 83333,31 грн заборгованості за кредитом, 44,44 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 19,86 грн пені.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з Приватного підприємства Аліром-Авто на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 83333,31 грн заборгованості за кредитом, 44,44 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16000 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 19,86 грн пені та 2102 грн судового збору. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2020 у справі № 927/700/20 залишити без змін.

Матеріали справи №927/700/20 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз