Постанова від 16.02.2021 по справі 910/7958/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/7958/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 ( повний текст рішення складено 23.11.2020)

у справі № 910/7958/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 61 546,65 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - позивач, ПАТ "СК "Брокбізнес") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач, ПАТ "СК "Еталон") про стягнення 61546,65 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в результаті дорожно-транспортної пригоди ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, проте, на думку позивача, з обставин ДТП вбачається вина обох водіїв. Позивач зазначив, що ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховик, виплатило страхувальнику ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування, у зв`язку з чим, до нього перейшло право вимоги компенсації шкоди, завданої внаслідок пошкодження, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що вина учасника ДТП ОСОБА_2 не встановлена належними засобами доказування.

Крім того, суд зазначив, що питання про те, чи було порушено ОСОБА_2 правила дорожнього руху та чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності (чи є в його діях склад адміністративного правопорушення) має встановлюватися відповідним компетентним органом та судом в межах справи про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки доказам, які підтверджують, вину ОСОБА_2 в пошкодженні транспортного засобу Volkswagen Touran р.н. НОМЕР_1 , а саме: висновку судового експерта №093-19 від 23.12.2019; схемі ДТП від 17.10.2019, складеної працівниками поліції; фотографіям з місця ДТП, де чітко видно, що водій ОСОБА_2 перетинав суцільну лінію, що призвело до пошкодження автомобіля Volkswagen Touran, р.н. НОМЕР_1 , і завданню збитків; поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17.10.2019.

Скаржник стверджує, що встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП, не виключає вину ОСОБА_2 у завданні шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу Volkswagen Touran, р.н. НОМЕР_1 , в ДТП, оскільки дії ОСОБА_2 перебувають у причино-наслідковому зв`язку із пошкодженням Volkswagen Touran, р.н. НОМЕР_1 .

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" наголошує, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 116, ст. 1187, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 04.01.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. При розгляді справи № 372/3746/19 ОСОБА_1 (друга сторона ДТП) визнав у вчиненні адміністративного правопорушення свою вину, не заявляв про вину ОСОБА_2 та не оскаржував рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 набрало законної сили.

Відповідач стверджує, що в даній справі відсутній протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 та інші докази, які підтверджують вину останнього. В рамках адміністративного провадження не розглядалась адміністративна справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративного правопорушення. Позивач не надав жодного доказу, який підтверджував протиправність поведінки ОСОБА_2 , шкідливість результату, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою. Оскільки вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка є одним з елементів складу правопорушення, не встановлена, тому відсутні правові підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 справу № 910/7958/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0474176/01НТ, яким прийнято під страховий захист автомобіль марки Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 .

17.10.2019 на вул. Старокиївська, 34 в смт. Козин Обухівського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 в адміністративній справі №372/3746/19 ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Вказаною постановою встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 17.10.2019 близько 11:40 год. в смт. Козин Обухівського району Київської області на вул. Старокиївська ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, перед початком обгону не переконався в тому, що водій, який рухався за кермом автомобіля Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , рухався попереду на тій самій смузі, здійснював маневр поворот ліворуч, та допустив з ним зіткнення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 у справі №372/3746/19 не оскаржувалось та набрало законної сили.

03.02.2020 ОСОБА_1 звернувся із скаргами до Обухівського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області та Національної поліції України, в яких просив скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, в якому зазначити про порушення останнім пункту 1.1 розділу 34 та пункту 10.1 Правил дорожнього руху України заподіяння, внаслідок зазначеної ДТП, йому матеріальної шкоди, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 .

22.04.2020 Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області надіслало ОСОБА_1 лист, в якому вказало про відсутність підстав для притягнення водія авто Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності, оскільки, під час розгляду справи №372/3746/19, вина водія авто Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена не була. У свою чергу, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні визнав та 11.11.2019 сплатив штраф, визначений постановою суду. В апеляційному порядку постанову суду ОСОБА_1 не оскаржував.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що відносно водія автомобіля марки Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення складено не було, однак з обставин ДТП, на думку позивача, вбачається вина обох водіїв. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та від 16.04.2018 у справі № 910/20412/16, вказало, що доказами вини ОСОБА_2 (застрахованого в ПАТ "СК "Еталон") у заподіянні шкоди, внаслідок означеного ДТП, є висновок експерта № 093-19 від 23.12.2019, схема ДТП від 17.10.2019 та пояснення обох водіїв. У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача 61 546,65 грн. страхового відшкодування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність здійснюється на загальному принципі вини.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 в адміністративній справі №372/3746/19 ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 у справі №372/3746/19 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, постанова Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 в адміністративній справі №372/3746/19, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Таким чином, вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що в постанові Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2019 вина водія автомобіля марки Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не встановлювалась. В рамках адміністративного провадження не розглядалась адміністративна справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративного правопорушення.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що відносно водія автомобіля марки Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення складено не було, однак з обставин ДТП, на думку позивача, вбачається вина обох водіїв.

На підтвердження вини водія автомобіля марки Seat Cordoba, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , позивач надав висновок експерта №093-19 від 23.12.2019.

Колегія суддів зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 від 927/623/18.

Відповідно до частин 1-3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Дослідивши висновок експерта №093-19 від 23.12.2019, колегія суддів встановила, що у вказаному висновку експерта відсутні відомості про те, що він підготовлений для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що висновок експерта №093-19 від 23.12.2019 є недопустимим та неналежним доказом, у зв`язку з чим, не приймає його до уваги.

Колегія суддів також не приймає, як належні докази, фотографії з місця ДТП, оскільки на них зафіксовані пошкодження транспортних засобів, а не докази перетинання суцільної лінії.

Щодо таких доказів апелянта, як схема ДТП від 17.10.2019 та пояснення учасників ДТП від 17.10.2019, колегія суддів зазначає, що вказані документи розглядались Обухівським районним судом Київської області, та на підставі цих документів судом винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За відсутності хоча б одного із зазначених вище елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 протиправної поведінки, вини, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та від 16.04.2018 у справі № 910/20412/16 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини у вказаних постановах не є аналогічними, які склалися у даній справі.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, проте зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 підлягає зміні в її мотивувальній частині, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 залишити без змін.

3. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 змінити, виклавши її в редакції даної постанови.

4. Матеріали справи №910/7958/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім