Ухвала від 06.04.2021 по справі 910/7958/20

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7958/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021

у складі колегії суддів: Майданевича А. Г. (головуючого), Коротун О. М., Суліма В. В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020

у складі судді Ващенко Т. М.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 61 546,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "Брокбізнес") поштовим відправленням звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7958/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.03.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ПрАТ "СК "Брокбізнес" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку об`єктом оскарження є рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7958/20, яким відмовлено в задоволенні позову ПрАТ "СК "Брокбізнес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 61 546,65 грн страхового відшкодування, резолютивну частину якого результатом апеляційного перегляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 залишено без змін із зміною мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Оскільки, як встановлено з оскаржуваних судових рішень, позов ПрАТ "СК "Брокбізнес" до суду першої інстанції подано у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення 61 546,65 грн страхового відшкодування, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні наведених вище положень ГПК України справа № 910/7958/20 є малозначною.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст касаційної скарги звертає увагу, що ПрАТ "СК "Брокбізнес" обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо необхідності встановлення судом наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/1990/20, від 10.03.2021 у справі № 904/3935/20, від 10.03.2021 у справі № 911/239/20 тощо).

Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а порушене скаржником питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом уточнення усталеної правової позиції, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду" (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 904/1754/20).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, заявником не обґрунтовані.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7958/20 за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Брокбізнес" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/7958/20.

2 . Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Приватному акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес".

3 . Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк