Ухвала

від 15.02.2021 по справі 640/28064/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 лютого 2021 року м. Київ № 640/28064/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна

компанія "Просопонбуд"

до: Державної податкової служби України,

Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" (адреса: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 16, оф. 2, ідентифікаційний код - 33228262, ел. адреса - pbk_prosoponbud@ukr.net) (далі - позивач або ТОВ "ПБК "Просопонбуд") подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової служби України (адреса: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ідентифікаційний код - 43005393, ел. адреса - post@tax.gov.ua) (надалі - відповідач 1 або ДПСУ) та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 43141267, ел. адреса - kyiv.official@tax.gov.ua) (надалі - відповідач 2 або ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Держаної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкових накладних: № 3 від 08.05.2019 на суму ПДВ 50 270,38 грн., № 4 від 06.08.2019 на суму ПДВ 63 937,56 грн., № 5 від 19.08.2019 на суму ПДВ 5 940,00 грн., № 6 від 30.08.2019 на суму ПДВ 54 780,82 грн., № 7 від 30.09.2019 на суму ПДВ 95 464,61 грн., № 8 від 14.11.2019 на суму ПДВ 5 400,00 грн., розрахунку коригування № 9 від 11.12.2019 до податкової накладної № 94 від 27.12.2017;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві оформлені рішенням від 15.08.2019 № 1253971/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 4 від 06.08.2019 на суму ПДВ 63 937,56 грн., від 24.02.2020 № 1464584/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 3 від 08.05.2019 на суму ПДВ 50 270,38 грн. від 07.02.2020 № 1451672/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 5 від 19.08.2019 на суму ПДВ 5 940,00 грн., від 02.03.2020 № 1471882/33228262 про відмову у реєстрації податкової накладної позивача № 6 від 30.08.2019 на суму ПДВ 54 780,82 від 02.03.2020 № 1471881/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 7 від 30.09.2019 на суму ПДВ 95 464,61 грн., від 05.02.2020 № 1449467/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 8 від 14.11.2019 на суму ПДВ 5 400,00 грн., від 23.01.2020 № 1442975/33228262 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 9 від 11.12.2019 до податкової накладної позивача № 94 від 27.12.2017;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача: № 3 від 08.05.2019 на суму ПДВ 50 270,38 грн., № 4 від 06.08.2019 на суму ПДВ 63 937,56 грн, № 5 від 19.08.2019 на суму ПДВ 5 940,00 грн., № 6 від 30.08.2019 на суму ПДВ 54 780,82 грн., № 7 від 30.09.2019 на суму ПДВ 95 464,61 грн., № 8 від 14.12.2019 на суму ПДВ 5 400,00 грн., розрахунок коригування № 9 від 11.12.2019 до податкової накладної № 94 від 27.12.2017 датою їх подання на реєстрацію.

В якості підстав позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно зупинлено, а в подальшому відмовлено в реєстрації складених позивачем податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" - залишено без руху.

Позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що з урахуванням карантинних обмежень, що мало наслідком фактичне припинення господарської діяльності, наймані працівники позивача звільнились і в штаті Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" перебуває останні кілька місяців лише його керівник. Він періодично перебував у відпустці без збереження заробітної плати та на самоізоляції через контакти з особами, у яких було діагностовано коронавірусну хворобу, що унеможливило належне виконання ним свої посадових обов`язків та позбавило його вчасного доступу до документів, які пов`язані з господарськими операціями, що були оформлені податковими накладними, про відмову в реєстрації яких винесено рішення контролюючого органу. Враховуючи значний обсяг цих документів та їх знаходження в офісі позивача, останній був позбавлений можливості підготувати додатки до позовної заяви та вчасно звернутись до суду.

Вказані обставини в своїй сукупності перешкодили позивачу вчасно звернутись до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/28064/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

04.12.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідач вказав, що позивач звернувся з позовом до суду 05.11.2020 з пропущенням тримісячного строку на звернення до адміністративного суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" вбачається, що оскаржувані рішення, а саме рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 15.08.2019 № 1253971/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 4 від 06.08.2019 на суму ПДВ 63 937,56 грн., від 24.02.2020 № 1464584/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 3 від 08.05.2019 на суму ПДВ 50 270,38 грн., від 07.02.2020 № 1451672/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 5 від 19.08.2019 на суму ПДВ 5 940,00 грн., від 02.03.2020 № 1471882/33228262 про відмову у реєстрації податкової накладної позивача № 6 від 30.08.2019 на суму ПДВ 54 780,82 від 02.03.2020 № 1471881/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 7 від 30.09.2019 на суму ПДВ 95 464,61 грн., від 05.02.2020 № 1449467/33228262 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 8 від 14.11.2019 на суму ПДВ 5 400,00 грн., від 23.01.2020 № 1442975/33228262 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 9 від 11.12.2019 до податкової накладної позивача № 94 від 27.12.2017 були прийняті 15.08.2019, 24.02.2020, 07.02.2020, 02.03.2020 та 05.03.2020.

Судом з доданих до позовної заяви матеріалів встановлено, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішень Головного управління ДФС у м. Києві а саме:

- рішення № 1464584/33228262 від 24.02.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 08.05.2019, шляхом звернення 03.03.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 7252/33228262/2 від 06.03.2020 про залишення скарги без задоволення;

- рішення № 1451672/33228262 від 07.02.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 19.08.2019, шляхом звернення 14.02.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 4668/33228262/2 від 18.02.2020 про залишення скарги без задоволення;

- рішення № 1471882/33228262 від 02.03.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 30.0.2019, шляхом звернення 10.03.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 8373/33228262/2 від 13.03.2020 про залишення скарги без задоволення;

- рішення № 1471881/33228262 від 02.03.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 30.09.2019, шляхом звернення 10.03.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 8385/33228262/2 від 13.03.2020 про залишення скарги без задоволення;

- рішення № 1449467/33228262 від 05.02.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 14.12.2019, шляхом звернення 14.02.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 4658/33228262/2 від 18.02.2020 про залишення скарги без задоволення;

- рішення № 1442975/33228262 від 23.01.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 9 від 11.12.2019 до податкової накладної позивача № 94 від 27.12.2017, шляхом звернення 31.01.2020 через Електронний кабінет зі скаргою, за результатами розгляду якої Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 3615/33228262/2 від 07.02.2020 про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17) та від 17 липня 2019 року (справа № 640/46/19) суд прийшов до висновку, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Водночас, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року (справа № 640/20468/18) судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів вирішено відступити від висновку про застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах та сформульовано новий правовий висновок.

Судом касаційної інстанції зазначено, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначено, що суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при вирішенні питання дотримання позивачем строків на звернення до суду, виборі та застосування відповідних норм права має застосовувати останню правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20648/19.

Судом з тексту позовної заяви встановлено, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішень № 1464584/33228262 від 24.02.2020, № 1451672/33228262 від 07.02.2020, № 1471882/33228262 від 02.03.2020, № 1471881/33228262 від 02.03.2020, № 1449467/33228262 від 05.02.2020, № 1442975/33228262 від 23.01.2020, звернувшись до Державної податкової служби України зі скаргами, за результатами розгляду яких Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення № 7252/33228262/2 від 06.03.2020, № 4668/33228262/2 від 18.02.2020, № 8373/33228262/2 від 13.03.2020, № 8385/33228262/2 від 13.03.2020, № 4658/33228262/2 від 18.02.2020, № 3615/33228262/2 від 07.02.2020 про залишення скарг без задоволення.

Отже, позивач з заявленими вимогами мав звернутись з позовом до суду у тримісячний строк з дня отримання рішення про відмову у задоволенні скарги на відповідне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Cуд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020, № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції закону № 731-IX від 18.06.2020 зі змінами), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Судом з матеріалів справи встановлено, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" є ОСОБА_1 .

Позивачем надано копії наказів про надання директору ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати за період з 17.03.2020 по 31.08.2020.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 Закону України Про відпустки , за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Зокрема, у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на те, що строк на звернення до адміністративного суду з цим позовом закінчився у період дії карантину, беручи до уваги, що відповідний строк на подання позовної заяви на строк дії карантину був продовжений згідно з ч. 3 Прикінцевих положень КАС України (у редакції Закону № 54-ІХ від 30.03.2020) та може бути поновлений за заявою особи за наявності поважних причин його пропуску , що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином як до, так і після його закінчення відповідно до абз. 1 ч. 3 Прикінцевих положень КАС України (у редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020), суд, враховуючи обґрунтовані пояснення позивача щодо відсутності можливості звернення до суду у визначений законом строк, прийшов до висновку, що заява позивача про поновлення строку на звернення до суду підлягає задоволенню.

В свою чергу, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Просопонбуд" від 03.12.2020 про поновлення строку на звернення до суду - задовольнити.

2. У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко