Постанова

від 10.02.2021 по справі 160/8431/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/8431/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя: Захарчук - Борисенко Н.В.) по адміністративній справі №160/8431/20, розглянутої у спрощеному провадженні

за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№21) до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№21) 22.07.2020 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати винесену першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І. постанову №ДН-17616/1974/АВ/ТД-ФС/78 від 23.03.2020 року, якою на Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) накладено штраф в розмірі 47 230 грн. за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України

Вимоги обґрунтовано відсутністю факту порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України, з посиланням також на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 року у справі №192/392/20 (3/192/144/20), яка набрала законної сили 04.04.2020 року.

У відзиві на позов відповідач зазначає про наявність в діях позивача порушення приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України та правомірність накладення на нього штрафу за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідно до винесеної постанови №ДН-17616/1974/АВ/ТД-ФС/78 від 23.03.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 2 102 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у відзиві на позов.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України, ст. 38 Закону України Про охорону праці визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктами 1,2,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт та у разі наявності порушень вимог законодавства про працю виноситься припис про їх усунення та/або вживаються заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №183-1, направлення №234-1 від 19.02.2020 року в період з 26.02.2020 року по 10.03.2020 року проведено інспекційне відвідування Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) з питання здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено акт № ДН-17616/1974/АВ від 10.03.2020 року, яким встановлено порушення позивачем приписів ч. 3 ст.24 КЗпП України, відносно допущення до роботи ОСОБА_1 , без укладання трудового договору.

В цей же день 10.03.2020 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області відносно в.о. директора Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) Княженцева І.О складено протокол про адміністративне правопорушення №ДН-17616/1974/АВ/П/ПТ за приписами ч. 3 ст. 41 КУпАП.

23.03.2020 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І. винесено постанову №ДН-17616/1974/АВ/ТД-ФС/78, якою до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) застосовано штраф в розмірі 47 230 грн. за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся до суду з вимогою визнати її протиправною та скасувати.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 3 ст. 41 КУпАП визначено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 року у справі №192/392/20 (3/192/144/20), яка набрала законної сили 04.04.2020 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП відносно в.о. директора Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) Княженцева І.О закрито у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Викладене свідчить, що судом першої інстанції вірно визнано протиправною та скасовано винесену першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І. постанову №ДН-17616/1974/АВ/ТД-ФС/78 від 23.03.2020 року, якою на Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21) накладено штраф в розмірі 47 230 грн. за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Також судом першої інстанції відповідно до приписів ст. 139 КАС України вірно стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 2 102 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по адміністративній справі №160/8431/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 лютого 2021 року є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай