Постанова

від 16.02.2021 по справі 750/4139/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа №750/4139/17

адміністративне провадження №К/9901/42602/18 К/9901/42603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Чернігівської міської ради та депутата Чернігівської міської ради VII скликання Соколюка Вадима Олександровича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (колегія суддів: Беспалов О.О., Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом Дочірнього підприємства УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування рішень, -

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ДП УкрСіверБуд звернулося до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про:

визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 478 від 26 жовтня 2016 року, яким визнано таким, що втратив дію пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 1 вересня 2016 року № 394 щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації для будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку № 1 (будівельна адреса) на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області з вбудовано-прибудованими об`єктами соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі на розі вул. Пухова - Доценка, біля будинку № 130 в м. Чернігові на земельній ділянці, яка надана в постійне користування;

визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2016 року № 12/VII-1, яким скасовано пункти 1.1, 1.2, 1.3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 394 від 01 вересня 2016 року Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації для будівництва багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків № 1, № 2, № 3 (будівельні адреси) на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області з вбудовано-прибудованими об`єктами соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі на розі вул. Пухова-Доценка, біля будинку в„– 130 в м. Чернігові на земельних ділянках, які надані в постійне користування.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 червня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Чернігівська міська рада та депутат Чернігівської міської ради VII скликання Соколюк Вадим Олександрович, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подали касаційну скаргу, в якій просять її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Чернігівська міська рада в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що жодні права позивача оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету та міської ради не порушені, оскільки замовником будівництва житлових будинків на розі вул. Пухова-Доценка. біля будинку№ 130 в м. Чернігові є Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації. Позивач є лише розробником проекту на підставі укладеного із замовником будівництва договору. Вказує, що оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 478 від 26.10.2016 Про визнання таким, що втратив дію пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 1 вересня 2016 року №394 Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок вже було скасовано рішенням Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2016 року № 12/VII-1. Водночас оскаржуване рішення Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2016 року № 12/VII-1 ухвалене на підставі Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з мотивів високої соціальної напруги та громадських конфліктів, викликаних підготовчими роботами на території зеленої зони, обмеженою вулицею Пухова , житловою багатоповерховою забудовою, зеленими насадженнями та приватною присадибною забудовою, з метою збереження ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Депутат Чернігівської міської ради VII скликання Соколюк Вадим Олександрович в касаційній скарзі погоджується з доводами, наведеними в скарзі Чернігівською міською радою. Зазначає, що обраний депутатом по територіальному округу, на території якого видано містобудівні умови для будівництва житлових будинків та діє в інтересах виборців виборчого округу. Вказано, що судом не враховано Генеральний план м. Чернігова та будівництво здійснюється в рекреаційній зоні.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 29.09.2017 та 04.10.2017 відкрито касаційне провадження.

У відзивах на касаційні скарги позивач та третя особа просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Cудами встановлено, що підпунктами 1.1, 1.2, 1.3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 394 від 1 вересня 2016 року Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок затверджено та надано містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації - для будівництва багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків № 1, № 2, № 3 (будівельна адреса) на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області з вбудовано-прибудованими об`єктами соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі на розі вул. Пухова - Доценка, біля будинку № 130 в м. Чернігові на земельній ділянці, яка надана в постійне користування.

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 478 від 26 жовтня 2016 року виконавчий комітет міської ради вирішив вважати таким, що втратив дію, пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 1 вересня 2016 року № 394 щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації для будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку № 1 (будівельна адреса) на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області з вбудовано-прибудованими об`єктами соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі на розі вул. Пухова - Доценка, біля будинку № 130 в м. Чернігові на земельній ділянці, яка надана в постійне користування.

Рішенням Чернігівської міської ради від 27 жовтня 2016 року № 12/VII-1, враховуючи соціальну напругу та громадські конфлікти, викликані підготовчими роботами на території зеленої зони обмеженою вулицею Пухова , житловою багатоповерховою забудовою, зеленими насадженнями та приватною присадибною забудовою, з метою збереження ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 2, частини 2 статті 5, частин 1,2 статті 17, частини 1 статті 25, частин 4, 5 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , частини 1 статті 5 Закону України Про основи містобудування та керуючись пунктом 15 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міська рада вирішила скасувати пункти 1.1, 1.2, 1.3 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 394 від 01 вересня 2016 року Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації для будівництва багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків № 1, № 2, № 3 (будівельні адреси) на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області з вбудовано-прибудованими об`єктами соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі на розі вул. Пухова-Доценка, біля будинку № 130 в м. Чернігові на земельних ділянках, які надані в постійне користування.

Вважаючи рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Чернігівська міська рада, яка є представником територіальної громади міста Чернігова з врахуванням соціальної напруги та громадських конфліктів, викликаних підготовчими роботами на території зеленої зони обмеженою вулицею Пухова , житловою багатоповерховою забудовою, зеленими насадженнями та приватною присадибною забудовою, з метою збереження ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення, вправі самостійно вирішувати питання місцевого значення. Вказує, що право позивача оскаржуваними рішеннями не порушено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що у виконавчого комітету відсутні повноваження щодо скасування власного рішення. Зазначає, що оскаржуваним рішенням міської ради скасовано містобудівні умови з порушенням містобудівного законодавства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність порушеного права позивача Дочірнього підприємства УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК , оскільки забудовником, якому видавались містобудівні умови є Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, колегія суддів зазначає таке.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Аналогічну норму було передбачено у ч. 1 ст. 6 КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Програми соціальної підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у Чернігівській області затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 10.09.2015 (зі змінами від 20.07.2016) рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 394 від 01.09.2016 Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок затверджено та надано містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації - для будівництва багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків № 1, № 2, № 3 на розі вул. Пухова - Доценка, біля будинку № 130 в м. Чернігові.

09.09.2016 між управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, Дочірнім підприємством УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК та Управління Служби безпеки України в Чернігівській області укладено договір № 24, згідно якого позивач виступає інвестором-підрядником при будівництві перелічених об`єктів, набуває право власності на 90% загальної площі житла побудованого об`єкта та є власником незавершеного будівництва. Згідно розділу 5 договору позивачу передано містобудівні умови, всю погоджувальну документацію. Фінансування будівництва проводиться Дочірнім підприємством УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК

Відтак, скасування містобудівних умов оскаржуваним рішенням Сумської міської ради порушує безпосередні права Дочірнього підприємства УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК , а тому вказана особа наділена правом звернення до суду з цим позовом.

Щодо доводів правомірності оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Вказана норма кореспондується з ч. 9 ст. 59 вказаного Закону, згідно якої рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який не заперечується доводами касаційної скарги про відсутність у виконавчого комітету Чернігівської міської ради повноважень щодо скасування власних рішень, та наявність такого права у органу місцевого самоврядування, проте, виключно у випадку встановлення факту невідповідності акту, що підлягає скасуванню, Конституції та правовим актам України.

Отже, зважаючи, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 478 від 26 жовтня 2016 року скасовано власне рішення, зокрема пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 1 вересня 2016 року № 394 щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, рішення № 478 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією

За змістом статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

У відповідності до ч. 4 ст. 33 Закону № 3038 розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

У пункті 1.1 розділу І Загальні положення Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (з наступними змінами та доповненнями, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №109), зазначено, що цей Порядок визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно із пунктом 1.2 розділу І Загальні положення Порядку №109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядок надання містобудівних умов та обмежень Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

За приписами пункту 2.4 розділу ІІ Порядок надання містобудівних умов та обмежень Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, якщо наміри забудови земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації (зокрема, генеральному плану забудови) та цільовому призначенню земельної ділянки, тому відсутні підстави вважати, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкті будівництва культової споруди видані уповноваженим органом з порушенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 2.4 Порядку № 109.

Аналогічний правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 6 березня 2019 року у справі №803/1539/17 (провадження №К/9901/52298/18) та від 31 липня 2019 року у справі №806/5308/15 (провадження №К/9901/12305/18)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до п. 8 містобудівних умов і обмежень від 01.09.2016 № 02-01/95, № 02-01/96, № 02-01/97 при їх розробленні було використано генеральний план м. Чернігова, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2003 р., та Тимчасовий порядок використання території м. Чернігова, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011.

Як вбачається з публічної кадастрової карти України, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:016:0082 - для проектування та будівництва житлового будинку, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:015:0495 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Аналогічні дані відображені в п. 7 містобудівних умов та обмежень.

Розпорядженням голови Чернігівської ОДА від 16.08.2016 № 449 вказані земельні ділянки передані управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА в постійне користування.

Розташування об`єктів запроектовано в зоні Ж-2, що згідно Тимчасового порядку використання території м. Чернігова призначена для багатоквартирної забудови, в тому числі, багатоквартирних житлових будинків від 3 поверхів без обмеження верхнього рівня поверховості.

Зона Р-2 (ландшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення) є суміжною, однак, об`єктом будівництва не зачіпається.

Вказана обставина підтверджується Планом зонування територій міста, наведеним у додатку 1 до Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем та особою, яка подала касаційну скаргу не надано жодних доказів, що будівництво запроектовано на території земель рекреаційного призначення. Жодних невідповідностей Генеральному плану м. Чернігова також судом апеляційної інстанції не підтверджено, відтак наміри забудови відповідають містобудівній документації, розробленій на місцевому рівні.

29.09.2016 УДАБІ в Чернігівській області зареєстровано декларацію про початок виконання підготовчих робіт за спірною адресою, яка подана Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації.

Матеріали справи містять копію рішення Чернігівської міської ради від 29.06.2017 № 21/VII-15 Про створення районного парку , яким створено районний парк на території зеленої зони, обмеженої вулицею Кільцевою, багатоквартирною житловою забудовою по вулиці Генерала Пухова та садибною забудовою по вулицям Генерала Пухова, Бобровицькій та Всеволода Ганцова, розташованої в Деснянському районі міста Чернігова. Однак вказане створення парку відбулось пізніше, ніж надання та погодження містобудівних умов.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення Чернігівської міської ради є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга Чернігівської міської ради не містить жодних доводів про порушення містобудівного чи інших норм чинного законодавства, а лише зводиться до відсутності права Дочірнього підприємства УкрСіверБуд Закритого акціонерного товариства ДСК звертатись до суду з цим позову, тобто про відсутність матеріально-правового інтересу, що спростовано вище.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Отже, отримавши належним чином затверджені містобудівні умови, зареєструвавши 29.09.2016 декларацію про початок підготовчих робіт, позивач обґрунтовано очікував реалізацію законних підстав для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування.

Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

За таких обставин слід вважати дії відповідача за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо майбутнього будівництва з боку позивача, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних рішень Сумської міської ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Чернігівської міської ради та депутата Чернігівської міської ради VII скликання Соколюка Вадима Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук