Ухвала

від 16.02.2021 по справі 665/1156/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 665/1156/19

провадження № 61-16492ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа - Фермерське господарство Ритм Плюс , про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09 червня 2015 року № 201 Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні громадян в частині вилучення із землекористування земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яку надано у постійне користування ОСОБА_1 , відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 19 березня 2001 року серії І-ХС № 010225, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 331, на території Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства.

Чаплинський районний суд Херсонської області рішенням від 26 листопада 2019 року позов задовольнив. Скасував розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09 червня 2015 року № 201 Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні громадян в частині вилучення із землекористування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яку надано у постійне користування ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 2001 року серії І-ХС № 010225, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 331, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

Херсонський апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2020 року рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 26 листопада 2019 року скасував, провадження у справі закрив.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року (повний текст якої складено 07 жовтня 2020 року) у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику слід було надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306305678300 заявник отримала вказану ухвалу 11 грудня 2020 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 23 грудня 2020 року подала засобами поштового зв`язку уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання заявника на те, що апеляційним судом застосовано норми права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у даній справі (відступлення від такого висновку), не заслуговують на увагу, оскільки заявник не зазначив від якого саме висновку, викладеного у постанові Верховного Суду та який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, на його думку, необхідно відступити. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про залишення касаційної скарги без руху суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

У відведений судом строк та станом на 16 лютого 2021 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуто, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев