Постанова

від 12.02.2021 по справі 537/522/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 537/522/15-ц

провадження № 61-22692 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

заявник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Полтавській області,

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - акціонерне товариство Піреус Банк МКБ ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2018 року у складі судді Маханькова О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Дорош А. І., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області) Лукмасло М. М. звернувся до суду із поданням про надання дозволу

на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності

на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, боржник - ОСОБА_1 , стягувач -публічне акціонерне товариство Піреус Банк МКБ (далі - ПАТ Піреус Банк МКБ), після зміни назви - акціонерне товариство Піреус Банк МКБ (далі - АТ Піреус Банк МКБ).

Подання мотивовано тим, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області

Лукмасла М. М. від 21 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження

№ 52314655 із виконання виконавчого листа № 537/522/15-ц, виданого

24 вересня 2015 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Піреус Банк МКБ заборгованості за кредитним договором від 04 лютого 2008 року № КЛ/08-2 у розмірі 258 519,66 доларів США, що еквівалентно

6 191 051,05 грн (з урахуванням постанови начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Усатима С. М.

про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого

2018 року).

Вказував, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек земельна ділянка, загальною площею 1 000,00 кв. м, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5310436100:06:003:0454, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , обтяжена іпотекою на підставі договору іпотеки від 04 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1623.

Рішенням виконавчого комітету Автозаводської районної ради

міста Кременчука Полтавської області від 27 грудня 2007 року № 747

ОСОБА_1 надано дозвіл на вказаній земельній ділянці виконати будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардою і цокольним поверхом, розміром 14,00 x 11,50 м. 03 лютого 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ

у Полтавській області Лукмаслом М. М. при виїзді за адресою: АДРЕСА_1, виявлено об'єкт незавершеного будівництва, про що складено відповідний акт. Станом

на 03 листопада 2017 року у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області відсутня інформація щодо реєстру документів, що дає право на початок виконання будівельних робіт за цією адресою.

Зазначав, що об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно

від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва

(частина шоста статті 6 Закону України Про іпотеку ).

З урахуванням наведеного, старший виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасло М. М. просив суд надати дозвіл шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку,

що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2018 року заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасла М. М.

задоволено.

Надано дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно (незавершене будівництво), право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (даний об 'єкт нерухомості побудований на переданій в іпотеку земельній ділянці, кадастровий номер 5310436100:06:003:0454, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження № 52314655 із примусового виконання виконавчого листа № 537/522/15-ц, виданого 24 вересня 2015 року Крюківським районним судом

м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Піреус Банк МКБ заборгованості за кредитним договором

від 04 лютого 2008 року № КЛ/08-2 у розмірі 258 519,66 доларів США,

що еквівалентно 6 191 051,05 грн, відкрито 21 вересня 2016 року. Боржнику надався строк для самостійного виконання судового рішення.

Державним виконавцем встановлено, що на земельній ділянці,

яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 і є предметом іпотеки, знаходиться об'єкт незавершеного будівництва (недобудований будинок), який в силу положень частини шостої статті 6 Закону України

Про іпотеку також вважається предметом іпотеки.

Крім того, на все нерухоме майно боржника було накладено арешт у межах суми стягнення.

Суд першої інстанції вважав, що з метою забезпечення виконання судового рішення у справі про стягнення заборгованості наявні підстави для задоволення подання державного виконавця.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. ОСОБА_1 у добровільному порядку не виконав рішення суду.

При здійсненні виконавчих дій у межах виконавчого провадження

№ 52314655 державним виконавцем накладено арешт на майно боржника,

а саме на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Указана земельна ділянка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 04 лютого 2008 року. На цій земельній ділянці боржнику органом місцевого самоврядування надано дозвіл на будівництво одноповерхового житлового будинку. Державним виконавцем виявлено на земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва, який вважається предметом іпотеки

(частина шоста статті 6 Закону України Про іпотеку )

Апеляційний суд вказав, що боржнику було відомо про вжиття державним виконавцем заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки питання щодо експертної оцінки земельної ділянки були предметом розгляду у цій справі за скаргою банку.

Крім того, об`єкт нерухомості реалізовано і відсутні підстави для втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити

у задоволенні подання державного виконавця.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

Штелик С. П. від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження

в указаній справі, витребувано цивільну справу № 537/522/15-ц

із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області . Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року

№ 3127/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П., на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Висоцької В. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено

судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на його земельній ділянці немає нерухомого майна, яке б можна вважати об`єктом незавершеного будівництва, оскільки воно має ознаки самочинного будівництва, а тому виключено з цивільного обороту. На підтвердження вказаного ним було подано відповідні докази до суду апеляційної інстанції, які апеляційний суд безпідставно не прийняв.

Зазначає, що про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції він належним чином не був повідомлений, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права і вчасно подати докази. При цьому, відкриваючи апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вказане врахував та поновив строк

на апеляційне оскарження.

Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 1915/14800/2012 (провадження

№ 61-34550св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ Піреус Банк МКБ ,

в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -

без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності

цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності

цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено,

що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів

і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться

на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено,

що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення

на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб,

або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення

в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно

і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного

у статті 3цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 цього Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України

Про виконавче провадження у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності,

а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт

та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру

у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту

на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду

із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Встановлено, що у провадженні УДВС ГТУЮ у Полтавській області

на виконанні перебувало виконавче провадження № 52314655 із виконання виконавчого листа № 537/522/15-ц, виданого 24 вересня 2015 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області,

про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Піреус Банк МКБ заборгованості за кредитним договором від 04 лютого 2008 року № КЛ/08-2 у розмірі 258 519,66 доларів США, що еквівалентно 6 191 051,05 грн

(а. с. 13).

У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 5310436100:06:003:0454,

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка є предметом договору іпотеки від 04 лютого

2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1623 (а. с. 8-12).

Рішенням виконавчого комітету Автозаводської районної ради

міста Кременчука Полтавської області від 27 грудня 2007 року № 747

ОСОБА_1 надано дозвіл на вказаній земельній ділянці виконати будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардою і цокольним поверхом, розміром 14,00 x 11,50 м (а. с. 15-16).

03 лютого 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмаслом М. М.

при виїзді за адресою: Полтавська область, місто Кременчук,

бульвар Автокразівський, 61, виявлено об 'єкт незавершеного будівництва, про що складено відповідний акт (а. с. 19).

Станом на 03 листопада 2017 року у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області відсутня інформація щодо реєстру документів, що дає право на початок виконання будівельних робіт за цією адресою (а. с. 18).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною шостою статті 6 Закону України Про іпотеку закріплено,

що об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того,

хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку

про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, оскільки вказане сприятиме належному виконанню рішення суду. При цьому боржник у добровільному порядку не виконував рішення суду протягом тривалого часу .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень

у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод. Правовідносини з виконання судових рішень

є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що процесуальний порядок розгляду відповідного подання державного виконавця визачено нормами ЦПК України. У силу положень частини одинадцятої статті 440

ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. Таким чином, посилання касаційної скарги про те, що такий порядок розгляду порушив процесуальні права боржника є безпідставними.

При цьому апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції здійснювався саме за апеляційною скаргою боржника (а. с. 47-53), а тому останній реалізував своє право на судовий перегляд справи.

Разом з цим, факт поновлення строку на апеляційне оскарження

та відкриття апеляційного провадження у цій справі не є підставою для порушення сторонами порядку подання доказів, який врегульовано відповідними нормами процесуального закону.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин,

що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367

ЦПК України). У силу положень частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Однак, наявності таких об`єктивних обставин боржником не наведено, а судом

не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у прийнятті нових доказів, обґрунтовано виходив із того, що спірний об`єкт нерухомості був предметом спору за скаргою ПАТ Піреус Банк МКБ , за результатами розгляду якої ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області

у цій справі від 20 червня 2017 року скасовано експертну оцінку майна,

а саме земельної ділянки, загальною площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер: 5310436100:06:003:0454, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано державного виконавця призначити проведення експертної оцінки

із врахуванням вартості завершеного будівництва будинку, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці (а. с. 23-28).

Указане свідчить про те, що боржнику було відомо про вжиття державним виконавцем заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно,

а тому ОСОБА_1 мав можливість надати державному виконавцю докази на підтвердження своїх доводів, у тому числі, що спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції виконана, а спірний об`єкт нерухомості реалізовано і порушення принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, не буде виправданим у цій справі.

Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання касаційної скарги на неврахуванням судами попередніх інстанцій відповідної судової практики Верховного Суду є безпідставними, оскільки фактичні обставини, у наведеній заявником справі, та у справі,

яка переглядається, є різними.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень , оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць