Рішення

від 16.02.2021 по справі 289/607/19

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/607/19

Номер провадження 2/289/4/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін позовну цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 13807,63 грн. за кредитним договором б/н від 22.11.2013, за яким останній було надано кредит у розмірі 7200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 23.03.2019 виникла заборгованість у розмірі 13807,63 грн., яка складається з 7200,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5273,93 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. штраф (фіксована складова); 633,70 - штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути разом із судовими витратами в сумі 1921,00 грн.

До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.6,7).

Ухвалою від 24.01.2020 на підставі повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею Сіренко Н.С. відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274,279 ЦПК України ухвалено її розглядати у порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.56). Надано відповідачу строк для подання відзиву, вказану ухвалу направлено сторонам, а відповідачу разом із копією позовної заяви з додатком на 23 арк., однак 22.02.2020, конверт із направленою відповідачу кореспонденцією повернувся до суду не вручений адресату із поміткою інші причини - помер (а.с.61).

На запит суду з Радомишльського районного відділу ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшло повідомлення, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66).

Ухвалою суду від 21.04.2020 зупинено провадження у справі до залучення до участі правонаступників відповідача у справі ОСОБА_2 (а.с.67).

17.09.2020 до суду від приватного нотаріуса Радомишльського районного нотаріального округу в Житомирській області надійшло повідомлення, із якого вбачається, що в спадковій справі № 38/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 знаходиться заява про прийняття спадщини ОСОБА_1 , на ім'я останньої видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом на земельні ділянки: площею 0,3095, кадастровий номер 1825084200:03:000:0035; площею 1,6106, кадастровий номер 1825084200:03:000:0004; площею 1,6106, кадастровий номер 1825084200:03:000:0065; площею 1,6106, кадастровий номер 1825084200:03:000:0049 (а.с.80).

Ухвалою суду від 21.09.2020 поновлено провадження у вказаній цивільній справі та залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , направлено останній копію позовної заяви з додатками та надано строк для подання відзиву та призначено судове засідання на 18.11.2020 (а.с.82-83).

05.10.2020 до суду повернувся не врученим конверт із направленою судом ОСОБА_1 кореспонденцією із зазначенням за закінченням терміну зберігання (а.с.88).

Ухвалою суду від 18.11.2020 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін в судове засідання, та в зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 25.01.2021 (а.с.90) та повторно направлено на адресу відповідача копію позовної заяви разом із додатками та копіями ухвал (а.с.92).

Крім того, 25.11.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 25.01.2021 (а.с.93).

21.12.2020 до суду повернувся не врученим конверт із направленою повторно судом ОСОБА_1 кореспонденцією із зазначенням за закінченням терміну зберігання (а.с.94).

25.01.2021 розгляд справи відкладено в зв'язку із відсутністю відомостей про вручення копії позовної заяви відповідачу (а.с.96).

27.01.2021 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 16.02.2021 (а.с.100).

Ухвалою від 28.01.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів - належиним чином завіреної копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 (а.с.104), яка надійшла до суду 16.02.2021 (а.с.111).

11.02.2021 до суду повернувся конверт із направленою судом відповідачу ОСОБА_1 кореспонденцією із зазначенням адресат відсутній за вказаною адресою , вказана відмітка проставлена 06.02.2021 (а.с.108), вказана дата являється днем вручення судової повістки згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначив у клопотанні про розгляд справи за його відсутності (а.с.7).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за №22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ ПриватБанк (а.с.41-44).

22.11.2013 ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої вона погодилася, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.11).

До заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12,13-36).

Також, до позову додано розрахунок заборгованості, виконаний банком станом на 26.03.2019, згідно якого заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.11.2013, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2 , становить 13807,63 грн., яка складається: 7200,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5273,93 грн. - заборгованість за процентами; 200,00 грн. - нарахована комісія; 1133,70 грн. - заборгованість по судовим штрафам (а.с.8-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується повідомленням Радомишльського районного відділу ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.66).

Із повідомлення приватного нотаріуса та матеріалів спадкової справи №38/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що спадщину після смерті останньої прийняла дочка спадкодавця ОСОБА_1 , останній були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на шість земельних ділянок (а.с.107,111).

Стосовно кредитного договору та наявності заборгованості, щодо можливості стягнення її з спадкоємця боржника, суд зауважує про наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо договірних правовідносин та спадкування. А правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.11.2013 не зазначені ні сума наданого кредиту, ні процентна ставка, відсутні умови договору про нарахування комісії та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами, комісією та заборгованість по судовим штрафам.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 22.11.2013 шляхом підписання Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків, комісії та штрафів за користування кредитом, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 22.11.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказаний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2019 у справі № 647/248/17 провадження № 61-27059св18.

Так, із розрахунку заборгованостівбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 7200,00 грн., отже, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з спадкоємця боржника вказаної заборгованості.

Будь-яких належних доказів на спростування суми заявлених вимог про стягнення тіла кредиту та відсутності заборгованості за кредитом, відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки відповідач набула у спадщину та зареєструвала у визначеному законом порядку своє право власності на належні боржнику - спадкодавцю шість земельних ділянок (вартість однієї з яких згідно Витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-1814303262020 від 03.11.2020 становить 42 175,25 грн. (копія спадкової справи № 38/2020 файл а.с.111), то вона спроможна з вартості спадкового майна, у зв`язку із доведеністю заборгованості спадкодавця у розмірі тіла кредиту на суму 7200,00 грн., відшкодувати кредитору, в даному випадку АТ КБ ПриватБанк , суму вказаної заборгованості.

За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування їх до фактичних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми неповернутого тіла кредиту у розмірі 7200,00 грн.

В решті позовних вимог АТ КБ Приватбанк слід відмовити як в необґрунтованих.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1001,71 грн. (7200,00 /13807,63х1921,00).

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 7 , 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282 , 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за Кредитним договором у розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1001,71 грн. (одна тисяча одну грн. 71 коп.), а всього 8201,71 грн. (вісім тисяч двісті одну грн. 71 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. С. Сіренко