Рішення

від 15.02.2021 по справі 680/1031/20

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/1031/20

№2/680/93/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

представника позивачки адвоката Білосевича С.А.,

представника відповідача адвокатеси Попель О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації, -

установив:

Позивачка звернулася в суд із позовом до відповідача в якому просила суд зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку площею 1,28 га, кадастровий номер 6823355100:07:001:0054, а також скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року зареєстровану 03 лютого 2014 року за № 4540014, від 14 квітня 2016 року, укладену між нею та відповідачем.

Свої вимоги мотивує тим, що сторонами укладено договір про оренду землі від 01 жовтня 2012 року, зареєстрований 03 лютого 2014 року за № 4540014. На час укладення додаткової угоди від 14 квітня 2016 року позивачка, не була повідомлена про зміни до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року, оскільки вона її не підписувала, підпис вчинений іншою особою. Вважає, що вона має законні підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, відтак просила повернути їй земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди.

Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подачі відзиву.

27 січня 2021 року до суду надійшов відзив в якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказує, що 01 жовтня 2012 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди землі № 189, який зареєстровано 03 лютого 2014 року за № 4540014. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою площею 1,28 гектарів, кадастровий номер 6822355100:07:001:0054, що знаходиться на території Новоушицької селищної ради. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення.

У подальшому, для урегулювання істотних умов, а саме зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, строку дії договору, збільшення суми орендної плати, порядку індексації договору між сторонами 14 квітня 2016 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року, зареєстрованого 03 лютого 2014 року за № 4540014.

14 квітня 2016 року позивачка особисто з`явилась в офіс відповідача, ознайомилась з додатковою угодою та погодившись зі всіма істотними умовами додаткової угоди, підписала її.

Зазначення у додатковій угоді актуальних паспортних даних, ніж тих які зазначені у договорі від 01 жовтня 2012 року свідчить про зміну персональних даних у позивача, які відповідач не міг знати без надання йому копій таких документів самою позивачкою. При укладення додаткової угоди позивачці, було надано другий примірник додаткової угоди, який вона і долучає до позовної заяви.

Отже, твердження позивачки про неповідомлення її про укладення додаткової угоди та про те, що позивачка не підписувала її не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Вказала, що на протязі існування спірних договірних відносин між сторонами з 2016 по 2018 рік, орендну плату вона отримувала у натуральній формі, а для цього необхідно було виконати певні дії по транспортуванні продукції. Тобто, з`явитись на приймальний пункт із договором, додатковою угодою, документом, що посвідчує особу та підписавши відомість видачі орендної плати продукцією отримати її в натурі.

Поряд із зазначеним вказала, що додаткова угода укладена 14 квітня 2016 року, державна реєстрація додаткової угоди відбулася 19 вересня 2016 року.

Незважаючи на наявність відповідних повноважень у повірених, достеменно знаючи про наявність укладеного договору емфітевзису, не несучи тягаря утримання майна, отримуючи щорічно орендну плату у вигляді готівкових коштів або в натуральному вигляді, недобросовісним чином стверджує про свої порушенні права.

При цьому, в силу вимог ст.257 ЦК України відповідач вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності для визнання договору недійсним, зважаючи на тривалий термін (понад 4 роки) цивільних правових відносин та виконання сторонами своїх прав та обов`язків.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

15 лютого 2021 року ухвалою суду клопотання представника позивачки - адвоката Білосевича С.А. про призначення судової почеркознавчої експертизи - залишено без розгляду.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечила проти нього посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представників сторін, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 грудня 2013 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,28 га, кадастровий номер 6823355100:07:001:0054, яка знаходиться на території Новоушицької селищної ради Хмельницької області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №955975 (а.с.9).

Згідно із копією додаткової угоди від 14 квітня 2016 року до договору землі від 01 жовтня 2012 року зареєстровану 03 лютого 2014 року за № 4540014, ОСОБА_1 передала ТОВ Енселко Агро у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,28 га, кадастровий номер 6823355100:07:001:0054, яка знаходиться на території Новоушицької селищної ради Хмельницької області, (а.с.6-8; 49-53).

Відповідно до копії договору №189 ОСОБА_1 із ТОВ Енселко Агро укладала договір оренди земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 6823355100:07:001:0054 (а.с.43-48).

Із долучених до відзиву документів вбачається належність земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 6823355100:07:001:0054 - позивачці (а.с.40-42; 63-68).

Копією додаткової угоди від 14 квітня 2016 року до договору землі від 01 жовтня 2012 року зареєстровану 03 лютого 2014 року за № 4540014, позивачка передала у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення відповідачу. (а.с.6-8).

Із долучених до відзиву копій відомостей та інших облікових документів вбачається, що орендар своєчасно та у визначеному договором обсязі сплачував орендну плату орендодавцю (а.с.25-38, 69-74).

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року по справі №145/2047/16.

Згідно зі статтями12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Пред`являючи позов, позивачка стверджувала, що оспорюваний договір вона не підписувала. Однак окрім формальних посилань, як на підставу своїх вимог, належних та допустимих доказів на підтвердження факту не підписання додаткової угоди до договору оренди не надала.

Більше того, користуючись на власний розсуд своїми процесуальними можливостями щодо доказування, позивачка та її представник, проведеного експертного дослідження, за їх замовленням суду не надано, клопотань в межах процесуальних строків щодо збирання доказів не заявлено, тобто доказів, які б підтвердили посилання про не підписання оспорюваної угоди під час розгляду справи не представлено.

Інших підстав які б могли слугувати для задоволення позову позивачем та її представником не вказано і не доведено, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Крім того, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Встановлено, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву звернувся до суду із заявою, в якій просила застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то відсутні підстави для перевірки обставин щодо пропуску строку позовної давності.

Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку із недоведеність позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першої статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачкою на останню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2021 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Енселко Агро , адреса місцезнаходження: 31134, с.Сахнівці, вул.Центральна, 59, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37083810.

Суддя О. І. Яцина