Південно-західний апеляційний господарський суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
17 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 923/522/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 21.12.2020,
у справі №923/522/20
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про стягнення 21 327 грн
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача штраф за прохід судном "ОРЕЛЬ-5" без лоцмана в зоні обов`язкового лоцманського проведення у сумі 21327 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.06.2020 відкрито провадження у справі №923/522/20 та в подальшому ухвалою суду від 24.06.2020 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" штраф за прохід судном "ОРЕЛЬ-5" без лоцмана в зоні обов`язкового лоцманського проведення в сумі 21327 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2020 у справі №923/522/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується .
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом фактично оскаржується рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20, у той час як у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2020 у справі №923/522/20, між тим відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду м. Києва справа з вищезазначеним номером не перебувала, а відтак рішення, про яке апелянт зазначає у прохальній частині апеляційної скарги, вказаним судом не ухвалювалось.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в апеляційній скарзі невірно вказано суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, оскільки відповідно до даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення було ухвалене Господарським судом Херсонської області.
Крім того, відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 16.12.2020, а повний текст останнього складено та підписано 21.12.2020.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 є 11.01.2021 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 скаржником подано засобами поштового зв`язку з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 26.01.2021 , що підтверджується відбитком календарного штемпеля на конверті зі штрихкодовим ідентифікатором №0407133998015 та інформацією з офіційного Інтернет-сайту "Укрпошта" про відстеження вказаного поштового відправлення. Між тим апелянтом заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення ним отримано 24.12.2020, проте своєчасне апеляційне оскарження останнього було унеможливлене наслідками розповсюдження коронавірусної хвороби. Зокрема, скаржник зазначає про те, що представник Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" Мартиновець Т.Ю. з 12.01.2021 зобов`язана була залишатись на 14-денній самоізоляції (до 26.01.2021) у зв`язку з непередбачуваним випадком її контактування з особами, у яких в подальшому лабораторним дослідженням було підтверджено інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19. Крім того, за твердженням апелянта, з 08.01.2021, з огляду на спалах захворюваності у колективі Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", останнє вимушено частково обмежити управлінську діяльність на період посиленого карантину (до 25.02.2021), при цьому строк дії договору про надання правової допомоги, який був укладений між скаржником та іншим представником - адвокатом Іванченко О.І., сплив 31.12.2020. Проте вищезазначені обмеження в діяльності товариства апелянта зумовили неможливість оперативного продовження цих договірних відносин, у зв`язку з чим останні були пролонговані лише 25.01.2021, тобто в перший робочий день після закінчення жорстких карантинних обмежень.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.
11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020.
04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 №392 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500) дія карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, була продовжена до 31.07.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 - до 31.08.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 - до 31.10.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 - до 31.12.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 - до 28.02.2021.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов`язання особи.
Усі особи, які підлягають самоізоляції, визначені у пункті 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з подальшими змінами.
За умовами частини четвертої статті 31 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
В силу частини шостої цієї статті на період перебування, зокрема, в самоізоляції особі видається листок непрацездатності.
При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника.
Згідно з пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.
Пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 передбачено, що з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс "Вдома" Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система).
У разі здійснення особою самоізоляції до системи вноситься інформація про: 1) прізвище, ім`я, по батькові особи; 2) стать; 3) дату народження; 4) визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); 5) зареєстроване місце проживання особи; 6) засоби зв`язку (номер телефону); 7) місце роботи, заклад освіти із зазначенням їх адрес; 8) наявність можливості забезпечення піклування про особу іншими особами; 9) стан здоров`я (зокрема про перебіг хвороби COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, про госпіталізацію особи); 10) контактних осіб (за наявності); 11) строк самоізоляції (пункт 24 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020).
Жодного доказу (зокрема, листка непрацездатності, наказу (розпорядження) про відсторонення представника скаржника - ОСОБА_1 від роботи, відомостей щодо реєстрації останньої в системі моніторингу самоізоляції за допомогою вищезазначеного електронного сервісу тощо) на підтвердження дотримання Мартиновець Т.Ю. режиму самоізоляції протягом зазначеного апелянтом строку (12.01.2021-26.01.2021) до суду апеляційної інстанції не подано.
Крім того, Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до апеляційного господарського суду не надано також жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо спалаху захворюваності серед його працівників та запровадження у зв`язку з цим обмежень в управлінській діяльності скаржника.
Посилання апелянта на те, що продовження строку дії договору про надання правової допомоги, який був укладений між скаржником та адвокатом Іванченко О.І., стало можливим лише 25.01.2021, тобто в перший робочий день після закінчення жорстких карантинних обмежень, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" взагалі не конкретизовано, як саме запровадження заходів, пов`язаних з протидією розповсюдження коронавірусної хвороби в Україні, істотно ускладнило реалізацію права сторін вищенаведеного договору на його пролонгацію. Не наведено апелянтом у клопотанні про поновлення строку та не додано відповідних доказів стосовно того, в чому полягало обмеження управлінської діяльності підприємства на період посиленого карантину (до 25.02.2021).
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними доказами (до клопотання про поновлення строку надано лише додаткову угоду №3 від 25.01.2021 до договору про надання правової допомоги №АСК/-9 від 17.01.2019), не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів , однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом .
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20, оскільки не підтверджені жодними доказами, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (неповажність зазначених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження та недоліки в оформленні апеляційної скарги), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 з наданням доказів, що їх підтверджують, та зазначити правильне найменування місцевого господарського суду, який ухвалив оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 залишити без руху.
Встановити Приватному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот" строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.02.2021 |
Оприлюднено | 18.02.2021 |
Номер документу | 94962313 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Таран С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні