Ухвала від 19.03.2021 по справі 923/522/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/522/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 21.12.2020,

у справі №923/522/20

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення 21 327 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача штраф за прохід судном "ОРЕЛЬ-5" без лоцмана в зоні обов`язкового лоцманського проведення у сумі 21327 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.06.2020 відкрито провадження у справі №923/522/20 та в подальшому ухвалою суду від 24.06.2020 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" штраф за прохід судном "ОРЕЛЬ-5" без лоцмана в зоні обов`язкового лоцманського проведення в сумі 21327 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2020 у справі №923/522/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, скаржником не було зазначено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 з наданням доказів, що їх підтверджують, а також не було дотримано вимог процесуального закону щодо змісту апеляційної скарги, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" у прохальній частині останньої невірно вказано найменування місцевого господарського суду, який ухвалив оскаржуване рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту встановлено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" 01.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6511913201430 (т.ІІ а.с.116).

Відтак кінцевий строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 11.03.2021.

В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ" надало до апеляційного господарського суду заяву б/н від 10.03.2021 (вх.№764/21/Д1 від 15.03.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано заяву-доповнення щодо клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження б/н від 10.03.2021 (вх.№1201/21 від 15.03.2021) та примірник раніше поданої апеляційної скарги із зазначенням в резолютивній частині останньої правильного найменування місцевого господарського суду, який ухвалив оскаржуване рішення (Господарський суд Херсонської області ), тобто скаржником усунуто виявлені судом недоліки в оформленні апеляційної скарги.

В обґрунтування заяви-доповнення щодо клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження б/н від 10.03.2021 (вх.№1201/21 від 15.03.2021) апелянт повторно зазначає про те, що копію оскаржуваного рішення ним отримано 24.12.2020, проте своєчасне апеляційне оскарження останнього було унеможливлене тим, що у зв`язку із розповсюдженням коронавірусної хвороби генеральним директором Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" було видано наказ №85-а від 30.09.2020 "Про посилення заходів запобігання розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19", на виконання якого головний юрист юридичного відділу юридичного департаменту вказаного товариства ОСОБА_1 , яка здійснювала представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" у даному судовому провадженні в суді першої інстанції, 11.01.2021 повідомила про контакти з особами, у яких в подальшому лабораторним дослідженням було підтверджено інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, та була вимушена залишитись на самоізоляції без оформлення листка непрацездатності, оскільки працездатність втрачена не була, натомість лише існували обмеження щодо її переміщення та контактування з оточуючими. Крім того, скаржник зауважує на тому, що у період з 11.01.2021 по 18.01.2021, тобто фактично до понеділка (22.01.2021), генеральний директор Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" перебував у відпустці, при цьому особа, що виконувала обов`язки генерального директора на час його відпустки, не мала повноважень на забезпечення отримання правової допомоги іншим представником - адвокатом Іванченко О.І. На підтвердження викладеного скаржником подано копії вищенаведеного наказу генерального директора Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" №85-а від 30.09.2020 "Про посилення заходів запобігання розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19"; витягу з наказу №83/к від 31.07.2019 про переведення ОСОБА_1 на посаду головного юриста юридичного відділу юридичного департаменту Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" з 01.08.2019; погодженої начальником юридичного департаменту вказаного товариства, переведеного на цю посаду наказом №124/к від 30.04.2015, заяви ОСОБА_1 б/н від 11.01.2021; наказу №5/в від 06.01.2021 про вибуття генерального директора Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у відпустку.

Розглянувши вищезазначену заяву, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

З наданих апелянтом до заяви-доповнення щодо клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження б/н від 10.03.2021 (вх.№1201/21 від 15.03.2021) матеріалів вбачається, що 11.01.2021 начальником юридичного департаменту Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" було погоджено заяву головного юриста юридичного відділу юридичного департаменту Мартиновець Т.Ю. б/н від 11.01.2021, в якій остання просила дозволити їй працювати вдома на умовах повного робочого дня на період з 11.01.2021 по 24.01.2021 та повідомила про наявність у неї належних житлово-побутових умов для виконання трудових обов`язків.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що жодних відомостей про контактування ОСОБА_1 з особами, у яких в подальшому лабораторним дослідженням було підтверджено інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, та, відповідно, про необхідність дотримання останньою режиму самоізоляції вищезазначена заява б/н від 11.01.2021 не містить, натомість дана заява за своїм змістом фактично є документом про зміну режиму роботи працівника (вдома на умовах повного робочого дня).

Водночас апелянтом жодним чином не конкретизовано, яким чином здійснення ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків вдома на умовах повного робочого дня та при наявності належних житлово-побутових умов для праці унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020.

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 №392 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500) дія карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, була продовжена до 31.07.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 - до 31.08.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 - до 31.10.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 - до 31.12.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 - до 28.02.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов`язання особи.

Усі особи, які підлягають самоізоляції, визначені у пункті 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з подальшими змінами.

За умовами частини четвертої статті 31 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.

Згідно з пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19.

Пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 передбачено, що з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс "Вдома" Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система).

У разі здійснення особою самоізоляції до системи вноситься інформація про: 1) прізвище, ім`я, по батькові особи; 2) стать; 3) дату народження; 4) визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); 5) зареєстроване місце проживання особи; 6) засоби зв`язку (номер телефону); 7) місце роботи, заклад освіти із зазначенням їх адрес; 8) наявність можливості забезпечення піклування про особу іншими особами; 9) стан здоров`я (зокрема про перебіг хвороби COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, про госпіталізацію особи); 10) контактних осіб (за наявності); 11) строк самоізоляції (пункт 24 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020).

Між тим жодного доказу на підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в системі моніторингу самоізоляції за допомогою вищезазначеного електронного сервісу апелянтом до суду апеляційної інстанції не подано. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що незвернення вказаної особи до лікаря та неоформлення щодо неї листка непрацездатності не спростовують необхідності використання особи, що перебуває на самоізоляції, електронного сервісу "Вдома" Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Доводи скаржника про перебування генерального директора Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у відпустці з 11.01.2021 по 18.01.2021 (фактично до 22.01.2021) та відсутність у виконуючого обов`язки генерального директора повноважень на забезпечення отримання правової допомоги іншим представником - адвокатом Іванченко О.І., апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки дану апеляційну скаргу було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ", відтак факт перебування керівника іншої юридичної особи, яка виступає самостійним учасником даної справи - Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у відпусті жодним чином не обґрунтовує неможливості своєчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20 скаржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ".

При цьому жодних причин, які б зумовили неможливість своєчасного оформлення договірних правовідносин щодо надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та адвокатом Іванченко О.І., апелянтом у заяві-доповненні щодо клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження б/н від 10.03.2021 (вх.№1201/21 від 15.03.2021) не наведено.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів , однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом .

При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана ОСОБА_2 та пана ОСОБА_3 визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності .

З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана ОСОБА_2 та пана Трубіцина неприйнятними.

Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20.

Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20, зазначені у заяві-доповненні щодо клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження б/н від 10.03.2021 (вх.№1201/21 від 15.03.2021), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 17.02.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" слід відмовити.

Станом на 19.03.2021 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №923/522/20 про залишення апеляційної скарги без руху від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" б/н від 25.01.2021 (вх.№765/21 від 12.02.2021) на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2020 у справі №923/522/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук