Постанова

від 15.02.2021 по справі 924/688/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 лютого 2021 року Справа № 924/688/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Хмельницької міської ради

на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р.

(ухвалене о 16:51 год. у м. Луцьку, повний текст складено 11.12.2020р.)

у справі №924/688/20 (суддя Вороняк А. С.)

за позовом Хмельницької міської ради

до Приватного підприємства "Укр-Петроль"

про стягнення 564364,89 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Саюк С.П.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства "Укр-Петроль" про стягнення 564 364 грн 89 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2019 до 01.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ПП "Укр-Петроль" користується земельною ділянкою по вул. Шевченка, 69 в. м. Хмельницький, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, без правовстановлюючих документів для його обслуговування. Позивач зазначає, що плату за користування даною земельною ділянкою ПП "Укр-Петроль" не здійснює чим позбавляє позивача одержати дохід у вигляді орендної плати за землю. Позивач вважає, що оскільки ПП "Укр-Петроль" не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Зазначає, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Хмельницька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) у розмірі 564 364 грн 89 коп.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі №924/688/20 позов задоволено частково. Стягнуто із Приватного підприємства "Укр-Петроль" на користь Хмельницької міської ради 5 189 грн 56 коп. та 77 грн 84 коп. судового збору. У задоволенні позову Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Укр-Петроль" в частині стягнення 559 175 грн 33 коп. - відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці по вул. Шевченка, 69 в м. Хмельницькому розміщено нерухоме майно відповідача.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Шевченка, 69 в м. Хмельницький сформована 25.02.2020 і їй був присвоєний кадастровий номер 6810100000:04:002:0132, а тому розрахунок коштів, які підлягають стягненню із відповідача слід здійснювати з 25.02.2020.

Також, суд взяв до уваги, що Законом України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" змінено норму пункту 52-4 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю та встановлено, що плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Тому, суд здійснив власний розрахунок, з врахуванням наданих сторонами даних (розмір орендної плати в рік - 3 % від нормативної грошової оцінки землі, нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 15 049 730 грн) та період з 26.02.2020 по 29.02.2020 та дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 5 189 грн 56 коп.

Розглядаючи спірні правовідносини судом було застосовано відповідні положення ст. 1 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 9, 11, 15, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. ст. 13, 15, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася Хмельницька міська рада, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 по справі № 924/688/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Хмельницької міської ради в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує таке.

Судом першої інстанції протиправно проігноровано, що земельна ділянка по вул. Шевченка, 69 площею 1.37 га раніше перебувала в постійному користуванні Хмельницької кондитерської фабрики згідно акту на право постійного землекористування від 23.06.1994, проте рішенням Хмельницької міської ради від 31.01.2018 № 69 із внесеними змінами рішенням від 10.10.2018 №106 право постійного користування було припинено на підставі п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України.

Саме такою ж площею, вказана земельна ділянка з конкретним кадастровим номером внесена в Державний земельний кадастр.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, з врахуванням вказаної норми Закону, земельна ділянка є сформованою, оскільки з 1994 року була передана в постійне користування.

На думку скаржника, суд першої інстанції проігнорував вказану норму чинного законодавства, вказавши, що до присвоєння кадастрового номеру ділянка сформована не була.

Посилається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержиш дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Вказує, що всупереч Податковому кодексу України відповідач використовує земельну ділянку без внесення відповідних платежів та не здійснює дій щодо оформлення земельної ділянки в оренду.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції позбавили Хмельницьку міську раду можливості на ефективне поновлення в правах, а саме, отримання належних їй коштів за використання її майна.

З огляду на викладене вважає, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим, ухваленим всупереч нормам чинного законодавства.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити, з огляду на таке.

Позивач не підтверджує належними та допустимими доказами факт того, що земельна ділянка раніше перебувала у постійному користуванні, а саме не долучив до матеріалів справи сам Акт постійного користування.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Однак, у відповідача не виникало ні право власності ні право користування земельною ділянкою за адресою: м. Хмельницький, вул. Шевченка,69 до 2004 року, тому в даному випадку судом першої інстанції правомірно не застосовано вказаної норми.

Позивач сам підтверджує факт, що земельна ділянка за користування якої має намір стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за період з 01.01.2019 по 25.02.2020, є не сформованою, зокрема це підтверджується Актом обстеження земельної ділянки позивачем від 10.10.2019 де зазначено, що земельна ділянка за адресою: вул. Шевченка, 69 станом на 10.10.2019 є не сформованою, відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесені.

Ще одним підтвердженням того, що земельна ділянка була не сформованою за заявлений період з 01.01.2019 по 25.02.2020 вказує долучений позивачем до матеріалів справи Витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0004699872020 від 05.03.2020 де зазначено про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.01.2020, а державна реєстрація земельної ділянки відбулася 25.02.2020, тому в силу ст.79-1 Земельного кодексу України дана земельна ділянка вважається сформованою 25.02.2020.

Позивачем жодним чином не спростовано відмову суду першої інстанції у стягненні заявлених позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 01.03.2020 по 31.03.2020.

Враховуючи викладене, відповідач вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка існувала протягом заявленого періоду з 01.01.2019 по 25.02.2020, як об`єкт цивільних прав, як і не довів правомірність зробленого розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за стягуваний період.

За наведеного вище, позивач вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у цій справі ухвалене у відповідності з усіма нормами процесуального та матеріального права, а тому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.

15.02.2021 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вказала, що земельна ділянка була сформована лише 25.02.2020, а тому лише з 26.02.2020 позивач міг здійснити відповідні нарахування. Зазначила, що позивачем в апеляційній скарзі не спростовані висновки суду першої інстанції щодо можливості нарахування та стягнення орендної плати в березні 2020 року. З огляду на викладене просила суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 15.02.2021 представник Хмельницької міської ради не з`явився.

Судом апеляційної інстанції береться до уваги, що 20.01.2021 на адресу Північно-Західного апеляційного господарського суду від представника Хмельницької міської ради надійшло клопотання відповідно до якого представник вказує, що у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання 15.02.2021, відсутністю належного фінансування на відрядження для участі в судових засіданнях, прошу відкласти розгляд справи на іншу дату та постановити ухвалу про участь представника Хмельницької міської ради у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Хмельницької області.

Надавши оцінку вказаному клопотанню суд дійшов висновку, що представник позивача просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а у випадку неможливості такого - відкласти розгляд справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №924/688/20 вказане клопотання задоволене, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

В судовому засіданні суд апеляційної інстанції вийшов на зв`язок з Господарським судом Хмельницької області, відповідальний працівник якого повідомив про відсутність представника Хмельницької міської ради.

За наведеного, враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу (т. 2, а. с. 25, 35), забезпечення апеляційним господарським судом представника позивача права на участь в судовому засіданні в режимі відеоконфереції, висловлення позивачем своїх позиції в апеляційній скарзі, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розпочати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №206255479 від 07.04.2020 Приватне підприємство "Укрпетроль" є власником: 83/100 частки приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 4957,7 кв. м. згідно свідоцтва № 1960 від 10.12.2018 та 7/100 частки згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012; 69/100 частки приміщення корпусу допоміжних цехів із складом готової продукції загальною площею 1661,8 кв.м. згідно свідоцтва №1957 від 10.12.2018 та 31/100 частки згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012; 74/100 частки приміщення адміністративного корпусу загальною площею 705,8 кв.м. згідно свідоцтва №1956 від 10.12.2018 та 26/100 частки згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012; приміщення складів етикет загальною площею 708,2 кв.м. згідно свідоцтва №1955 від 10.12.2018; приміщення картонажного цеху загальною площею 333,1 кв.м. згідно свідоцтва №1954 від 10.12.2018; приміщення тарної майстерні загальною площею 489.1 кв.м. згідно свідоцтва №1953 від 10.12.2018; приміщення котельні загальною площею 221.2 кв.м. згідно свідоцтва №1952 від 10.12.2018; 68/100 частки приміщення складу сировини площею 506,7 кв.м. згідно свідоцтва №1951 від 10.12.2018 та 32/100 частки згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2012; 37/100 частки приміщення складу сировини площею 443,8 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2012 по вул. Шевченка, 69 в м. Хмельницькому (т. 1, а. с. 14-17).

Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Головного управління ДФС у Хмельницькій області стосовно ПП "Укр-Петроль" було направлено запит щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку за земельну ділянку по вул. Шевченка, 69 у м. Хмельницькому в період 2019 - 2020 роки (т. 1, а. с. 19).

На вищевказаний запит Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області листом від 02.12.2019 та від 30.04.2020 було повідомлено, що ПП "Укр-Петроль" у 2019 та 2020 роках коштів за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 69 не сплачувало (т. 1, а. с. 20-21).

З метою з`ясування стану земельної ділянки по вул. Шевченка, 69, встановлення наявності будівель чи іншого майна на ній та підстав користування земельною ділянкою представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, було здійснено обстеження зазначеної земельної ділянки, про що 10.10.2019 був складений Акт обстеження земельної ділянки (т. 1, а. с. 18).

Згідно акту обстеження від 10.10.2019 земельної ділянки по вул. Шевченка, 69 у м. Хмельницькому комісією у складі: головні спеціалісти відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради Кожемяко Л.В. та Нащубською Н.І. встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, частина межі проходить по стіні будівлі, на території наявні приміщення. Земельна ділянка не сформована, відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесені.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 27.03.2020 та від 13.05.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно становить: за 2019 рік - 15 049 730 грн; за 2020 рік - 15 049 730 грн(т. 1, а. с. 23, 24).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 05.03.2020 земельній ділянці площею 1,370 га 25.02.2020 присвоєно кадастровий номер 6810100000:04:002:0132 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.01.2020 (т. 1, а. с. 25).

Також, в матеріалах справи наявний витяг з рішення Хмельницької міської ради від 31.01.2018 № 69 "Про припинення права постійного користування земельним ділянками юридичним особам" (зі змінами внесеними рішенням Хмельницької міської ради від 10.10.20218 № 106 "Про припинення права постійного користування земельним ділянками юридичним особам") пп. 1.1. п. 1 якого вирішено припинити право постійного користування Хмельницькій кондитерській фабриці (правонаступник ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл") земельною ділянкою площею 0,89 га по вул. Прибузькій, 15 кадастровий номер 6810100000:04:005:0054, земельною ділянкою площею 0,77 га по вул. Старокостянтинівське шосе, 13 кадастровий номер 6810100000:04:002:0060 та земельною ділянкою площею 1,37 га по вул. Шевченка, 69 кадастровий номер відсутній (т. 1, а. с. 28-29).

Згідно розрахунку позивача розмір доходу відповідача, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування у період з 01.01.2019 до 01.04.2020 становить 564 364 грн 89 коп. (т. 1, а. с. 30).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці по вул. Шевченка, 69 у м. Хмельницьку з кадастровим номером 6810100000:04:002:0132.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна (відповідачем) права користування земельною ділянкою.

За приписами статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, № 922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Вище встановлено, що земельній ділянці площею 1,370 га лише 25.02.2020 присвоєно кадастровий номер 6810100000:04:002:0132 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.01.2020.

А тому, висновок суду першої інстанції про початок періоду нарахування саме з 26.02.2020 є обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на нормах закону.

Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не було застосовано п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", апеляційний господарський суд зазначає таке.

За приписами п. 2. Прикінцевих та перехідних положень Закону України земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Однак, у відповідача до 2004 року взагалі не було ніяких прав на таку земельну ділянку, оскільки до 2018 року така земельна ділянка перебувала в постійному користуванні іншої особи - Хмельницької кондитерської фабрики.

Суд звертає увагу, що після припинення права постійного користування земельною ділянкою Хмельницькій кондитерській фабриці у 2018 році, земельна ділянка в м. Хмельницький по вул. Шевченка, 69 мала бути сформована у відповідності до вимог Земельного кодексу України, в редакції чинній на той момент, зокрема з присвоєнням кадастрового номеру.

Також, позивач не доводить, що відповідач використовує земельну ділянку в тій самій конфігурації, яка була в постійному користуванні Хмельницької кондитерської фабрики.

За наведеного вказані вище твердження позивача відхиляються судом апеляційної інстанції.

В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосування при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як зазначено вище, відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 27.03.2020 та від 13.05.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно становить: за 2019 рік - 15 049 730 грн за 2020 рік - 15 049 730 грн.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем при розрахунку суми позову було використано орендну ставку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки вказаної у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з визначенням орендної плати в рік та в місяць і з визначенням кількості місяців використання земельної ділянки.

Згідно рішення дев`ятнадцятої сесії міської ради №64 від 29.08.2012 "Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради" затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю.

Цим рішенням затверджено 3 % - найнижчу орендну ставку, яка відповідає ПК України та яка і використовувалась при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Шевченка, 69 у м. Хмельницькому.

Поруч з цим, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що позивач помилкового включив до загальної суми заборгованості суму орендної плати за березень 2020 року, оскільки відповідні сума не підлягає сплаті згідно до п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Так, зокрема Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02 квітня 2020 року, п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Апеляційний господарський суд зазначає, що просячи скасувати рішення суду першої інстанції повністю, скаржник не спростовує висновки суду в цій частині.

За наведеного вище, суд першої інстанції правомірно здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 26.02.2020 по 29.02.2020.

Перевіривши такий розрахунок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується, що до стягнення з відповідача підлягають кошти в 5 189 грн 56 коп., а як наслідок задоволення позову в цій частині та відмови в іншій у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №924/688/20 слід залишити без змін, а апеляційну Хмельницької міської ради - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №924/688/20 - без змін.

2. Справу № 924/688/20 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.