Рішення

від 08.02.2021 по справі 922/3634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3634/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (місто Харків) до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради (місто Харків) про зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Ворожбянов А.М., посвідчення № 1808;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (далі - позивач, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви від 25.02.2020 про зміну предмета позову) до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради (далі - відповідач, Департамент), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду заяв від 11.02.2019 № 98, № 99, № 100 та № 101 про підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами (далі - заяви від 11.02.2019);

- зобов`язати Департамент розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, які є складовими частинами проектів землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок за адресами: м. Харків, пр-т Ювілейний, пр-т Ювілейний, 5, пр-т Ювілейний, 7, вул. Академіка Павлова, 165-Д (далі - акти погодження меж земельних ділянок; спірні акти).

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" зазначило, що розгляд Департаментом заяв від 11.02.2019 № 98, № 99, № 100, № 101 протягом тривалого часу (понад 6 місяців) та не підписання актів погодження меж земельних ділянок свідчить про протиправну бездіяльність Департаменту, внаслідок якої порушуються права та законні інтереси позивача щодо вчинення подальших дій для оформлення права користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду заяв позивача від 11.02.2019 № 98, № 99, № 100 та № 101; зобов`язано Департамент розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 вересня 2020 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2020 у справі № 922/3634/19 скасовано. Справу № 922/3634/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2020 року для розгляду справи № 922/3634/19 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Рильову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 справу № 922/3634/19 прийнято до розгляду в порядку (за правилами) загального позовного провадження; призначено розгляд справи в підготовчому засіданні.

Учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - відзиві Департаменту земельних відносин Харківської міської ради у справі № 922/3634/19 (за вх. № 27791 від 30.11.2020) та відповіді ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на відзив у справі № 922/3634/19 (за вх. № 29287 від 15.12.2020). За результатами підготовчого засідання 21.12.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 922/3634/19 до судового розгляду по суті на 11 січня 2021 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

У визначений день та час учасники справи своїх представників в судове засідання не направили. З метою недопущення порушення прав сторін, в судовому засіданні 11.01.2021 у справі № 922/3634/19 судом було задоволено клопотання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про відкладення розгляду справи та оголошено перерву в засіданні суду до 25 січня 2021 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 25.01.2021 судом також задоволено клопотання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про відкладення розгляду справи (вх. № 1769) та оголошено перерву у справі № 922/3634/19 до 08 лютого 2021 року о 16:20 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України (в межах встановлених цим кодексом строків розгляду справи). Відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 25 січня 2021 року.

У визначений день та час позивач свого представника в судове засідання не направив. Судом оголошено, що 08.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання адвоката Мици Ю.В. про відкладення розгляду справи з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 (за вх. № 3095).

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" суд виходив з того, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У даному випадку явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалася. Крім того, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, учасникам справи надано можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що прямо передбачено статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано те, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності. Розгляд справи № 922/3634/19 по суті неодноразово відкладався саме за клопотанням позивача, а встановлений частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України тридцятиденний строк є присічним та продовженню не підлягає.

Відтак, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про відкладення розгляду справи, оскільки жодних обставин, які б вказували на існування об`єктивних перешкод для розгляду справи, позивачем не наведено та судом не встановлено.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні 08.02.2021, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні повністю, оскільки посилання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на факт бездіяльності Департаменту є припущенням позивача та спростовується матеріалами справи.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3634/19 в даному судовому засіданні.

Всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" та заперечення Департаменту; об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Рішенням 21 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва" від 22 серпня 2018 року № 1183/18 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", зокрема, дозволено збереження об`єктів самочинно розпочатого будівництва нежитлових будівель торговельного призначення, які знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т Ювілейний, пр-т Ювілейний, 5, пр-т Ювілейний, 7, вул. Академіка Павлова, 165-Д; змінено вид використання земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти самочинно розпочатого будівництва, на "для завершення будівництва нежитлових будівель торговельного призначення та подальшої експлуатації та обслуговування об`єктів", про що вказано у додатку 2 до цього рішення.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28 листопада 2018 року № 1297/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" (підпункти 19.1., 19.2., 19.3. та 19.4. пункту 19 додатку 1 до цього рішення) передбачено надати ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" для завершення будівництва нежитлових будівель торгівельного призначення та подальшого їх обслуговування дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення:

1) земельної ділянки площею 6,1121 га. (кадастровий номер 6310136600:09:001:0042) із земель територіальної громади м. Харкова по вул. Академіка Павлова, 165-Д;

2) земельної ділянки площею 2,2115 га. (кадастровий номер 6310136600:14:001:0014) із земель територіальної громади м. Харкова по просп. Ювілейному, 5;

3) земельної ділянки площею 3,1674 га. (кадастровий номер 6310136600:09:001:0063) із земель територіальної громади м. Харкова по просп. Ювілейному, 7;

4) земельної ділянки площею 2,5307 га. (кадастровий номер 6310136600:09:001:0006) із земель територіальної громади м. Харкова по просп. Ювілейному.

Пунктом 3 зазначеного Рішення визначено попередити осіб, зазначених у додатку 1, у тому числі ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", про необхідність розробити документацію із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів. Також передбачено, що документацію із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, що потребує затвердження згідно чинного законодавства, подати на затвердження у встановленому порядку до 28 липня 2019 року. Термін розробки документації із землеустрою не повинен перевищувати 6-ти місяців з дня укладення договору з розробником документації із землеустрою.

На підставі пункту 19 додатку 1 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" розробило проекти землеустрою щодо відведених чотирьох земельних ділянок, згідно з якими земельні ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д, пр-ту Ювілейному, пр-ту Ювілейному, 5, пр-ту Ювілейному, 7 межують з землями, не наданими у власність або користування, тобто є землями комунальної власності.

Підпунктом 4.1.18. пункту 4.1. Положення про Департамент земельних відносин Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Департамент погоджує межі земельних ділянок.

Для підписання актів погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами 12 лютого 2019 року ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, подано заяви №№ 98, 99, 100, 101 від 11.02.2019 та відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по просп. Ювілейному, просп. Ювілейному, 7, просп. Ювілейному, 5 та по вул. Академіка Павлова, 165-Д у Київському районі м. Харкова, складовими частинами яких є акти погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами (далі - акти погодження меж земельних ділянок).

Позивач вказує, що Департамент земельних відносин Харківської міської ради, в свою чергу відповіді за результатами розгляду зазначених заяв у розумні строки не надав, підписаних зі свого боку актів погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами, поданих позивачем, не повернув.

У подальшому позивач неодноразово звертався до Департаменту з проханням розглянути заяви від 11.02.2019 шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок (листи від 23 липня 2019 року № 519, № 520, № 521 та № 522; листи від 08 серпня 2019 року № 570, № 571, № 572 та № 573).

У відповідь на зазначені листи позивача Департамент у листі від 27.08.2019 за № 6386/0/225-19 повідомив про те, що питання щодо підписання актів погодження меж земельних ділянок буде розглянуто після отримання від Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради інформації щодо чинності пункту 19 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18.

З наданого відповідачем листа від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 вбачається, що Департамент повідомив позивача, що надані останнім акти погодження меж земельних ділянок повертаються без підпису з огляду на наявні у цих актах недоліки (вказана в акті погодження меж земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д лінія земельної ділянки Г-Д (землі не надані у власність або користування) не відповідає даним плану земельної ділянки, де відсутня лінія Г-Д, а наявна лінія Г-А; в актах погодження меж земельних ділянок за іншими адресами визначення суміжних земельних ділянок як "землі не надані у власність або користування" частково не відповідає даним Публічної кадастрової карти України, інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній у Департаменті інформації); а також вказав позивачу на те, що за отриманням проектів землеустрою позивачу необхідно звернутись до Департаменту.

Однак обґрунтовуючи позовні вимоги ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" що вказує зокрема на те, що належних доказів щодо надсилання листа від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 на адресу позивача Департаментом не надано, а відтак, відповідач не довів належними та допустимими доказами надання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" відповіді за результатами розгляду його заяв від 11.02.2019 щодо підписання чи відмови від підписання актів погоджених меж.

Посилаючись на те, що розгляд Департаментом заяв від 11.02.2019 протягом тривалого часу та непідписання актів погодження меж земельних ділянок є протиправною бездіяльністю відповідача, внаслідок якої порушуються права та законні інтереси ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" щодо вчинення подальших дій для оформлення права користування земельними ділянками, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту (щодо розгляду заяв від 11.02.2019 та непідписання спірних актів) та зобов`язати Департамент вчинити дії (розглянути вказані заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами).

Заперечуючи факт бездіяльності Департаменту відповідач зазначає, що у відповідь на заяви позивача № 98, 99,100, 101 від 12 лютого 2019 року листом Департаменту земельних відносин міської ради заявнику надана відповідь від 01.03.2019 № 1430/0/225-19 наступного змісту: "Оскільки перевірка відповідності даних щодо земельних ділянок, зазначених у проектах землеустрою даним Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті земельних відносин інформації займає великий обсяг часу, про результати розгляду зазначених звернень буде повідомлено ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" додатково.

Крім того, Департамент посилається на те, що висновок щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині непідписання актів погодження меж земельних ділянок не відповідає обставинам, встановленим у листах-відповідях Департаменту, зокрема від 10.09.2019 за № 6776/0/225-19. Також на переконання відповідача, ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" не наводяться норми законодавства, які свідчили б, що дії органу місцевого самоврядування в частині розгляду питання щодо погодження та підписання актів погодження меж земельних ділянок більше одного місяця визнаються протиправними. Водночас обставина отримання або неотримання позивачем вказаного вище листа відповідача в рамках предмета позову про визнання бездіяльності протиправною юридичного значення не має, оскільки обставиною, яка входить в предмет доказування в даному випадку є наявність або відсутність реакції Департаменту щодо розгляду таких листів.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, комунальної власності провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться у статті 50 Закону України "Про землеустрій", частина 1 якої встановлює, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок, зокрема, комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення (частина перша).

Згідно з частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, частина перша якої встановлює обов`язкове погодження проектів землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Стаття 184 Земельного кодексу України встановлює, що землеустрій передбачає, зокрема, встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань, складання проектів відведення земельних ділянок, проведення топографо-геодезичних, картографічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів) (абзац 7 пункт 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція).

Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (пункт "б" частина друга статті 198 Земельного кодексу України).

Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що акти погодження меж земельних ділянок є обов`язковою складовою частиною проекту землеустрою.

Водночас частина шоста статті 186-1 Земельного кодексу України передбачає підставу для відмови у погоджені проекту землеустрою, якою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Суд також зазначає, що згідно частини п`ятої статті 310 Господарського процесуального кодексу України обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи є висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у зв`язку з якими скасовано судове рішення у даній справі.

Так, згідно постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 922/3634/19 суд касаційної інстанції вказав на те, що при вирішенні спору, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, не надали оцінки поданому відповідачем доказу - листу від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 та пов`язаним з ним обставинам з огляду на їх вірогідність, відхиливши вказаний лист лише з посиланням на відсутність доказів щодо відправлення цього листа відповідачем позивачу без обґрунтування такого висновку, чим порушили норми процесуального права, зокрема, статті 74, 86, частину четверту статті 238 ГПК України.

Крім того, задовольнивши позовну вимогу ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про зобов`язання відповідача розглянути заяви від 11.02.2019 саме шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок, суди попередніх інстанцій в порушення статті 238 ГПК України не зазначили, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не вказали мотиви такого висновку та норми права, на яких ґрунтується такий висновок, попри те, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та способам захисту, що встановлені чинним законодавством, та чи спрямований він на захист порушеного права.

Отже, при новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити належним чином зібрані у справі докази та встановити пов`язані з ними обставини, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяви від 11.02.2019 саме шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок) правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та способам захисту, що встановлені чинним законодавством, і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Так, відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Досліджуючи питання щодо належності поданих сторонами доказів, суд зазначає, зокрема, що в матеріалах справи № 922/3634/19 відсутній лист Департаменту земельних відносин міської ради від 01.03.2019 за № 1430/0/225-19, а відтак, суд не приймає посилання Департаменту на те, що 01 березня 2019 року відповідачем було надано відповідь на заяви ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" № 98, 99, 100, 101 від 12 лютого 2019 року.

Водночас згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 20.09.2019 № 132-IX, який набув чинності 17.10.2019) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку поданому відповідачем доказу - листу від 10.09.2019 № 6776/0/225/19 суд зазначає, що Інструкцією з діловодства в Харківській міській раді та її виконавчих органах, затвердженої рішенням Харківської міської ради 18.12.2018 № 940, встановлено, що індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації.

Реєстраційний індекс складається з порядкового номера документа у межах групи документів, що реєструються, який доповнюється індексами, що застосовуються в міській раді, зокрема індексами за номенклатурою справ міської ради, структурного підрозділу, картотекою електронної бази та роком реєстрації документа. У вихідного документа реєстраційний індекс розміщується у такій послідовності: індекс за номенклатурою справ та порядковий номер, номер картотеки та рік реєстрації.

Пунктом 200 вказаної Інструкції передбачено, що вихідні документи, створені в міській раді, виконавчих органах надсилаються адресатам з використанням засобів поштового, факсимільного, спеціального зв`язку, електрозв`язку, а також можуть видаватися адресату або уповноваженій особі адресата під підпис у журналі або на другому примірнику документа.

Опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв`язку здійснюється службою діловодства міської ради, виконавчих органів відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Отже, лист Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.09.2019 за № 6776/0/225-19 був належним чином зареєстрований як вихідний документ, що дозволяє суду дійти висновку про подальше виконання відповідачем вимог пункту 200 Інструкції.

На підставі викладеного та керуючись статтею 79 ГПК України, суд приймає лист Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.09.2019 № 6776/0/225-19 в якості належного та допустимого доказу у даній справі, який спростовує вимоги позивача, в той час, як саме лише твердження позивача щодо встановлення факту отримання або неотримання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" вказаного листа не може бути належним доказом в обґрунтування вимоги про визнання протиправної бездіяльності Департаменту.

Так, листом Департаменту земельних відносин міської ради від 27.08.2019 № 6386/0/225-19 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" надана відповідь наступного змісту:

"Проект рішення "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" підготовлено Департаментом містобудування та архітектури, у зв`язку з чим Департамент земельних відносин не має повноважень щодо підготовки проектів рішення щодо продовження строків для подання на затвердження зазначеної документації із землеустрою.

Для розгляду питання щодо погодження актів погодження меж земельних ділянок Департаментом земельних відносин направлено запит до Департаменту містобудування та архітектури щодо чинності пункту 19 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1297/18.

Після отримання запитуваної інформації, Департаментом земельних відносин буде розглянуто питання щодо погодження актів погодження меж земельних ділянок, про що буде повідомлено ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко".

У подальшому, 10.09.2019 листом Департаменту земельних відносин № 6776/0/225-19 ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повідомлено щодо наявних недоліків в актах погодження меж земельних ділянок: "В акті погодження меж земельної ділянки, що є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 165-Д у м. Харкові Харківська міська рада визначена суміжним землекористувачем по лініям Б-В та Г-Д (землі не надані у власність або користування), але на плані земельної ділянки лінія Г-Д не зазначена, а наявна в плані лінія Г-А не зазначена в акті. В зв`язку з наведеним, акт погодження меж земельної ділянки повертається без погодження по лінії Г-Д."

"В актах погодження меж земельної ділянки по просп. Ювілейному, просп. Ювілейному, 5, просп. Ювілейному, 7 визначення суміжних земельних ділянок як "землі не надані у власність або користування" частково не відповідають даним Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті земельних відносин інформації".

"Оскільки розробником документації із землеустрою в актах погодження меж не передбачено погодження меж по кожній лінії окремо, відсутня можливість погодження меж по лініям, зазначеним "землі не надані у власність або користування", що відповідають інформації Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті земельних відносин інформації."

"Для отримання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок необхідно звернутися до Департаменту земельних відносин (м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 7, 5 поверх, 5.2.кімн.)".

Відповідно, листом Департаменту земельних відносин від 10.09.2019 № 6776/0/225-19 заявника (позивача) повідомлено про наявні в актах погодження меж, які є складовими частинами проектів відведення земельних ділянок, помилки та невідповідність відомостей у вказаних актах даним Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті земельних відносин інформації.

В обґрунтування висновків щодо протиправної бездіяльності Департаменту позивачем застосовано положення статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 50, 186-1 та 198 Земельного кодексу України.

Разом з тим, норми вказаних статей не встановлюють ані імперативного строку щодо розгляду органом місцевого самоврядування актів погодження меж земельних ділянок, ані визначають деталізованої процедури розгляду органам місцевого самоврядування таких актів.

Дані положення також не передбачають того, що без підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками, які є складовими частинами проекту відведення земельних ділянок щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, така особа буде позбавлена можливості оформити право на користування такою земельною ділянкою. ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", в свою чергу, свого права не реалізувало: процедуру, передбачену статтями 123 124 Земельного кодексу України не виконало.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, обов`язковою умовою звернення до суду є наявність мети - захистити порушене, невизнане чи оспорюване право та, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

Так, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

На переконання суду, позовні вимоги ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" в частині зобов`язання Департаменту розглянути подані до Департаменту заяви шляхом підписання актів погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, які є складовими частинами проектів землеустрою щодо відведення позивачу спірних земельних ділянок не можуть бути задоволені, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та способам захисту, що встановлені чинним законодавством.

Такий спосіб захисту, як визнання протиправною бездіяльність державного органу та зобов`язання державний орган вчинити певні дії, характеризується чітким визначенням, в чому полягає така протиправність та яким вимогам нормативно-правових актів поведінка такого органу суперечить, чи ґрунтується на вимогах закону вчинення дій, які позивач просить зобов`язати вчинити державний орган.

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради вже було розглянуто заяви позивача та повідомлено ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про наявні в актах погодження меж, які є складовими частинами проектів відведення земельних ділянок, помилки та невідповідність відомостей у вказаних актах даним Публічної кадастрової карти України, інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наявній в Департаменті земельних відносин інформації. Водночас згідно частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України навіть відмова у погоджені проекту землеустрою не позбавляє права розробника цього проекту усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

У даному конкретному випадку позивачем не доведено порушення або оспорення Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, який діяв в межах чинного законодавства, прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - щодо вчинення подальших дій для оформлення права користування земельними ділянками. На переконання суду, позов у даній справі не спрямований на поновлення прав ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" та не призведе до іншого ефективного захисту таких прав.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного суду від 156.09.2020 у даній справі, суд зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" не доведено наявності у позивача порушеного права чи інтересу, що є передумовою для звернення з позовом до суду, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 124, 129, Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" лютого 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3634/19