Постанова

від 10.02.2021 по справі 480/2415/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 р.Справа № 480/2415/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 09.06.20 року по справі № 480/2415/20

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської митницї Держмитслужби третя особа Приватне підприємство "Ромакс-Трейд"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), третя особа - Приватне підприємство "Ромакс-Трейд", в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 20.02.2020 №UА110320/2020/000029/1 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним підприємством "Ромакс-Трейд", що діяло як представник ОСОБА_1 , з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні, подано митному органу електронну митну декларацію. Позивач зазначає, з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу митному органу подано необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору (вартості операції), а саме рахунок фактуру від 06.02.2020 № AURNG-20-02/01 та квитанцію ABU № 2240799. Позивач вказує, що застосовуючи резервний метод відповідач проігнорував надані декларантом документи в підтвердження заявленої митної вартості та реальної ціни придбання транспортного засобу. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не навів жодних розрахунків, за яким було визначено таку митну вартість товару та не представив доказів того, що документи, подані декларантом до митного оформлення є недостатніми чи викликали сумнів у достовірності поданої інформації. За цих обставин позивач вважає, що митний орган необґрунтовано та безпідставно визначив митну вартість автомобіля за резервним методом на рівні 5009,48 євро.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 20.02.2020 № UА110320/2020/000029/1.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 53-55 Митного кодексу України та ст.ст. 6,8, 9, 12, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки ОСОБА_1 до митного контролю на вказаний автомобіль подано реєстраційні документи країни попередньої реєстрації, а саме: США (Certificfte of title). Також, ОСОБА_1 поданий інвойс компанії Foralis Shipmanagement S.A. республіки Панама, виданий для компанії Rondexon Vehicle Ltd (Кіпр) щодо доставки автомобіля до порту Клайпеда вартістю 800 Євро. Крім цього, ОСОБА_1 поданий інвойс № 605843 від 06.02.2020, в якому вартість вказаного автомобіля становить 1 655,28 Євро. Тобто, позивачем до митного контролю подані документи, які містять різні відомості про вартість придбаного автомобіля. Відповідно до поданих документів не можливо встановити дійсну вартість автомобіля. Також неможливо встановити, чи врахована в ціну автомобіля вартість його доставки до порту Клайпеда.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 , придбав у компанії UAB « AUTKEVA» (Литва) легковий автомобіль марки TOYOTA модель Prius, який був у використанні, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , обладнаний двигуном внутрішнього згорання з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом гібридний (бензин-електричний) з робочим об`ємом циліндрів 1798 см.куб. потужністю 73 кВт, двигун 2ZRR480868, загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула - 4x2, тип кузова: комбі (хетчбек), колір: білий. Вартість вказаного автомобіля, згідно рахунку-фактури становить 1408 (тисяча чотириста вісім) Євро, з яких фактурна вартість придбаного автомобіля становить 1368 (тисяча триста шістдесят вісім) Євро, а також вартість послуг митного брокера - 40 (сорок) Євро.

Дана обставина підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 06.02.2020 AURNG-20-02/01 та квитанцією UAB "AUTKEVA" серії ABU №2240799 від 06 лютого 2020 року.

З метою здійснення митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу декларантом позивача, Приватним підприємством «РОМАКС-ТРЕЙД» , подано до Дніпровської митниці Держмитслужби України електронну митну декларацію № UA110320/2020/002272 від 17.02.2020, у якій декларантом визначено загальну вартість транспортного засобу: легковий автомобіль марки TOYOTA модель Prius, який був у використанні, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , обладнаний двигуном внутрішнього згорання з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом гібридний (бензин-електричний) з робочим об`ємом циліндрів 1798 см.куб. потужністю 73 кВт, двигун 2ZRR480868, загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула - 4x2, тип кузова: комбі (хетчбек), колір: білий; у розмірі 39953,56 грн. (1508 Євро), у тому числі 1408 Євро - грошові кошти, які були сплачені на користь продавця - UAB « AUTKEVA» , а також 100 Євро - транспортні витрати. Митну вартість товару визначено відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за основним методом, за ціною інвойсу (рахунку-фактури). До вказаної МД декларантом було додано документ, який підтверджує вартість придбаного автомобіля, а саме рахунок-фактуру (інвойс) від 06.02.2020 AURNG-20-02/01.

20 лютого 2020 року посадовою особою Дніпровської митниці Держмитслужби було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UА110320/2020/00070, якою було повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з порушенням вимог ст. 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару.

Також, 20.02.2020 Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA110320/2020/000029/1, яким здійснено коригування митної вартості придбаного позивачем транспортного засобу, визначено митну вартість із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України на рівні 5009,48 Євро.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.246 МК Україниметою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК Україниумови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 ст.58 МК України).

За змістом частини 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 ст. 53 МК України).

Згідно частини 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2019 справа № 826/14258/15.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

З матеріалів справи слідує, що підставами прийняття вказаного рішення відповідачем визначено наступні обставини.

Під час здійснення митного контролю посадовою особою митниці у наданих декларантом позивача документах були виявлені наступні недоліки та розбіжності:

- відповідно до відомостей МД від 18.02.2020 № UA110320/2020/002272 зазначені понесені декларантом витрати на транспортування товару у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена;

- наданий до митного контролю інвойс від 06.02.2020 № AURNG-20-02/01 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару;

- платіжні документи до митного контролю не надано;

- у наданому до митного контролю інвойсі від 06.02.2020 № AURNG-20- 02/01 на бланці зазначена назва фірми UAB « AUTKEVA» , проте в графі продавець вказана фірма « RONDEXON VEHICLE LTD» , а також не містить штампу фірми продавця та підпис продавця містить ознаки того, що він був відсканованим.

На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 53 та ст. 335 МКУ (документи митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена), Дніпровською митницею Держмитслужби запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності):

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, повідомлено, що згідно п. 6. ст. 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на запит митниці ПП "Ромакс-трейд" листом від 20.02.2020 (а.с. 17) надало для підтвердження митної вартості наступні документи: рахунок AURNG-20-02/01 від 06.02.2020 (а.с. 16), довідку про транспортні витрати б/н від 17.02.2020 (а.с. 51). Додатково надано: декларацію країни експортера 20LTKC0100EK039E61 від 06.02.2020 (а.с. 19), рахунок 05843 від 29.11.2019 (а.с. 60), рахунок 605843 від 06.02.2020 (а.с. 20), платіжний документ, що підтверджує вартість товарів ABU № 2240799 від 06.02.2020 (а.с. 53). Також декларант повідомив, що надати протягом 10 днів інші документи не має можливості.

По суті розгляду додатково наданих документів митним органом зазначено наступне:

- додатково надана квитанція ABU № 2240799 від 06.02.2020 не містить ідентифікаційних реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію зазначеної квитанції з оцінюваним товаром та видана фірмою UAB « AUTKEVA» , однак в графі продавець рахунку фактури від 06.02.2020 № AURNG-20-02/01 вказана фірма « RONDEXON VEHICLE LTD» ;

- у додатково наданому рахунку фактурі № 605843 від 06.02.2020 вартість задекларованого авто вища ніж зазначена у рахунку від 06.02.2020 № AURNG-20-02/01, на підставі якого декларується митна вартість;

- у додатково наданому рахунку фактурі № 05843 від 29.11.2019 відсутній підпис і штамп продавця;

- в митній декларації країни відправлення № 20LTKC0100EK039E61 від 06.02.2020 міститься посилання на рахунок фактуру з номером відмінним від того, що поданий до митного оформлення.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, митниця дійшла висновку, що основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п. 2 ст. 58 МКУ.

У зв`язку із відсутністю в інформаційних ресурсах митних органів інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог ст. 59-60 МКУ, відсутність у митниці та у декларанта документів, необхідних для застосування методів на основі віднімання та додавання вартості товарів відповідно до вимог ст.ст. 62, 63 МКУ, митна вартість товару була скоригована за резервним методом згідно з положеннями ст. 64 МКУ за МД UA500500/2019/201184 від 12.12.2019 (а.с. 66-67) на рівні 5009,48 Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник визначив загальну митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 1408 євро та витрати на транспортування 100 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок-фактуру (інвойс) від 06.02.2020 AURNG-20-02/01 (а.с. 47-48), довідку про транспортні витрати б/н від 17.02.2020 (а.с. 51), декларацію країни експортера 20LTKC0100EK039E61 від 06.02.2020 (а.с. 19), рахунок 05843 від 29.11.2019 (а.с. 60), рахунок 605843 від 06.02.2020 (а.с. 20), квитанцію UAB "AUTKEVA" серії ABU №2240799 від 06 лютого 2020 року (а.с. 53)).

Зі змісту наданих декларантом документів та встановлено, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.02.2020 AURNG-20-02/01 чітко вказано ціну автомобіля, а в квитанції UAB "AUTKEVA" серії ABU №2240799 від 06 лютого 2020 року вказано про оплату за автомобіль. Відомості про експорт цього автомобіля з VIN кодом НОМЕР_1 по ціні 1408 євро зазначені в митній декларації країни відправлення 20LTKC0100EK039E61 від 06.02.2020. Згідно довідки складеної за підписом ОСОБА_2 транспортні витрати склали 100 євро.

Колегія суддів зауважує, що розбіжності та недоліки у складанні документів, про які відповідач вказує у спірному рішенні (невідповідність вказаного в митній декларації країни відправлення 20LTKC0100EK039E61 номеру інвойса, наявність в рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.02.2020 AURNG-20-02/01 розбіжностей у назві фірми продавця, відсутність в інвойсі установчих умов оплати та умов поставки товару тощо) не спростовують заявленого декларантом розміру вартості транспортного засобу.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, колегія суддів враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Натомість, відповідачем не доведено, яким чином визначено вартість транспортного засобу в розмірі 5009,48 євро, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Орган доходів та зборів не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. В оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Відповідачем не надано обґрунтованих доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку. Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

На необхідність з`ясування таких обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Доводи апелянта про те, що документи, подані для підтвердження задекларованої митної вартості, зокрема рахунок-фактура від 06.02.2020 №AURNG-20-02/01 містить підпис, який не відповідає зразку підпису ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, як такі, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Крім того, посадові особи митниці не мають відповідних спеціальних знань для встановлення даної обставини, на підтвердження вказаних тверджень експертних почеркознавчих досліджень не проводилось.

Констатуючи необґрунтованість інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Зокрема, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA11030200/2020/000029/1 від 20.02.2020 є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та належно не підтверджені.

Позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та підтверджували заявлену декларантом митну вартість. Відтак, висновки Дніпровської митниці Держмитслужби про неможливість визнання митної вартості автомобіля в сумі 1508 євро є хибними.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості, що є підставами для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA11030200/2020/000029/1 від 20.02.2020.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митницї Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 480/2415/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 18.02.2021 року