Постанова

від 10.02.2021 по справі 761/634/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/634/15-ц

провадження № 61-4871св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова установа Європейська факторингова компанія розвитку ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Невмержицькою Іриною Миколаївною, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Осаулова А. А. від 06 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Лівінського С. від 20 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідач на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 301 267,01 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № 06/ОВ-V/44/20144 від 11 лютого 2014 року між ПАТ Банк Перший , правонаступником якого є ПАТ БГ Банк та ОСОБА_1 , останньому надано кредит у сумі овердрафту з лімітом 873 805 грн та сплатою 26% річних, строком з 11 лютого 2014 року до 08 серпня 2014 року.

Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує і, станом на 06 січня 2015 року, має заборгованість в сумі 1 301 267,01 грн, яка складається з заборгованості по простроченому кредиту - 873 804,01 грн, заборгованості по простроченим відсоткам 111 415,99 грн, пені за несвоєчасно сплачені відсотки - 44 952,31 грн, пені за несвоєчасно сплачений кредит - 260 393,59 грн, 3% річних від простроченої суми кредиту - 10 701,11 грн.

ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору № 102018/ПУЛ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ БГ Банк та ТОВ ФК Європейська факторингова компанія розвитку .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ БГ Банк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь БГ Банк заборгованість за кредитним договором № 06/ОВ-V/44/20144 від 11 лютого 2014 року, яка складається з заборгованості по простроченому кредиту - 873 804,01 грн, заборгованості по простроченим відсоткам 111 415,99 грн, пені за несвоєчасно сплачені відсотки - 44 952,31 грн, пені за несвоєчасно сплачений кредит - 260 393,59 грн, 3% річних від простроченої суми кредиту - 10 701,11 грн, а всього - 1 301 267,01 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач свої зобов`язання за даним договором виконав повністю, що підтверджується квитанцією про здійснення касової операції про переказ готівки, однак, умови договору порушені позичальником. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості по простроченому кредиту та відсоткам за його користування є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 525, 526, 610, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статей 10, 11, 58-60, 213-215 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення, ухвали законне і обґрунтовано судове рішення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла від ОСОБА_1 касаційна скарга на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 161/16891/15-ц (касаційне провадження № 61-517св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2020 року на адресу Верховного Суду від ТОВ Фінансова установа Європейська факторингова компанія розвитку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить оскаржувані судові рішення залишити в силі. Зазначає, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку правовідносинам з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що виникли між сторонами, в викладені правові висновки в оскаржуваних судових рішеннях жодним чином не суперечать висновкам, які містяться в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, щодо доказів, які підтверджують наявність заборгованості, її розмір та підстави виникнення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 761/634/15-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 11 лютого 2014 року між ПАТ Банк Перший , правонаступником якого є ПАТ БГ Банк та ОСОБА_1 було укладено договір 06/ОВ-V/44/20144 про надання кредиту в формі овердрафту.

Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу кредит у формі овердрафту з лімітом - 873 805 грн для здійснення трансакцій із застосуванням спеціального платіжного засобу, зі сплатою за користування овердрафтом 26 процентів річних, строком з 11 лютого 2014 року по 08 серпня 2014 року.

На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань за даним договором банк надав квитанцію від 11 лютого 2014 року про здійснення касової операції щодо переказу готівки в розмірі 873 805 грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого відповідно до пункту 2.2 кредитного договору, з якого вбачається, що останній користувався кредитними коштами.

ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за правочином не виконує, і станом на 06 січня 2015 року, має заборгованість за правочином в сумі - 1 301 267,01 грн, яка складається з заборгованості по простроченому кредиту - 873 804,01 грн, заборгованості по простроченим відсоткам 111 415,99 грн, пені за несвоєчасно сплачені відсотки - 44 952,31 грн, пені за несвоєчасно сплачений кредит - 260 393,59 грн, 3% річних від простроченої суми кредиту - 10 701,11 грн, що підтверджується розрахунком банку.

12 жовтня 2018 року між ПАТ БГ Банк та ТОВ ФК Європейська факторингова компанія розвитку укладено договір № 102018/ПУЛ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ ФК Європейська факторингова компанія розвитку перейшло право вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.

З виписки з додатку № 1 до договору № 102018/ПУЛ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12 жовтня 2018 року, реєстру боржників та укладених договорів, права вимоги за якими відступаються новому кредитору, до ТОВ ФК Європейська факторингова компанія розвитку перейшло право вимоги за договором № 06/ОВ-V/44/20144 від 11 лютого 2014 року, позичальник ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Установивши, що ОСОБА_1 отримав від кредитора кредитні кошти, проте зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконував, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по сумі кредиту.

Викладені правові висновки в оскаржуваних судових рішеннях не суперечать висновкам, які містяться в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, щодо доказів, які підтверджують отримання позичальником кредитних коштів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що останній не укладав кредитний договір спростовуються матеріалами справи, які містять докази, що підтверджують факт надання банком відповідачу кредитних коштів, зокрема договором № 06\ов-V/44/20144 про надання кредиту в формі овердрафту від 11 лютого 2014 року, довідкою про загальну вартість овердрафту, анкетою-заявою, листом ознайомлення з умовами отримання кредиту, квитанцією від 11 лютого 2014 року, випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , розрахунком заборгованості.

Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідач їх не надав.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено правовий висновок про те, що норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування коштами. Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку, на який надавалась позика, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Установивши, що сторони в кредитному договорі обумовили строк кредитування до 08 серпня 2014 року, апеляційний суд безпідставно вважав обґрунтованими нараховані банком відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасно сплачено сплачений кредит та відсотки після цього строку до 06 січня 2015 року. У результаті чого апеляційний суд неправильно визначився з періодом, за який слід стягнути заборгованість за процентами, пенею за кредитним договором з позичальника. Нарахування 3% річних на суму кредиту залежить від загального розміру боргу за кредитним договором, з періодом нарахування якого апеляційний суд визначився неправильно.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне врахування висновків Верховного Суду, що призвело до порушення прав відповідача.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції частково прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками, пені та 3% річних скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Невмержицькою Іриною Миколаївною, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова установа Європейська факторингова компанія розвитку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, пенею та 3% річних скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова установа Європейська факторингова компанія розвитку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун