Постанова

від 15.02.2021 по справі 428/8949/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 428/8949/20

Провадження № 22-ц/810/38/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Гаврилюк В.К., Луганська В.М.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - Сиротинська селищна рада

треті особи: Луганська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Глаговська Олена Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суд Луганської області від 17 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьк

за позовом ОСОБА_1 до Сиротинської селищної ради, третя особа Луганська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Сиротинської селищної ради, третя особа Луганська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Глаговська Олена Вікторівна про визнання права власності на будинок в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 . Позивач є спадкоємцем за законом після смерті батька, а батько успадкував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті дружини ОСОБА_4 . У встановлений законом строк батько позивача не оформив відповідних документів на зазначений житловий будинок. Будинок АДРЕСА_1 належав матері позивача на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.1982 року. У зв`язку з тим, що позивач був зареєстрований та проживав разом з батьками на день їх смерті, він вважає себе таким, що фактично прийняв спадщину. До нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину не звертався у зв`язку з відсутністю коштів.

У період з 30.09.2020 року по 01.10.2020 року в смт. Сиротине сталася пожежа, під час якого згорів і будинок, який позивач прийняв у спадщину. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1270-р Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для проведення невідкладних (першочергових) заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області власникам житлових будинків, які повністю зруйновані виділено по 300 тисяч гривень на сім`ю, які б позивач міг би витратити на відновлення батьківського спадку. Звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва.

Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення від 17 грудня 2020 року та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із заявою про внесення змін до реєстру в зв`язку із знищенням майна позивач не звертався, як то передбачено ст. 349 ЦК України, відтак сам факт знищення майна, право на яке виникло у позивача до пожежі не може бути перешкодою у реєстрації відповідного права на це майно. Таким чином у позивача є всі правові підстави для визнання права власності на спадкове майно.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник Луганської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку. Надали відзив, в якому просили розглянути справу за відсутності їх представника.

Приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю записана ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого міськ. Бюро ЗАЦС м. Мирний Якутської АССР. 31.03.1982 року ОСОБА_4 купила житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці мірою 910 кв.м., про що був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу за реєстровим №3365. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвєродонецьк Луганської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Сєвєродонецького міського управління юстиції в Луганській області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Сиротине м. Сєвєродонецька Луганської області помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06.06.2013 року Сиротинською селищною радою міста Сєвєродонецька Луганської області.

Разом з померлим ОСОБА_5 на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований його син ОСОБА_1 , що підтверджується даними домової книги та копії паспорту позивача серії ЕК №095437.

Згідно з копією акту про пожежу від 01.10.2020 року будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був знищений в результаті пожежі.

15.10.2020 року приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговська О.В. відмовила ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що з поданих документів неможливо визначити склад спадкового майна, відсутні документи та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про що виніс відповідну постанову.

Дослідивши норми чинного законодавства суд першої інстанції дійшов висновку, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було знищено внаслідок пожежі, тому суд не вбачає існування законних підстав для задоволення позовних вимог через їх необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов з належним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи 15.10.2020 року приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговська О.В. відмовила ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що з поданих документів неможливо визначити склад спадкового майна, відсутні документи та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про що виніс відповідну постанову.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Так, статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна ; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з копією акту про пожежу від 01.10.2020 року будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був знищений в результаті пожежі.

Таким чином, нерухоме майно, на яке позивач просить суд визнати право власності у порядку спадкування фактично та юридично станом на момент розгляду справи судом вже не існувало, оскільки його було знищено. Зазначена обставина позивачем не спростована.

Відтак, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суд Луганської області від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.К. Гаврилюк

В.М. Луганська