Рішення

від 15.02.2021 по справі 753/9760/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9760/20

провадження № 2/753/1765/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Таран М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, компенсації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс (далі - ТОВ Еко-Сервіс ) про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, компенсації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, невиплачені при звільненні у розмірі 65576,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 170548,56 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позов обґрунтовує тим, що у період з 01.02.2006 року по 01.07.2019 позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем. 01.07.2019 був звільнений за власним бажанням, згідно наказу від 26.06.2019 № 62-к та наказу від 03.07.2019 № 67-к. Вказує, що сума остаточного розрахунку становить 65576,82 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 170548,56 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 17.09.2020

28.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він, заперечуючи проти позову зазначає, що позивач в день свого звільнення перебував на посаді директора ТОВ Еко-Сервіс , а отже мав право вчиняти будь-які дії від імені ТОВ Еко -Сервіс , в тому числі позивач мав право виплатити всі суми, що належать йому від підприємства при звільненні. Зазначає, що позивач не звертався до позивача із вимогою, заявою чи іншим письмовим документом про виплату належних йому сум, не повідомляв реквізити банківського рахунку для перерахування належних сум. Відповідач визнає, що сума грошових коштів, яка підлягає виплаті при звільненню позивача становить 66267,30 грн., що складаються з заробітної плати за другу половину червня 2019 в розмірі 7 250 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмір 58326,82 грн. та заробітну плату за липень 2019 року в розмірі 690,48 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в розмірі 66267,30 грн., в іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на відсутність вини підприємства відповідача у невиплаті звільненому працівнику всіх сум.

Судом встановлено, що з 01.02.2006 року по 01.07.2019 ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ Еко-Сервіс , що підтверджується копією трудової книжки.

01.07.2019 ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з посади директора ТОВ Еко-Сервіс , згідно наказу від 26.06.2019 № 62-к та наказу від 03.07.2019 № 67-к., яким виправлено помилку у наказі № 62-к та наказу від 03.07.2019.

02.07.2019 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків генерального директора, що підтверджується наказом № 64-к від 02.07.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні позивачем не було одержано заробітну плату за спірний період, які після звільнення позивача у зв`язку з неотриманням було задепоновано на банківському рахунку позивача у зв`язку з відсутністю банківських реквізитів для перерахунку коштів.

Згідно із ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами заробітна плата на товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс виплачувалась готівкою, за відомостями.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення грошових сум, невиплачених при звільненні у розмірі 65576,82 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні слід зазначити на наступне.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на ту обставину, що відповідач не здійснив виплату позивачу всіх належних працівникові сум, а тому організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток з весь час затримки про день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою відповідальності власника підприємства є склад правопорушення, яки включає в себе два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Водночас жодних належних доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, зокрема на не виплату заробітної плати з вини відповідача, суду не надано.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2019 позивач був особою, уповноваженою від ТОВ Еко-Сервіс на здійснення виплати заробітної плати. Після звільнення не звернувся до ТОВ Еко-Сервіс із заявою про виплату йому сум, належних до виплати при звільненні. Звернення щодо надання довідок 02.12.2019 вказує на те, що позивач не виконав вимоги ст. 116 КЗпПУ та не отримав належних до виплати йому коштів, вина відповідача відсутня, тому у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід відмовити.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи те, що позивачем не доведено втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями відповідача, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, компенсації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс (ЄДРПОУ 31885141) на користь ОСОБА_1 грошові кошти, невиплачені при звільненні в розмірі 66267 гривень 30 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Еко-Сервіс (ЄДРПОУ 31885141) на користь держави судовий збір 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя О.Р.Лужецька