Постанова
від 15.09.2021 по справі 753/9760/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 753/9760/20

провадження № 61-8950св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 рокуу складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс (далі - ТОВ Еко-Сервіс ) про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 01 лютого 2006 року до 01 липня 2019 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ Еко-Сервіс .

01 липня 2019 року він був звільнений за власним бажанням згідно з наказом від 26 червня 2019 року № 62-к та наказом від 03 липня 2019 року № 67-к, яким були виправлені помилки у наказі № 62-к.

У порушення вимог статті 116 КЗпП України відповідачем у день його звільнення не були виплачені належні йому кошти у розмірі 65 576,82 грн.

Оскільки відповідач не виконав свій обов`язок щодо проведення розрахунку з ним у день звільнення, то повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 690,48 грн.

Крім того, просив стягнути з ТОВ Еко-Сервіс завдану йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що: у зв`язку із невиплатою роботодавцем належних йому сум, він опинився у скрутному матеріальному становищі; через брак коштів не мав можливості придбати для своєї родини у достатній кількості продукти харчування, предмети першої потреби. Через скрутне матеріальне становище він не завжди мав можливість у повному обсязі пройти лікування, придбати ліки, які йому життєво необхідні, як інваліду другої групи. Все це призводило до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і потребувало від нього додаткових зусиль для організації життя та життя його родини.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ Еко-Сервіс на свою користь грошові кошти, невиплачені при звільненні, у розмірі 65 576,82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 213 358,32 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року у складі судді Лужецької О. Р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Еко-Сервіс на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні грошові кошти у розмірі 66 267,30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення грошових сум, невиплачених при звільненні, у розмірі 65 576,82 грн.

При цьому, суд дійшов висновку, що невиплата позивачу вказаної суми у день звільнення відбулася не з вини товариства, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а вимога про компенсацію моральної шкоди не доведена.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ТОВ Еко-Сервіс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 213 358,32 грн, з урахуванням обов`язкових платежів та виплат, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень статті 117 КЗпП України та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованим, оскільки вбачається, що відповідач не провів повний розрахунок з позивачем у день звільнення.

Апеляційний суд вважав, що доказів невиплати позивачу належних йому сум у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, не з вини відповідача, останнім суду надано не було.

Крім того, суд вважав, що невчасна виплата позивачу грошових коштів доводить завдання йому моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду , ТОВ Еко-Сервіс , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правової оцінки поведінці позивача щодо отримання ним коштів тому, що в день свого звільнення він перебував на посаді директора ТОВ Еко-Сервіс та мав право вчиняти будь-які дії від імені товариства, у тому числі він мав право виплатити всі суми, що належать йому від підприємства при звільненні. Після свого звільнення позивач не звертався до товариства з вимогою, заявою чи іншим письмовим документом про виплату належних йому сум, не повідомляв реквізити банківського рахунку для перерахування належних сум.

Вказує, що позивач тривалий час відмовлявся надавати товариству свої банківські реквізити для перерахунку коштів, а передавши такі дані, одразу отримав належні йому кошти, що свідчить про добросовісність поведінки ТОВ Еко-Сервіс .

Вважає, що судове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди апеляційним судом взагалі не обґрунтоване, ухвалене за повної відсутності доказів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Спінов С. А., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що суд апеляційної інстанції повно та правильно встановив обставини справи, надав їм правильну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, тому просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

24 червня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 лютого 2006 року до 01 липня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Еко-Сервіс .

01 липня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з посади директора ТОВ Еко-Сервіс згідно з наказом від 26 червня 2019 року № 62-к та наказом від 03 липня 2019 року № 67-к, яким виправлено помилку у наказі № 62-к.

02 липня 2019 року Каргін Г. В. приступив до виконання обов`язків генерального директора ТОВ Еко-Сервіс , з огляду на наказ товариства від 02 липня 2019 року № 64-к.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ Еко-Сервіс задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95 , ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року , ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що при звільненні ТОВ Еко-Сервіс не було сплачено ОСОБА_1 всіх належних йому до виплати коштів від підприємства, тобто відповідач не провів повний розрахунок з позивачем у день звільнення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи касаційної скарги, а також відповідне посилання суду першої інстанції на те, що невиплата позивачу всіх належних йому коштів відбулася не з вини ТОВ Еко-Сервіс , є безпідставними, оскільки обов`язок щодо проведення розрахунку в день звільнення покладено саме на роботодавця, а ТОВ Еко-Сервіс у порушення частини першої статті 47 КЗпП України не здійснив відповідного розрахунку з ОСОБА_1 у день звільнення, тому повинен нести відповідальність, передбачену частиною першою статті 117 КЗпП України.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 , як директор підприємства, повинен був сам собі виплатити всі платежі, не заслуговує на увагу, оскільки проводилося його звільнення, тому саме на ТОВ Еко-Сервіс було покладено обов`язок щодо розрахунку з ним. А директор підприємства діє не від власного імені, а від імені роботодавця.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано доказів понесення ним морально шкоди, а також необґрунтованості судового рішення апеляційного суду в цій частині, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції надав свою правову оцінку цій позовній вимозі та дійшов правильного висновку про її часткове задоволення, оскільки було встановлено порушення трудового права позивача, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і змусило його докладати додаткові зусилля для організації свого життя, зокрема, звертатися до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до положень пунктів 8, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При цьому, помилкове застосування апеляційним судом статті 23 ЦК України, замість статті 237-1 КЗпП України, не вплинуло на правильність вирішення справи, так як суд вказав саме про порушення трудових прав позивача.

Згідно із частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки в наведеній справі були встановлені інші обставини.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення15.09.2021
Оприлюднено22.09.2021
Номер документу99748048
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —753/9760/20

Постанова від 15.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Ухвала від 22.07.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Ухвала від 09.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Постанова від 13.05.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Матвієнко Юлія Олександрівна

Ухвала від 12.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Матвієнко Юлія Олександрівна

Ухвала від 22.03.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Матвієнко Юлія Олександрівна

Рішення від 15.02.2021

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Лужецька О. Р.

Ухвала від 07.07.2020

Цивільне

Дарницький районний суд міста Києва

Лужецька О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні