Рішення

від 19.02.2021 по справі 213/3282/20

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3282/20

Номер провадження 2/213/136/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Бабейкіної Н.О.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ , третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ (далі ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ ), третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що у червні 2020 року вона не змогла отримати заробітну плату. Із реєстру боржників з`ясувала, що відносно неї приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №62136774 на підставі виконавчого напису №10801 від 29.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ не сплаченої у спрок заборгованості за кредитним договором. Сума, що підлягає стягненню станом на 22 березня 2020 року становить 11840,14 грн. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки позивача не було повідомлено про наявність заборгованості та її розмір, нотаріусу не було надано належних документів для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Із сумою заборгованості вона також не погоджується. Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року задоволена заява позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №10801, вчиненого 29 квітня 2020 року, який оскаржується.

На підставі ухвали від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у данній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів від відповідача та третьої особи - приватного нотаріуса Колейчика В.В.

08 грудня 2020 року судом винесено ухвалу про застосування до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. заходу процесуального примусу у виді штрафу за невиконання ухвали про витребування доказів.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, а також документи, які витребовувались. У відзиві зазначають, що позовну заяву вважають необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Так відповідачем 21 квітня 2020 року була направлена позивачу претензія з вимогою про погашення заборгованості, яку позивач отримав, але не виконав, будь-яких заперечень не надав. Після чого відповідач звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису, для чого було надано оригінал договору про надання кредиту, укладений між позивачем і відповідачем з додатками до нього і засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, які відповідають вимогам Постанови КМУ №662 від 26 листопада 2014 року Про внесенні змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів . Твердження позивача про те, які саме документи надавались приватному нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису є лише його міркуваннями, які не підтверджуються жодним доказом. Позиція позивача зводится лише до намагання уникнути виконання кредитних зобов`язань за договором про надання кредиту. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. своїх пояснень щодо позову або відзиву не надав. На його адресу неодноразово була направлена ухвала суду від 07 вересня 2020 року для виконання в частині витребування доказів (копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис та сам виконавчий напис ), але нотаріусом вимоги ухвали виконано не було, матеріали до суду не надано.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного.

За твердженням відповідача 07 серпня 2019 року між ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2580044, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 5000 грн на строк до 06 вересня 2019 року. Договір укладено в електронній формі на сайті кредитодавця. Підписання позичальникм вказаного договору відбувається шляхом акцептування оферти, що здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника (а.с.57-62).

06 вересня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту, відповідно до якої змінено узгоджений строк повернення кредиту - до 26 вересня 2019 (а.с.63).

Відповідно до додаткової угоди, укладеної між сторонами 26 вересня 2019 року змінено узгоджений строк повернення кредиту - до 26 жовтня 2019 (а.с.64). Суд звертає увагу, що на жодному із копій договору, не мітиться підписів позивача, а тому суд не приймає вказані договори як належні докази у справі.

Так, статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону визначено форми підписання електронного правочину:

- електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проте відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що саме позивач зареєструвалась на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет, пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилась з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із виписки відповідача з особового рахунку за договором про надання кредиту видно, що станом на 17 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 складає 10040,14 грн, яка не погашена. Вказана заборгованість виникла за період з 27.10.2019 по 31.01.2020 (а.с.41-42).

Із наданих відповідачем оборотно-сальдової відомості по рахунку за період з 07.08.2019 по 01.10.2020, картки обліку виконання договору та детального розрахунку заборгованості видно, що станом на 01 жовтня 2020 року загальна сума заборгованості складає 7294,53 грн (а.с.44-46).

29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 10801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості за кредитним договором № 2580044 від 07 серпня 2019 року, за період з 27 жовтня 2019 року по 31 січня 2020 року, в розмірі 10040,14 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10040,14 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4993,47 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 5 046,67 грн. А також стягнуто 1 800 грн за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню - 11840,14 грн (а.с.55).

При примусовому виконанні виконавчого напису №10801 від 29 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 22 червня 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 на користь стягувача: ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ (а.с.12).

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України Про нотаріат виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Частиною першою статті 39 вказаного Закону передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до ст.87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 996-XIV. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. З вказаних підстав суд не приймає як належний доказ надані відповідачем оборотно-сальдову відомість по рахунку за період з 07.08.2019 по 01.10.2020, картку обліку виконання договору та детальний розрахунок заборгованості (а.с.44-46).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повина існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на вказане та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат , захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У п. 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що з документів, які були надані стороною відповідача для вчинення виконавчого напису, наявність договірних відносин між сторонами не доведена належними та допустимими доказами, оскільки договір про надання кредиту та додаткові угоди до нього не були підписані позивачем належним чином.

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі, вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова КМУ № 1172 від 29.06.1999 р., яка в редакції чинній на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису, передбачала лише стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально , отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Дослідивши зміст наданого стягувачем нотаріусу розрахункового документу - виписки з особового рахунка за кредитним договором, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам до первинних документів (виписки по рахунку), оформленим у відповідності до ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Переліку документів, визначених п.2 Постанови КМУ від 29 червня 1999 №1172 , оскільки хоч заявник і зазначив, що надає нотаріусу Виписку з особового рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором, однак ця виписка не містить строків погашення заборгованості та щомісячне нарахування заборгованості за процентами, на стягнення яких вчинено виконавчий напис. А тому така виписка з рахунку не може вважатися обов`язковим документом, дослідивши який нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку. Копія заяви про вчинення виконавчого напису також суду не надана.

Як зазначає представник відповідача у відзиві, відповідачу було направлено претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором, яка отримана позивачем. Однак представником відповідача не надано суду для огляду та оцінки такої письмової вимоги про погашення заборгованості у зазначеному у виконавчому написі розмірі, а також доказів надіслання її стягувачем боржнику (зокрема поштового реєстру відправлень та опису вкладення до цінного листа), а отже в матеріалах справи відсутні докази обізнаності боржника про розмір заборгованості.

Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вимоги ухвали суду про витребування документів, на підставі яких вчинено оскаржуваний виконавчий напис, не виконав, таких документів не направив, що позбавило суд можливості перевірити, на підставі яких саме документів було вчинено нотаріусом виконавчий напис №10801 від 29.04.2020.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ АЛЕКСКРЕТИД первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Також не встановлено, що при винесені виконавчого напису нотаріусом встановлено, що заборгованість є безспірною.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже твердження позивача про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений в порушення вимог законодавства, а тому не підлягає виконанню, слід вважати доведеним через відсутність спростування цього твердження відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню знайшли своє підтвердження, є обгрунтовантими, у зв?язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою суду від 03 вересня 2020 року, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі даної позовної заяви, а суд вирішив про задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

Окрім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені останнім по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат , ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263- 265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ , третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі під №10801 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ не сплаченої в строк заборгованості за Кредитним договором №2580044 від 07 серпня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЕКСКРЕДИТ ,код ЄДРПОУ: 41346335, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12А .

Третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, місцезнаходження: вул. Грушевського, 15/6, м. Бровари, Київська область, 07400.

Дата складення повного тексту судового рішення - 19 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв