Ухвала

від 17.02.2021 по справі 909/32/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 909/32/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В. П.

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) ,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2020 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг"

до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім";

2. Банку

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 (згідно з відміткою на конверті) Банк звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 зі справи №909/32/17.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Суд звертає увагу скаржника на те, що системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Проте у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2020 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у цій справі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 29.09.2020 (повний текст підписаний 08.10.2020), а тому строк на її оскарження закінчився 28.10.2020.

Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 26.01.2021 , підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (майже 3 місяці) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 29.09.2020.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Банк посилається на те, що копію зазначеної постанови від 29.09.2020 скаржник не отримував, а про існування останньої йому стало відомо лише 22.01.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому вважає, що строк для подання касаційної скарги підлягає поновленню.

Проте у клопотанні скаржником не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості дізнатися про оскаржувану постанову апеляційного господарського суду раніше, ніж 22.01.2021, адже назване судове рішення було опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.10.2020.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що Банк був скаржником у суді апеляційної інстанції, він не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду його ж апеляційної скарги.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що клопотання Банку є необґрунтованим, оскільки скаржником не надано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Банку необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України, надати Суду інші докази, або навести інші підстави, за їх наявності, на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 зі справи №909/32/17 залишити без руху.

2. Надати публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 15 березня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко