Постанова
від 11.02.2021 по справі 910/3/20
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020р.

у складі колегії суддів: А. Г. Майданевич - головуючий, В. В. Сулім, О. М. Коротун

та на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020р.

суддя: В. О. Демидов

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: О.І. Шубак,

від відповідача: А.В. Тищенко,

від третьої особи: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Лайк-Сіті" звернулося до господарського суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки №4Х16006Д/П від 04.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки №4Х16006Д/П від 04.11.2016 вчинений під впливом обману, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/3/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним спірного договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Лайк-Сіті", не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання договору недійсним з посиланням на ст. 230 Цивільного кодексу України, а судами попередніх інстанцій було ухвалено законні рішення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

31 жовтня 2016 року між ПАТ КБ "Приватбанк", найменування якого змінено на АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лайк-Сіті" як позичальником укладено кредитний договір №4Л16028Г, відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 1 750 000 000,00 грн.

Надалі, між ТОВ "Лайк-Сіті" як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" як кредитором було укладено ряд договорів поруки, зокрема договір поруки №4Х16006Д/П від 04.11.2016, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Торговий дім Харківський жиркомбінат" своїх зобов`язань за кредитним договором №4Х16006Д від 21.03.2016.

Відповідно до пункту 2 договору поруки №4Х16006Д/П від 04.11.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів. У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Пунктом 8 договору поруки передбачено, що до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Згідно з пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

За положеннями ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Позивач у позові зазначив, що дії з отримання кредитних коштів по кредитному договору №4Л16028Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ. За твердженнями позивача, обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ним права власності на активи, що забезпечували зобов`язання старих боржників перед банком. Така діяльність позивача (укладення кредитного договору та договорів поруки) була направлена на отримання прибутку від реалізації активів, або набуття права власності на них. Позивач вказує, що ним як поручителем перераховані на користь банку грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржників за договорами поруки. З огляду на невиконання банком умов п. 8 та п. 10 договорів поруки, позивач вважає, що банк не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного банку України), чим ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до протоколу (рішення) №30/10/2016-1 від 30.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Лайк-Сіті", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти кредитний договір з ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 1 750 000 000,00 грн.

Посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься. Також, не міститься інформації щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та трансформації кредитного портфелю банку.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 24.10.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за "старими" кредитами - вказані документи не містять, як і не містять посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

Крім того, в пункті А.2 кредитного договору № 4Л16028Г від 31.10.2016 зазначено, що ціллю є фінансування поточної діяльності.

Пункти кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач отримав кредит для фінансування поточної діяльності, а укладення позивачем договору поруки відбулося внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним у порядку ст. 627 Цивільного кодексу України.

Отже суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, недоведеність самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Верховний Суд констатує, що саме по собі невиконання кредитором обов`язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов`язання за боржника, документів, що підтверджують обов`язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (в т.ч. майнових) за договорами поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману.

Врахувавши зазначене вище, встановивши, що позивач не довів обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі ст. 230 ЦК України, суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Підставою для подання касаційної скарги скаржник визначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 230 ЦК України у подібних правовідносинах стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідач в тексті договору повідомляв недостовірні відомості щодо наявності конкретного забезпечення договору. В досліджених судами попередніх інстанцій п. п. 8, 10 договору поруки зазначено лише загальні посилання та умови, проте не міститься конкретних положень про реальну наявність будь-якого конкретного способу забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами.

А тому у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку щодо застосування ч. 1 ст. 230 ЦК України у наведених скаржником випадках.

З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що судами вірно застосовано норми ч. 1 ст. 230 ЦК України та зроблено обґрунтовані висновки про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень ч. 4 ст. 165 ГПК України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Скаржник зазначає, що оскільки відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з основною обставиною, на якій ґрунтується позов (відсутність забезпечення кредитних договорів), то відповідач не може заперечувати відсутність такої обставини та визнає її, а тому слід дійти висновку, що такі договори не укладалися.

Як вбачається зі змісту рішення місцевого господарського суду та підтверджується матеріалами справи, відповідач АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на позовну заяву вказував на недоведеність обставин, якими позивач обґрунтував підстави позову. А тому зазначені вище доводи скаржника не відповідають дійсності.

Дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №910/3/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.02.2021
Оприлюднено22.02.2021
Номер документу94999486
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3/20

Постанова від 11.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Ухвала від 12.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Ухвала від 16.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мамалуй О.О.

Постанова від 02.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 22.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 06.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 11.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 15.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 29.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 06.02.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні