Постанова

від 18.02.2021 по справі 640/6721/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6721/20 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2020 № 0021854202 та № 0021864202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті продажу інвестиційних активів, а саме належних Позивачці часток у статутних капіталах ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД", ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА", у 2016 році нею не було отримано інвестиційного прибутку, оскільки відповідні інвестиційні активи продані за ціною їх придбання, що підтверджується відповідними документами, які надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки, однак безпідставно, на думку Позивачки, не були прийняті ним до уваги.

Також вказано, що контролюючим органом здійснено розширене тлумачення пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, неправильно застосовано цю норму та безпідставно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, Позивачкою вказано, що Відповідачем безпідставно застосовано до неї Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та в обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2018 у справі № 804/13463/14.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 13.03.2020 № 0021854202 та № 0021864202.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також контролюючим органом вказано на правомірність оскаржуваних рішень, оскільки Позивачкою завищено інвестиційні витрати за 2016 рік на загальну суму 21 989 195,00 грн. та, відповідно, занижено на цю ж суму інвестиційний прибуток за вказаний період, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3 958 055,10 грн. і військового збору в розмірі 329 837,93 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції Відповідач стверджує, що інвестиційні витрати Позивачки на придбання корпоративних прав у ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" мають бути підтверджені договорами купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, за якими Позивачка придбала таке майно, а інвестиційні витрати на придбання корпоративних прав у ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА", на переконання податкового органу, повинні бути підтверджені розрахунковими документами, відповідно до норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідач наполягає на тому, що інвестиційними витратами Позивачки є виключно суми сплачених нею коштів за придбання об`єктів нерухомого майна, в обмін на які вона набула корпоративні права в ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД".

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2016 року Позивачка набула корпоративні права в ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" (ЄДРПОУ 40767655) (частка Позивача склала 44,06%) шляхом внесення до статутного капіталу вказаного Товариства нерухомого майна, а саме нежилих приміщень №№ 1-9 площею 111,4 кв.м. (магазин непродовольчих товарів) за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 2.

Зазначені обставини зафіксовані в протоколі установчих зборів ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" від 22.08.2016 № 1 та в акті прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу даного Товариства.

У вказаному протоколі установчих зборів учасниками також погоджено вартість нерухомого майна, що передається Позивачем, у розмірі 6 300 000,00 грн.

До Державного реєстру речових прав внесено запис про право власності ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" на таке нерухоме майно.

В наступному, Позивачем було реалізовано частину наявних у неї корпоративних прав (43,85% від частки статутного капіталу товариства) та отримано дохід від їх реалізації у розмірі 6 270 000,00 грн.

У вересні 2016 року Позивачка набула корпоративні права в ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" (ЄДРПОУ 40426901) шляхом внесення до статутного капіталу вказаного Товариства нерухомого майна, а саме нежилих приміщень № 40 (в літ. А) площею 208,20 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Басейна, буд. 5-А.

Зазначені обставини зафіксовані в протоколі установчих зборів ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" від 30.09.2016 № 21/3 та в актах прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу даного Товариства від 03.10.2016.

У вказаному протоколі установчих зборів учасниками також погоджено вартість нерухомого майна, що передається Позивачем, у розмірі 50 000 000,00 грн.

Після здійснення вказаного внеску до статутного капіталу цього Товариства частка Позивача після склала 57,14334 % в еквіваленті 50 000 990,00 грн.

До Державного реєстру речових прав внесено запис про право власності ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" на таке нерухоме майно.

В наступному, Позивачкою було реалізовано частину наявних у неї корпоративних прав та отримано дохід від їх реалізації у розмірі 50 000 000,00 грн.

17 липня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеному між Позивачкою і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набула 100% частки статутного капіталу ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 38389342) у розмірі 2000,00 грн. за 2000,00 грн.

У 2016 році Позивачкою було продано її корпоративні права у вказаному Товаристві за ціною 2000,00 грн., тобто ціною, яка дорівнює вартості їх придбання.

27 квітня 2017 року Позивачкою подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію № 1700069903 про майновий стан і доходи за 2016 рік з додатком Ф1, в якому задекларовано інвестиційний дохід від продажу часток устатутному капіталі ТОВ "ВАЛЯР" ЄДРПОУ 1628745), ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" (ЄДРПОУ 40767655), ТОВ "КИЙ-ІНВЕЄТ-ЛТД" (ЄДРПОУ 40426901), ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕЄТУКРАЇНА" (ЄДРПОУ 38389342) на загальну суму 65 218 990,00 грн., інвестиційні витрата на таку ж суму - 65 218 990,00 грн. та фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами з нульовим значенням.

У січні 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу, отриманого платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права ТОВ "ВАЛЯР" (ЄДРПОУ 1628745), ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" (ЄДРПОУ 40767655), ТОВ "КИЙ-ІНВЕЄТ-ЛТД" (ЄДРПОУ 40426901), ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕЄТУКРАЇНА" (ЄДРПОУ 38389342).

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт № 426/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 від 19.02.2020, в якому встановлено порушення Позивачкою:

1) пп. 168.2.1 п. 168.2, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог пп. 164.2.9 164.2 ст.164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, що призвело до заниження інвестиційного прибутку за 2016 рік на суму 21 989 195,00 грн. та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 3 958 055,10 грн. з отриманого доходу;

2) п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до не зарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військового збору в сумі 329 837,93 грн.

Надалі Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2020 року:

1) № 0021854202, яким Позивачці нараховано зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 958 055,10 грн. - за основним платежем і 989 513,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0021864202, яким Позивачці нараховано зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 329 837,93 грн. - за основним платежем і 82 459,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані рішення протиправними, Позивачка після процедури адміністративного оскарження, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведено отримання Позивачкою у 2016 році інвестиційного прибутку та, відповідно виникнення в неї обов`язку щодо оподаткування його ПДФО і сплати з нього військового збору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Висновки контролюючого органу про заниження Позивачкою суми податку на доходи фізичних осіб внаслідок не включення позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами в розмірі 21 989 195,00 грн. обґрунтовані наступним:

1) недоведеністю понесених витрат у розмірі 6 270 000,00 грн. на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" у зв`язку з внесенням до статутного капіталу нерухомого майна;

2) недоведеністю понесених витрат у розмірі 15 717 195,00 грн. на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" у зв`язку з внесенням до статутного капіталу цього Товариства нерухомого майна;

3) недоведеністю понесених витрат у розмірі 2000,00 грн. на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА", у зв`язку з ненаданням розрахункових документів.

Так, згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктами 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

У підпункті 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.

Приписами пп. 168.2.1 п. 168.2, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Разом з тим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В контексті викладеного суд першої інстанції вірно вказав, що інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню ПДФО і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат).

Разом з тим, законодавством передбачено можливість придбання особою інвестиційного активу шляхом внесення до статутного капіталу юридичної особи відповідної суми коштів (вартості корпоративних прав, визначених товариством) або передання нерухомого майна.

Оцінюючи правомірність оподаткування Відповідачем інвестиційного доходу Позивачки від продажу інвестиційних активів у ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕЄТ-ЛТД", колегія суддів враховує, що корпоративні права в ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" Позивачка набула (придбала) в обмін на належне їй на праві власності нерухоме майно за ціною (вартістю цього майна), установленою відповідними експертними висновками про його оцінку станом на 19.08.2019 та на 09.09.2016, за якою ОСОБА_1 і вказані Товариства дійшли згоди щодо його реалізації, що підтверджується протоколами установчих зборів ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" від 22.08.2016 № 1 і ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" від 30.09.2016 № 21/3, а також складеними до них актами приймання-передачі негрошового внеску.

Отже, Позивачкою фактично понесено витрати на придбання вказаних інвестиційних активів у розмірі їх вартості, зазначеної у вказаних протоколах установчих зборів (6 300 000,00 грн. та 50 000 000,00 грн.), яка відповідає реальній ринковій вартості об`єктів нерухомого майна, в обмін на які Позивачка їх придбала.

Поряд з наведеним, суд першої інстанції вірно вказав, що пунктом 170.2 статті 170 ПК України визначено, що вартість інвестиційного активу визначається із документально підтверджених витрат на його придбання, а не з ціни купівлі-продажу колись придбаного особою майна (у даному випадку об`єктів нерухомості) станом на час його придбання, яке внесено нею до статутного капіталу Товариства в обмін на корпоративні права, як на тому наполягає Відповідач.

Разом з тим, саме за вищевказаною вартістю придбання інвестиційних активів (корпоративних прав) у ТОВ "ЕГРЕГОРУМ" і в ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД" Позивачкою в подальшому здійснено їх продаж в еквіваленті до відсотка реалізованої частки у статутному капіталі.

Таким чином, інвестиційні витрати Позивачки дорівнюють отриманому інвестиційному доходу, що згідно з приписами пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, зумовлює відсутність у неї відповідного інвестиційного прибутку.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив як безпідставні твердження Відповідача, які також містяться в апеляційній скарзі, про те, що інвестиційні витрати Позивачки на придбання корпоративних прав у ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕЄТ-ЛТД" мають бути підтверджені договорами купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, за якими Позивачка придбала таке майно, позаяк жодною нормою чинного законодавства, зокрема ПК України, не передбачено, необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна договорами купівлі-продажу, на підставі яких особа придбала таке майно, а також взагалі не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання Відповідача в апеляційній скарзі стосовно необхідності підтвердження вартості інвестиційних витрат Позивачки виключно відповідними договорами, за якими придбано інвестоване нерухоме майно, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Більше того, висловлена Відповідачем позиція суперечить вимогам статті 170 ПК України та загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, конституційним основам правопорядку у сфері господарювання та загальним принципам, визначеним ст.ст. 5, 6 Господарського кодексу України, які застосовуються інвестором при прийнятті рішення щодо придбання певного інвестиційного активу та відповідним суб`єктом господарювання (у даному випадку Товариствами), який визначає вартість його реалізації у співвідношенні з еквівалентом частки, яка передається особі в обмін на таке майно.

Відтак, доводи податкового органу про те, що протоколи установчих зборів ТОВ "ЕГРЕГОРУМ", ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД", в яких визначено вартість належного Позивачці нерухомого майна, в обмін на яке Позивачкою набуто відповідні корпоративні права, а також надані нею до перевірки експертні висновки про вартість об`єкта незалежної оцінки щодо такого нерухомого майна, не підтверджують інвестиційні витрати Позивачки, правомірно відхилено судом першої інстанції.

Суперечливими є й висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2020 № 426/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , в якому останній, перевіряючи інвестиційні витрати Позивачки на придбання корпоративних прав у ТОВ "КИЙ-ІНВЕСТ-ЛТД", прийняв до уваги та врахував як доказ інвестиційних витрат Позивачки один висновок експертної оцінки інвестованого нею майна, складений щодо його вартості станом на 17.03.2016, та відхилив інший, щодо вартості такого майна безпосередньо станом на час його інвестування - 09.09.2016.

В частині висновків Відповідача щодо наявності підстав для оподаткування інвестиційного доходу від продажу інвестиційних активів у ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що корпоративні права у вказаному Товаристві Позивачка набула на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2013 шляхом сплати 2000,00 грн., а в подальшому у 2016 році, продала їх за такою ж ціною.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що інвестиційні витрати Позивачки дорівнюють отриманому інвестиційному доходу, що в контексті пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України свідчить про відсутність у неї інвестиційного прибутку.

Доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що інвестиційні витрати Позивачки на придбання корпоративних прав у ТОВ "НІКА КАПІТАЛ ІНВЕСТ УКРАЇНА" повинні бути підтверджені розрахунковими документами, відповідно до норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, аргументовано відхилено судом першої інстанції, адже Закон, на який посилається податковий орган, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами та не регулює договірні відносини, зокрема, фізичної особи (яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності) з інвестування коштів.

Крім того, дія ані такого Закону, ані наведеного Відповідачем Положення не поширюється на Позивачку як фізичну особу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 30.10.2018 року у справі № 804/13463/14.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги зазначає, що у позивача не було обов`язку подати разом з податковою декларацією документи на підтвердження задекларованих витрат, що відповідає правильному застосуванню норм ПК України та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06 жовтня 2020 року в справі № 520/1366/19.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Вказана норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

В частині доводів Відповідача щодо ненадання доказів про понесені інвестиційні витрати Позивачкою, колегія суддів також зазначає, що відповідно до п 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведена норма Податкового кодексу України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачкою надано належні докази відсутності у нього зобов`язань щодо утримання та сплати податку з інвестиційного прибутку та військового збору, натомість контролюючим органом не було проаналізовано правову позицію суду першої інстанції та не наведено аргументованих доводів у чому полягає порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним змісту акту перевірки, відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції, а надалі не знайшли свого належного підтвердження і під час розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем не доведено отримання Позивачкою у 2016 році інвестиційного прибутку та, відповідно виникнення в неї обов`язку щодо оподаткування його ПДФО і сплати з нього військового збору, а відтак про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень № 0021854202 та № 0021864202 від 13.03.2020 року, з чим погоджується колегія суддів.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 19.02.2021 року.