Постанова

від 18.02.2021 по справі 620/52/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/52/20 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Релігійна громада Української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Михайло-Коцюбинської селищної ради щодо оформлення права власності на будівлю дитячого садка, що знаходиться по вул. Зеленій, 1-Б, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область;

- зобов`язати Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області прийняти у комунальну власність і зареєструвати право комунальної власності на будівлю дитячого садка, що знаходиться по вул. Зеленій, 1-Б, с. Ведильці, Чернігівського району, Чернігівської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що дитячий садок колишнього колгоспу "Червона зірка" при його реорганізації у Сільськогосподарський виробничий кооператив "Червона зірка", всупереч законодавства України, не прийнято до комунальної власності Ведильцівської сільської ради, а згідно з рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 31.08.2016 Відповідач є правонаступником Ведильцівської сільської ради, у зв`язку з чим вважає, що має місце протиправна бездіяльність з боку Відповідача, яка полягає у незабезпеченні виконання вимог чинного законодавства України щодо взяття на баланс та оформлення права власності на будівлю дитячого садка колишнього колгоспу "Червона зірка", що знаходиться по вулиці Зеленій, 1-Б в с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Чернігівською місцевою прокуратурою, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вивчено інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань збереження мережі дитячих дошкільних навчальних закладів на території Чернігівського району.

Листом від 05.12.2019 № 63-3312ВИХ-19 Чернігівська місцева прокуратура звернулася до Відповідача із запитом на інформацію, в якому просила надати інформацію щодо об`єктів соціальної інфраструктури (приміщень шкіл, дитячих садків, клубів) колишніх колективних сільськогосподарських товариств, які розташовані на території с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області та належним чином завірені копії документів, які підтверджують факт входження території с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області до складу об`єднаної територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради; документи, які підтверджують факт перебування об`єктів соціальної сфери у володінні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та їх передання органу місцевого самоврядування або іншим суб`єктам господарювання.

Листом від 12.12.2019 № 1232 Михайло-Коцюбинська селищна рада повідомила, що на території с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області, по вул. Зеленій, буд. 1б розташована будівля дитячого садка колишнього Колективного сільськогосподарського товариства "Червона зірка", частина якої використовується релігійною організацією, а інша частина будівлі не використовується, знаходиться у незадовільному стані. Зазначене майно не було передано органу місцевого самоврядування; відсутня інформація та документи чи передавалось таке майно іншим суб`єктам, окрім копії акту приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у власність церковної общини, який містить неповні дані, необхідні для підтвердження його достовірності. Право комунальної власності на об`єкт не зареєстровано, заходи щодо оформлення права комунальної власності не вживались. Земельна ділянка, на якій розташована будівля перебуває у комунальній власності селищної ради, правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку відсутні.

Листом від 12.12.2019 № 141 Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації Чернігівської районної ради Чернігівської області повідомило Позивача, що право власності на нерухоме майно , яке знаходиться за адресою: вул. Зелена, 1-Б, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область , станом на 01.01.2013 та 12.12.2019 не зареєстровано; технічна документація за вказаною адресою не виготовлялась.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження за об`єктом нерухомого майна, за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ведильці, вул. Зелена, 1-Б, відсутні.

Згідно інформації про інвентаризації громадських будівель та споруд, розташованих на території Ведильцівської сільської ради № 2-8/55 від 29.08.2000, на території с. Ведильці розташована будівля дитячого садка СВК "Червона зірка" - одноповерховий будинок, балансовою вартістю 291230 грн; рік введення в експлуатацію - 1991; стан незадовільний; не використовується.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 20.07.1998, Колгосп "Червона зірка" зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 03800014, юридична адреса: вул. Тракторна, 19, с. Ведильці, Чернігівський район та область.

Розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації № 162 від 20.03.2000 прийнято рішення про скасування державної реєстрації Колгоспу "Червона зірка" та державну реєстрацію Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Червона зірка".

У подальшому, розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації № 86 від 16.02.2001 прийнято рішення про скасування державної реєстрації Сільського господарського виробничого кооперативу "Червона зірка" та державну реєстрацію Приватно-орендного підприємства "Червона зірка".

Згідно даних звіту про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 2000 рік Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Червона зірка" на початок 2000 року на балансі підприємства перебувала будівля дитячого садка, балансовою вартістю 172 тис. грн (рядок 231 звіту); у звітному році будівлю дитячого садка знято з балансу суб`єкта господарювання (рядок 231 звіту).

Згідно даних звіту про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 2001 рік Приватно-орендного підприємства "Червона зірка" (рядок 231 звіту) будівля дитячого садка відсутня.

Згідно акту приймання-передачі об`єктів соціальної сфери, без дати його складання, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Червона зірка" передав у власність церковній общині (свідоцтво 705 від 05.04.2002 № 140) дитячий будинок та погреб біля вулиці, рік введення 1991.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серії А01 від № 155798 місцезнаходження Релігійної громади української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії зареєстровано за адресою: 15142, Чернігівська область, Чернігівській район, с. Ведильці, вул. Зелена, буд. 1Б.

Реєстрація Релегійної громади української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії саме за вказаною адресою підтверджується повідомленням про взяття на облік страхувальника від 20.05.2008, довідкою про взяття на облік платника податків від 19.05.2008 № 274, довідкою АА № 037200 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Також матеріалами справи підтверджується, що Релегійна громада української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії має технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними будівлями) та спорудами по вул. Зелена, буд. 1Б, с. Ведильці, Чернігівський район, Чернігівська область .

На сорок першій сесії сьомого скликання, 15.09.2020 рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області надано дозвіл Релегійній громаді української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності під об`єктом нерухомого майна, будівлею Свято-Покровської церкви Української православної церкви релігійної громади с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (03.04), орієнтовною площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ведильці, вул. Зелена , 1Б.

Також судом встановлено, що рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 31.08.2016 остання вирішила об`єднатися з територіальними громадами, зокрема, з селом Ведильці Ведильцівської сільської ради в Михайло-Коцюбинську територіальну громаду з адміністративним центром у смт. Михайло-Коцюбинське; правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися визнано Михайло-Коцюбинську територіальну громаду.

Вважаючи, що має місце протиправна бездіяльність з боку Відповідача, яка полягає у не взятті на баланс та не оформленні права власності на будівлю дитячого садка колишнього колгоспу "Червона зірка, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що прийняття спірного об`єкту у комунальну власність можливе лише за згодою Відповідача, прийняття такого рішення є його виключною компетенцією і не може бути віднесено до компетенції суду. Крім того, примусова передача майна до комунальної власності законом не передбачена, відтак вимоги Позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Разом з тим, розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи здійснювався за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області прийняти у комунальну власність і зареєструвати право комунальної власності на будівлю дитячого садка, що знаходиться по вул. Зеленій, 1-Б, с. Ведильці, Чернігівського району, Чернігівської області.

Тобто, цей спір безпосередньо пов`язаний із зобов`язанням Відповідача прийняти нерухоме майно у комунальну власність.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У цьому випадку Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, як орган місцевого самоврядування, має право реалізувати своє право на прийняття до комунальної власності майна та подальшим розпорядженням комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у справі, яка розглядається, Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області виступає як суб`єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Таким чином, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, наявні підстави вважати, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, позаяк спірні правовідносини у справі пов`язані з передачею у комунальну власність територіальної громади міста нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області прийняти у комунальну власність і зареєструвати право комунальної власності на будівлю дитячого садка не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відтак, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір може вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2081во09, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме спорів пов`язаних з передачею нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 816/305/15-а, від 31 липня 2018 року у справі № 495/8001/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 645/10705/14-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі Омельченко проти України (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює право на суд , в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, Церква села Сосулівка проти України № 37878/02 п. 50; Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому апеляційна скарга Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі може вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Релігійна громада Української православної церкви с. Ведильці Чернігівського району Чернігівської області Свято-Покровської парафії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 18.02.2021 року.