Ухвала

від 18.02.2021 по справі 826/13143/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/13143/18

адміністративне провадження № К/9901/4342/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №826/13143/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ БІЛД ГРУП 2020 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

10.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №826/13143/18 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 08.02.2021).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) щодо проведення камеральної перевірки ТОВ СТРОЙ ГРУП ІНВЕСТ (колишня назва позивача), зафіксованої актом від 26.03.2018 №619/26-15-12-08-20/40206064; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.05.2018 №0252481208, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання з податку на прибуток на 652 185,00 грн, з яких 521 748,00 грн - за податковим зобов`язання та 130 437,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи, що предмет спору у цій справі не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Скаржником вказано, що з урахуванням пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для податкового органу. Податковим інтересом в даній справі є підтвердження у судовому порядку правомірності податкових зобов`язань, визначених за податковим повідомленням-рішенням. Винятковим значенням для контролюючого органу являється порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що тим самим впливає на основну функцію податкового органу, а саме встановлення порушень платниками під час ведення бухгалтерського та податкового обліку. Дані порушення тягнуть за собою ненадходження до державного бюджету відповідних грошових зобов`язань, які визначено контролюючим органом.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом не арґументовано винятковість значення справи належними доказами. Проаналізувавши наведені скаржником доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не містять достатніх обґрунтувань. Посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не свідчать про наявність винятків у цій справі.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №826/13143/18.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко