Постанова

від 16.02.2021 по справі 856/10/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2021 року

Київ

справа №856/10/20-а

адміністративне провадження №А/9901/73/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

при секретарі судового засідання Глущенко Д.В.

за участю:

представника позивача Грошовенка О.І.,

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Маркевича Т.Л.

представника третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" Куленко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Моніча Б.С., суддів Капустинського М.М. та Сапальової Т.В.) у справі № 856/10/20-а за позовом Козятинської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк", про примусове відчуження земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

В червні 2020 року Козятинська районна державна адміністрація Вінницької області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та який знаходиться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району за межами населеного пункту, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, для розміщення об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення: - земельну ділянку площею 1,7721 га з кадастровим №0521455500:02:001:0217, за ціною 330 638, 00 гривень шляхом перерахування Козятинською районною державною адміністрацією цих коштів, джерелом фінансування яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок або внесення цих коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельних ділянок у порядку, встановленому законом;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити зазначений об`єкт нерухомості - земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повного попереднього відшкодування вартості земельних ділянок на зазначений нею банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вилучення земельної ділянки відповідає суспільним потребам, оскільки на ній планується подальше розміщення і обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням первинних каолінів ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" як корисних копалин загальнодержавного значення. Вважає, що збільшення площі розробки родовища за рахунок спірної земельної ділянки є безумовною підставою для збільшення суми надходжень до місцевого та державного бюджетів, оскільки збільшується видобуток корисних копалин, сплачується рентна плата, збільшується площа орендованих земельних ділянок, за рахунок чого сплачується орендна плата за землю, збільшується кількість працівників, що задіяні на роботах в кар`єрі, за рахунок чого сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом про примусове відчуження, в порядку визначеному статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17 листопада 2009 року № 1559-VI (далі - Закон № 1559-VI) слугувала відсутність згоди власника ОСОБА_1 щодо укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, частини першої статті 151 Земельного кодексу України, частини другої статті 11 Закону Закон № 1559-VI та статті 36 Закону України Про охорону земель від 19 червня 2003 року № 962-IV (далі - Закон № 962-IV), Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що СВК Маяк є орендарем спірної земельної ділянки та не був залучений до переговорів щодо її відчуження для суспільних потреб, як те передбачено частиною другою статті 11 Закону № 1559-VI. Задоволення позову призведе до припинення господарської діяльності кооперативу на орендованій земельній ділянці та потягне за собою втрачену вигоду. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що у разі вилучення спірної земельної ділянки і зміни її цільового призначення не буде забезпечено пріоритет максимального збереження продуктивних земель (стаття 36 Закону № 962-IV), що призведе до шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому.

Посилається скаржник і на те, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватні власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосовано як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом. Однак, скаржник вважає, що позивач не довів необхідність відчуження спірної земельної ділянки та позивається до суду в інтересах ТОВ АКВ Українське каолінове товариство .

Також, на думку скаржника, позивач не дотримався передбаченого частиною першою статті 151 Земельного кодексу України порядку викупу майна для суспільних потреб.

Ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження.

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ АКВ Українське каолінове товариство , Козятинська РДА та ОСОБА_1 просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.

Крім того ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що він повністю визнає позовні вимоги та вказує на те, що йому як власнику земельної ділянки належить право на її відчуження у випадку здійснення відповідного вилучення (викупу) для суспільних потреб. Тому, вважає вимоги апеляційної скарги СВК Маяк незаконними, безпідставними і такими, що порушують право відповідача розпоряджатися земельною ділянкою.

Представник СВК Маяк в судове засіданні не з`явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача, відповідач та його представник, представник ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзивах на скаргу.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (ЄДРПОУ 33697003) є власником спеціального дозволу на користування надрами №5198 від 14 жовтня 2010 року на видобування первинних каолінів Великогадоминецького родовища первинних каолінів Вінницької ділянки на площі 554,67 га.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 каолін первинний входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до Акту надання гірничого відводу №2831 від 26 березня 2014 року Товариству надано право розробки родовища первинних каолінів, площа проекції гірничого відводу складає 554,12 га.

Товариство звернулося до Козятинської районної державної адмністрації з листом №54-19 від 25 березня 2019 року про вирішення питання щодо викупу земельних ділянок, що перебувають у власності приватних осіб, зокрема, земельної ділянки площею 1,7721 га за кадастровим №0521455500:02:001:0217, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , у державну власність для суспільних потреб під подальше розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних з видобуванням первинних каолінів, як корисних копалин загальнодержавного значення.

29 травня 2019 року Козятинською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №131 "Про викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню первинних каолінів в якості каоліну-сирцю Великогадиминецького родовища Вінницької ділянки".

Вказаним розпорядженням було встановлено, що земельні ділянки згідно з додатком, зокрема і земельна ділянка, що належить відповідачу на праві власності, які перебувають у власності фізичних осіб та розташована за межами населеного пункту на території Глуховецької селищної об`єднаної територіальної громади Козятинського району Вінницької області у встановленому законодавством порядку підлягають викупу для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, з подальшим наданням цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" із зміною цільового призначення, для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню первинних каолінів в якості каоліну - сирцю; було доручено забезпечити вжиття підготовчих заходів щодо викупу у визначеному законодавством порядку земельних ділянок.

На виконання вимог Закону Козятинською РДА із залученням ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" було укладено договір №20 від 29 травня 2019 року з ТОВ Експертсервіс.юа" про проведення незалежної оцінки земельної ділянки.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним 29 травня 2019 року, вартість земельної ділянки площею 1,7721 га за кадастровим №0521455500:02:001:0217 склала 158943,00 гривень. На вказану експертну грошову оцінку позивачем також було отримано рецензію від 23 травня 2019 року у встановленому законодавством порядку.

03 червня 2019 року Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області було надіслано ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення №01-30/1037 від 31 травня 2019 року Козятинської РДА про прийняття рішення про викуп земельної ділянки.

Після спливу одного місяця, визначеного статтею 11 Закону, відповідач не повідомив та не надіслав будь-якого повідомлення позивачу про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або про відмову від такого викупу.

Разом із тим, Козятинська РДА, намагаючись врегулювати питання, що ймовірно могли бути причиною незгоди власника земельної ділянки з умовами викупу, які були зазначені в розпорядженні №131 від 29 травня 2019 року, здійснила спроби щодо проведення переговорів з метою обговорення умов викупу земельної ділянки.

Згодом, у зв`язку із відсутністю жодних повідомлень про непогодження з вартістю викупної ціни земельної ділянки або дій по залученню іншого суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості земельної ділянки чи проведення рецензування звіту з оцінки земельної ділянки з кадастровим №0521455500:02:001:0217, Козятинською РДА було замовлено у ТОВ "Експертсервіс.юа" на підставі договору №14 від 14 квітня 2020 року проведення незалежної оцінки земельної ділянки.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним 14 квітня 2020 року, вартість земельної ділянки площею 1,7721 га з кадастровим №0521455500:02:001:0217 складає 165319,00 грн. Вказаний звіт також було рецензовано у встановленому законодавством порядку - рецензія від 23 квітня 2020 року.

17 квітня 2020 року ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" на адресу ОСОБА_1 було надіслано рекомендований лист №65-20 АКВ від 17 квітня 2020 року з повідомленням про проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки площею 1,7721 га за кадастровим №0521455500:02:001:0217.

Окрім того, про запрошення до участі в переговорах щодо викупу земельної ділянки відповідача було повідомлено через друкований засіб масової інформації шляхом публікації оголошення в газеті "РІА Козятин" (випуск від 23 квітня 2020 року).

Оскільки СВК "Маяк" орендує спірну земельну ділянку, ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" також був надісланий лист на адресу СВК "Маяк" про проведення переговорів щодо відчуження земельної ділянки.

На переговори, що були призначені на 27 квітня 2020 року відповідач та представник СВК "Маяк" не з`явились. Будь-якого повідомлення щодо надання згоди чи відмову у наданні такої згоди відповідачем, ні на адресу позивача ні на адресу ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" не надіслано.

Козятинська РДА, здійснивши всі можливі передбачені законодавством заходи, звернулася до суду з позовом щодо примусового викупу земельної ділянки у державну власність з мотивів суспільної необхідності з метою їх надання в оренду ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство".

Під час розгляду справи до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позовних вимог, у якій останній зазначає, що повністю визнає заявлені позовні вимоги Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області та не заперечує проти ухвалення судом рішення про його задоволення в додатках долучивши до неї довідку для поповнення рахунку у відділенні АТ КБ "Приват Банк".

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на час розгляду справи, представники сторін дійшли згоди щодо умов відчуження земельної ділянки, зокрема викупної ціни, шляхом визнання представником відповідача позовних вимог в повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що примусове відчуження спірної земельної ділянки відповідача не порушуватиме принципу "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Вказав, що враховуючи визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб в межах даної адміністративної справи, а також доведення позивачем суспільної необхідності та суспільної потреби у примусовому відчуженні земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , для проведення ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" подальшого видобування коаліну, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 147 Земельного кодексу України передбачено, що підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України № 1559-VІ Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності

Згідно зі статтею 1 Закону №1559-VІ примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Частиною третьою статті 4 Закону №1559-VІ визначено, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1559-VI викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об`єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначеним цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як, зокрема, розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин.

Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, визначений у статті 16 Закону №1559-VІ, відповідно до якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.

Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об`єктів банківський рахунок.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 1559-VI орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення.

Статтею 15 Закону № 1559-VI встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.

Відповідно до частин другої, третьої статті 16 Закону № 1559-VI вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Аналіз зазначених норм права у сукупності свідчить про те, що визначальною підставою для примусового відчуження земельної ділянки, що знаходиться в приватній власності, з мотивів суспільної необхідності у цій справі є фактичне доведення органом виконавчої влади неможливості проведення подальшого видобування корисних копалин, або інших суспільно значимих дій для видобутку корисних копалин без припинення права власності на земельну ділянку власника такої земельної ділянки. Також, обов`язковою умовою реалізації рішення щодо викупу земельної ділянки примусово є дотримання органом, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки процедури, визначеної законом щодо прийняття рішення, повідомлення власника про викуп земельної ділянки з суспільних потреб, забезпечення права на участь у переговорах щодо умов викупу.

Лише дотримання визначеного Законом № 1559-VI порядку примусового відчуження земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна має бути основою відносин між власником та суспільством (державою, яка його представляє) для забезпечення конституційно гарантованого права приватної власності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у приватній власності ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею 1,7721 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер № 0521455500:02:001:0217, що знаходиться на території Глуховецької селищної ради.

Вказана земельна ділянка знаходиться у межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами та акта надання гірничого відводу ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство", що унеможливлює розробку Великогадоминецького родовища первинних коалінів Вінницької ділянки в межах отриманого цим Товариством акта гірничого відводу.

Враховуючи наведене, єдиним шляхом відведення земельної ділянки відповідача загальною площею 1,7721 га з кадастровим номером № 0521455500:02:001:0217, є її вилучення (викуп) для суспільних потреб у державну власність в порядку, визначеному Законом № 1559-VI, з подальшою передачею в оренду зі зміною цільового призначення за визначеною (унормованою) процедурою.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постанові 3 березня 2020 року у справі №850/8/19.

Також судом було встановлено, що згоди стосовно викупу спірної земельної ділянки з відповідачем досягнуто не було, у зв`язку з цим позивачем ініційовано звернення до суду з позовом про їх примусовий викуп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач погодився щодо здійснення відчуження земельної ділянки на умовах її викупу за ціною 330 638 грн., про що подано відповідну заяву із зазначенням банківського рахунку, на який перерахувати кошти.

ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" листом повідомило відповідача та позивача у справі про погодження здійснити фінансування відчуження земельної ділянки за вартістю, що зазначив відповідач.

Таким чином, відповідачем, як власником спірної земельної ділянки, було надано згоду на відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Факт визнання позовних вимог також було підтверджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачем та його представником.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача про визнання заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що визнання позову про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності підлягає врахуванню судом у випадку дотримання усіх умов та порядку відчуження, встановлених Законом № 1559-VI.

Згідно з частиною першою статтею 6 Закону № 1559-VI заходи щодо відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів та коштів юридичних осіб, що ініціювали відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна для суспільних потреб.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, представниками позивача, відповідача та третьої особи ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" досягнуто згоди щодо викупної ціни в розмірі 330 638 грн та представником відповідача надано реквізити банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти як відшкодування повної вартості земельної ділянки, Козятинській РДА (суб`єктом фінансування витрат є ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство") необхідно перерахувати кошти у розмірі 330 638 грн, як відшкодування повної вартості земельної ділянки площею 1,7721 га з кадастровим №0521455500:02:001:0217.

Таким чином, на час розгляду справи, представники сторін дійшли згоди щодо умов відчуження земельної ділянки, зокрема викупної ціни, шляхом визнання представником відповідача позовних вимог в повному обсязі, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що примусове відчуження спірної земельної ділянки відповідача не порушуватиме принципу "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав людини та узгоджується із положеннями законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що у разі вилучення спірної земельної ділянки і зміни її цільового призначення не буде забезпечено пріоритет максимального збереження продуктивних земель (стаття 36 Закону № 962-IV), що призведе до шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті Закону № 962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.

Відповідно до статті 166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Аналогічні положення містяться і в статті 52 Закону № 962-IV.

Так, статтею 52 Закону № 962-IV передбачено, що при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об`єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в проектах рекультивації порушених земель.

Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.

Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив.

Крім того, надаючи правову оцінку доводам СВК "Маяк" в частині впливу на довкілля видобування корисних копалин на спірній земельній ділянці, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2059-VIII визначено, що вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Відповідно до висновку з оцінки впливу на довкілля від 15 січня 2020 року № 7-03/12-20196113831/1, наданого Міністерством енергетики та захисту довкілля України (інформація наявна у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля), на підставі наведених у Звіті з оцінки впливу на довкілля оцінок впливів на компоненти довкілля (ґрунти та земельні ресурси, атмосферне повітря, водне середовище, геологічне середовище, рослинний і тваринний світ, природно-заповідний фонд, клімат і мікроклімат, соціальне середовище, техногенне середовище) сукупний вплив планової діяльності є допустимим, а отже доводи СВК "Маяк" в зазначеній частині є безпідставними.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, однією з умов погодження ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" Проекту розробки Держгеонадрами України є вимога щодо дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів з питань охорони надр. Підприємством здійснюються заходи мінімізації щодо викиду шкідливих речовин в атмосферне повітря, здійснюється очищення, збір ґрунтових, дощових вод, заходи із запобігання забрудненню кар`єрних вод, забезпечення своєчасного вивезення та утилізації відходів, заходи з метою виключення виникнення забруднення гранту тощо.

Отже, провадження планової діяльності ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство" з видобування корисних копалин на спірній земельній ділянці відповідно до законодавства є екологічно допустимими, а тому суд відхиляє твердження СВК "Маяк" щодо негативного антропогенного впливу на спірну земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому у разі зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд першої інстанції не витребував документи щодо обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки, є безпідставним, у зв`язку із наступним.

Як було зазначено вище, суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності врегульовані Земельним кодексом України та Законом № 1559-VI.

Однак, вказані нормативно-правові акти не передбачають обов`язку місцевого органу державної виконавчої влади надавати обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки до суду як підставу для відчуження земельної ділянки для суспільних потреб або з мотивів їх суспільної необхідності.

Посилання скаржника на Закон № 962-IV є необґрунтованим, оскільки вказаний Закон не містить норми, що вимагає надання обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки під час процедури відчуження земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів їх суспільної необхідності.

З приводу доводів апеляційної скарги про недоведення позивачем наявності суспільної необхідності відчуження земельної ділянки відповідача та існування приватного інтересу ініціатора викупу земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною службою геології та надр України надано третій особі спеціальний дозвіл на користування надрами №5198 від 14 жовтня 2010 року на видобування первинних каолінів в якості каоліну-сирцю Великогадоминецького родовища Вінницької області. Суд зазначає, що така взаємодія держави та суб`єктів господарювання не може нівелювати суспільну необхідність видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, передбачену законом, а сам факт видобутку корисних копалин третьою особою підтверджує наявність суспільної необхідності, зокрема, в частині економічного розвитку держави.

Закон № 1559-VІ визначає суспільну необхідність як обумовлену загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключну необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому Законом порядку.

Отже, примусове відчуження земельної ділянки відбувається лише для загальнодержавних потреб чи потреб територіальної громади, що, у свою чергу, дає можливість власнику земельної ділянки бути захищеним від неправомірного посягання.

Системний аналіз положень Закону № 1559-VI також дає змогу дійти висновку, що у випадку неотримання згоди власника земельної ділянки стосовно викупу для суспільних потреб вона може бути примусово відчужена у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення. Тобто визначальними рисами такого відчуження є винятковість, наявність суспільної необхідності та мета - розміщення визначених об`єктів, а саме: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.

З огляду на викладене, безпосередньо законом визначено розміщення об`єктів, пов`язаних із видобутком корисних копалин загальнодержавного значення, як суспільну необхідність відчуження земельних ділянок.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що каолін первинний, який видобуває ТОВ "АКВ "Українське каолінове товариство", входить до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Закон № 1559-VI не встановлює додаткових вимог щодо відповідних органів в частині окремого доведення суспільної необхідності розміщення об`єктів під видобування корисних копалин загальнодержавного значення, переваг економічної ефективності від надання в оренду земельної ділянки для видобування корисних копалин в порівнянні з використанням земельної ділянки в сільськогосподарській діяльності.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові 3 березня 2020 року у справі №850/8/19.

Окрім того, від подальшого видобутку коаліну залежить у певній мірі не тільки приватний інтерес ініціатора викупу - ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", а й загальнодержавний суспільний інтерес та інтереси територіальної громади внаслідок видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, збільшення розміру сплачених ним податків до державного та місцевого бюджетів, створення робочих місць та внеску у розвиток територіальної громади.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка підлягає викупу не для задоволення комерційних інтересів ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", як зазначає СВК "Маяк, а для суспільних потреб щодо розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги СВК "Маяк" про порушення позивачем процедури відчуження земельних ділянок.

Так, відповідно до частини першої статті 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов`язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце розташування об`єкта, розмір земельної ділянки та умови її викупу з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Частиною першою-третьою статті 15 Закону №1559-VI визначено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Тобто визначальним є "неотримання згоди власника земельної ділянки".

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач згоди на примусове відчуження спірних земельних ділянок не давав, що обумовлює в такому випадку звернення позивача до суду з позовом про примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що СВК Маяк , як орендар спірної земельної ділянки, не був залучений до переговорів щодо її відчуження для суспільних потреб, як те передбачено частиною другою статті 11 Закону №1559-VI, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 1559-VI у разі, якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об`єктів, орендарі та/або заставодержателі.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем будь-якого письмового повідомлення щодо надання згоди на викуп земельної ділянки ні на адресу ТОВ АКВ Українське каолінове товариство , ні на адресу позивача надіслано не було, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, зважаючи на відсутність згоди на проведення переговорів та відсутність будь-яких повідомлень від відповідача, переговори щодо викупу земельної ділянки між власником земельної ділянки та позивачем у відповідності зі статтею 11 Закону № 1559-VI не могли бути проведені.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано вимоги Закону № 1559-VI та повністю було дотримано процедуру відчуження земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до доводів СВК "Маяк" щодо порушення його прав, як орендаря спірної земельної ділянки в результаті відчуження цієї земельної ділянки та завдання йому збитків у вигляді неотриманих доходів, оскільки викуп земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є підставою для розірвання договору оренди від 17 червня 2014 року між ним та відповідачем, про що зазначено у пункті 36 вказаного договору, а дії позивача щодо викупу при додержанні встановленої законом процедури не є неправомірними.

При цьому суд враховує, що статтею 5 Закону № 1559-VI передбачений порядок визначення викупної ціни, згідно з яким викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Козятинської РДА №125 від 27 липня 2020 року викупна вартість земельної ділянки була збільшена удвічі в порівнянні із вартістю визначеною у останньому звіті про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, що є достатнім, в тому числі, і для відшкодування будь-яких збитків, завданих власнику внаслідок невиконання його зобов`язань перед третіми особами.

У той же час суд зазначає, що відшкодування матеріальної шкоди, яка може бути завдана в результаті припинення договірних відносин відповідача з третіми особами може бути вирішена в приватно-правовому порядку. При розгляді даного адміністративного спору, суд не надає оцінки правомірності будь-яких претензій третіх осіб до відповідача.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 923/389/19 (провадження № 12-154гс19).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, частини першої статті 151 Земельного кодексу України, частини другої статті 11 Закону № 1559-VI та статті 36 Закону № 962-IV, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 42 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Кривенький проти України (заява № 43768/07) зазначено, що Суд має оцінити, чи позбавлення права власності на земельну ділянку було законним, чи здійснювалося воно в інтересах суспільства та чи переслідувало законну ціль за допомогою засобів, достатньо пропорційних цілі, якої прагнули досягнути (див., серед інших джерел, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункти 49, 50). Суд, серед іншого, вказав, що позбавлення майна відповідало суспільним інтересам і переслідувало законну ціль (пункт 44 вказаного рішення).

Разом із тим колегія суддів наголошує, що у пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" (заява N 61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року.