Ухвала

від 19.02.2021 по справі 640/15200/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2021 року

Київ

справа № 640/15200/19

адміністративне провадження № К/9901/3635/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 640/15200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велнес Медікал до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (далі - скаржник), направлена до суду поштою 29.01.2021.

Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 вперше подану касаційну скаргу повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Повертаючи подану касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що наведені відповідачем у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду вказують на те, що істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у кожному конкретному випадку встановлюються на підставі належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідно до процесуальних принципів їх оцінки, встановлених статями 73-76 КАС України. Відтак, узагальнюючою ознакою правозастосування є єдині підходи оцінки доказів у справах щодо реальності (нереальності) господарських операцій в залежності від фактичних обставин справ. У наведених постановах Верховним Судом застосовані норми у конкретних правовідносинах та здійснена оцінка доказів щодо реальності (нереальності) господарських операцій в залежності від фактичних обставин справ. Тотожність (подібність) правовідносин та висновки стосовно застосування конкретної норми (норм) заявником касаційної скарги не зазначені. З цих підстав суд визнав, що посилання виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень самі по собі не доводять неправильного застосування норм права, що здійснено без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Натомість, скаржник зазначає, що зазначення у касаційній скарзі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України свідчить про виконання ним вимог щодо форми і змісту касаційної скарги.

Однак, такі доводи не свідчать про усунення скаржником виявленого судом недоліку - не викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України є підставою для повернення касаційної скаргу.

Аналогічно попередній касаційній скарзі ГУ ДПС зазначає пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України і наводить ті ж самі постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №520/1536/19, від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, та додатково інші - від 23.10.2020 у справі №815/2126/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Водночас, скаржник як на висновки Верховного Суду цитує витяги з постанов, які стосуються обставин, які у справах цієї категорії можуть свідчити про нереальність господарських операцій чи документів, які можуть підтверджувати реальний характер господарських операцій.

Разом з тим, у наведених скаржником постановах Верховного Суду висновок щодо застосування норм права полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції застосував цей висновок, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, окремою і самостійною підставою для задоволення позову стало те, що ГУ ДФС порушило пункти 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень Товариства на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень.

Натомість, щодо цих висновків касаційна скарга не містить доводів з належним їх обґрунтуванням про неправильне застосування норм права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Тому, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу виключно незгодою із одним висновком суду унеможливлює встановити взаємозв`язок із вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог і ухвалення нового рішення про відмову в позові повністю.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 640/15200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велнес Медікал до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон