Рішення

від 12.02.2021 по справі 305/1612/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1612/20

Провадження по справі № 2/305/194/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , уклали письмовий договір про те,що відповідач зобов`язується продати позивачу земельну ділянку з кадастровим №2123656200:01:001:0090, площею 2га, яка належить відповідачу на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 07.10.2019 №2368-сг, а позивач зобов`язується прийняти вказану земельну ділянку та сплатити відповідачу 85000 гривень, які відповідач одержав у повному обсязі від позивача до моменту підписання даного договору, що підтверджується п.1 вищевказаного договору та розпискою відповідача від 03 лютого 2020 року. Також, відповідач передав йому вищевказану земельну ділянку за актом приймання-передачі від 03 лютого 2020 року. Він та відповідач домовились підписати основний договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий №2123656200:01:001:0090, 07 лютого 2020 року у приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Дан Інни Василівни. Таким чином, він та відповідач домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуцється письмовим договором, розпискою відповідача про отримання усіх належних коштів у сумі 85000 гривень, але відповідач ухиляється від належного письмового оформлення та належного посвідчення договору, укладеного між ним та відповідачем. 28 квітня 2020 року, він звернувся до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий №2123656200:01:001:0090, 01 червня 2020 року у приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу Дан Інни Василівни. Вказана вимога була отримана відповідачем 30 квітня 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 9060000290217. Його вимога від 28 квітня 2020 року до відповідача щодо письмового оформлення та належного нотріального посвідчення Договору, отримані відповідачем, залишилась без відповіді, що змушує його звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним та дійсним та визнання права власності на майно. Стосовно договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий №2123656200:01:001:0090 від 03 лютого 2020 року, укладеного між ним та відповідачем, вважає, що по даному договору досягнуто всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовим договором купівлі-продажу, укладеного 03 лютого 2020 року між ним та відповідачем, правовстановлюючими документами на майно, що відчужувалося, актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, розпискою відповідача від 03 лютого 2020 року про отримання від нього грошових коштів за вищевказаним договором купівлі-продажу. Таким чином, відповідач безповоротно та безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2020 року кадастровий №2123656200:01:001:0090 та він не має можливості з цих причин нотаріально посвідчити правочин купівлі-продажу спірної земельної ділянки. На підставі наведеного просив визнати укладеним договірк купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, кадастровий №2123656200:01:001:0090, площею 2 га, укладений між ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 . Визнати право власності ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 на земельну ділянку, кадастровий №2123656200:01:001:0090, площею 2 га.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 22.10.2020, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14:00 годину 19 листопада 2020 року. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.11.2020 відмовлено у затвердженні мирової угоди укладеної між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився. 15 грудня 2020 року надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився. 06 листопада 2020 року надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Позов визнає у повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

За частиною 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи встановлено, що 03 лютого 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий №2123656200:01:001:0090, площею 2 га, в простій письмовій формі, відповідно до якого сторонами було досягнуто домовленості про укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки 07 лютого 2020 року у приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу, Дан Інни Василівни.

На виконання попереднього договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 сплатив відповідачу ОСОБА_2 повну вартість земельної ділянки в сумі 85000 гривень, що стверджується особистою розпискою ОСОБА_2 від 03 лютого 2020 року.

Належність вказаної земельної ділянки відповідачу підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №189514469 від 20.11.2019.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.Угоди повинні містити: назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну ціну; права та обов`язки сторін; кадастровий номер земельної ділянки; момент переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу про предмет договору. Зокрема, у попередньому договорі купівлі-продажу не зазначено адресу місця знаходження земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки, момент переходу права власності на земельну ділянку від продавця покупцю.

Крім того, не зрозуміло як сторони встановили вартість земельної ділянки. В матеріалах справи відстутній витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.334 ЦПК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст.210 ЦК України, правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі .

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними звернуто увагу, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Оскільки, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладеним, суд не може визнати його дійсним на підставі ст.220 ЦК України.

Крім того, визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу нерухомого майна з порушенням вимог ст.220 ЦК України, не тільки суперечить нормам чинного законодавства, а й призводить до ухилення від сплати громадянами податку в дохід державного бюджету у розмірі 1% відсотка від вартості нерухомого майна.

Також, слід зазначити, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач, ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки він самостійно прийшов до суду та надав відповідну заяву про визнання позовних вимог, тим самим спростувавши доводи позивача в цій частині.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищевказані норми законодавства, правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки, тому посилання позивача на ст.220 ЦК України є безпідставним і в задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним слід відмовити.

Позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, кадастровий №2123656200:01:001:0090, площею 2 га є безпідставною, з огляду на наступне.

За правилами ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Оскільки, позивач не набув право власності на спірну земельну джілянку, у нього відсутнє право, яке підлягає захисту у в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Виходячи з наведеного, доводи позовної заяви, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, суд вважає безпідставними та доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач, ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2021 року.

Головуюча: М.О. Марусяк