Рішення

від 10.02.2021 по справі 202/714/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/714/18

Провадження № 2/202/32/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та визнання недійсним договору дарування ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та визнання недійсним договору дарування. В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивачка, яка є рідною донькою померлого. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 . Позивачем, у встановлений законом строк для прийняття спадщини, було подано до приватного нотаріуса Петрик Н.П. заяву про прийняття спадщини. Однак, нотаріус повідомила про те, що оформити спадщину за законом неможливо, оскільки ОСОБА_5 за життя, а саме 03.03.2017 року склав заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Тетяною Миколаївною на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тієї ж дати, 03.03.2017 року у приміщенні тієї ж П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори державним нотаріусом Ужвою Тетяною Миколаївною було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного договору дарування, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що в останні роки свого життя ОСОБА_5 тяжко хворів, мав психічні розлади, та постійно перебував під доглядом лікарів, позивач вважає, що є всі підстави, що даний ОСОБА_6 та Договір дарування слід вважати недійсними, оскільки вони були складені в момент, коли заповідач, дарувальник не міг чітко усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Після визнання договору дарування недійсним, реєстрація права власності, яка проведена на підставі цього договору, підлягає скасуванню.

Так, ОСОБА_5 у 1985 та 1988 роках проходив курс лікування в Дніпропетровській клінічній психіатричній лікарні Дніпропетровської обласної ради з приводу психічного розладу здоров`я, в зв`язку з чим в подальшому до кінця його життя в нього спостерігалося порушення сприйняття, мислення, емоцій, інтелекту та пам`яті, постійно змінювалося відношення до життя, суспільства та самого себе.

Просила суд: визнати ОСОБА_6 (номер у спадковому реєстрі - 60328811), складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), посвідчений 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1-93 - недійсним; визнати Договір дарування серія та номер:1-94 від 03.03.2017 року, посвідчений 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Тетяною Миколаївною, укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) - недійсним; скасувати запис про право власності №19302407 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяною Миколаївною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34132863 від 03.03.2017 року 13:44:46, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1087041312101) за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ); судові витрати покласти на відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 21 лютого 2018 року цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів про справі, а саме: від Комунального закладу Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та /або копії будь-яких документів чи відомостей стосовно проходження ОСОБА_5 лікування в даному медичному закладі; Комунального закладу Дніпропетровська міська поліклініка №1 (колишня назва - Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр Дніпропетровської обласної ради медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або копії будь-яких документів чи відомостей стосовно проходження ОСОБА_5 лікування чи знаходження на обліку як особа яка має психічні розлади; П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори копії нотаріальної справи сформованої під час посвідчення заповіту від 03.03.2017 року (номер у спадковому реєстрі - 60328811); спадкової справи сформованої після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нотаріальної справи сформованої під час посвідчення договору дарування №1-94 від 03.03.2017 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів про справі, а саме: від Комунального закладу Кам`янська міська лікарня №1 Дніпровської обласної ради медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або копії будь-яких документів чи відомостей стосовно проходження ОСОБА_5 лікування в даному медичному закладі.

12.07.2018 року в судовому засіданні від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказав, що мати відповідача ОСОБА_7 і ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою. Відповідач є рідним племінником ОСОБА_5 . Протягом усього свого життя вони з дядьком добре спілкувалися допомагали один одному та підтримували справжні родинні стосунки. У той час як відносини дядька з його рідною донькою від першого шлюбу - позивачем по справі мали, не регулярний та не завжди позитивний характер. З матір`ю позивача ОСОБА_5 розірвав шлюб та одружився вдруге з ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_4 дружина ОСОБА_8 померла. Смерть дружини вплинула на дядька та в нього почалися проблеми з серцем. Весь цей складний період його життя, відповідач був з ним та допомагав йому як матеріально, так і морально. Дізнавшись про смерть дружини, позивач запропонувала батькові, начебто, допомогу в оформленні документів по спадщині. За рекомендацією позивача, ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Піонтковської О.О. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини, однак йому було усно відмовлено, начебто він не надав ніяких документів пов`язаних зі спадщиною. Згодом з`ясувалося, що зазначені документи невідомим шляхом виявилися у його доньки, яка на вимогу батька була змушена повернути зазначені документи. Після зазначених подій, ОСОБА_5 втратив довіру до доньки та зазначав, що вона хоче заволодіти його квартирою, тому він вирішив залишити все належне йому майно відповідачу. У зв`язку з погіршенням зору дядька за віком при складанні заповіту були присутні два свідки. Складання заповіту та посвідчення договору дарування відбувалося в державній нотаріальній конторі, та відповідає всім вимогам закону. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер та ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач поховав свого дядька. Похованням, організацією ритуальних обідів, отриманням відповідних документів займався відповідач. Позивач ніякої участі у похованні батька не приймала, вона навіть відмовилася прийти на його похорони. Вважає, що позовні вимоги позивача незаконні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_5 мав стійкі психічні розлади та не розумів значення своїх дій, а лише наведено недостовірну інформацію. ОСОБА_5 був психічно здоровим, соціально активним та сам отримував пенсію. Волевиявлення ОСОБА_5 було вільним, обґрунтованим і відповідало його внутрішній волі та меті. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи та провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням справи без виконання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

21.05.2020 року цивільна справа повернена до суду з висновком судово-психіатричного експерта №5 та Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

08.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Трушевим О.П. подано заяву про забезпечення доказів шляхом призначення повторної судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року в задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Трушева О.П. про забезпечення доказів шляхом призначення повторної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року залишена без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити з наведених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав з наведених в відзиві на позов підстав. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи П`ятої дніпровської державної нотаріальної конторив судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_3 , будучи допитаною в якості свідка за її згодою в порядку ст. 92 ЦПК України, показала суду про те, що з батьком жили окремо. Після смерті його другої дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 відносини з батьком стали більш тісними, батько важко переніс її смерть, з якою проживав майже 40 років. З ним неможливо було розмовляти, так в нього був тривожний стан та він постійно плакав, відмовлявся від їжі. У зв`язку з таким станом він приймав заспокійливі ліки. Батько приймав психотропні препарати для того, щоб бути спокійним, щоб не було в нього знервованості. Приймав препарат гідезепам. У нього в сорочці був папірець з її адресою на всякий випадок, якщо йому потрібно було до неї приїхати. Приїжджала до нього кожного тижня, на вихідні, намагалася контролювати його. П`ять років потому батько переніс інфаркт. Їй відомо, що батько неодноразово проходив лікування в психіатричному відділенні на ж.м. Ігрень, вперше батько лікувався, коли їй було років 5-6. Батько при її відвідуванні то впізнавав її, то ні. До батька приходили соціальні працівники та надавали йому допомогу. У нього був зошит, та коли приходили соціальні працівники в ньому вони робили відмітку про прихід та розписувалися в ньому. Телефонувала йому на день народження ІНФОРМАЦІЯ_8 , але він не хотів розмовляти. Просила батька надати їй ключі від квартири, але він сказав, що не може їх надати оскільки їх забрала його сестра. Коли вона приходила до батька, то чекала його годинами, чула що він ходить по квартирі, але двері не відмикає. Коли батько був у неї, вона була вимушена звернутися до лікаря, бо він себе поводив дивно: вів себе як мала дитина, посміхався, відмовлявся від їжі, на питання не відповідав, раніше він себе так не поводив. Сестра батька ОСОБА_4 забрала ключі від квартири батька, обмежила їй спілкування з батьком, тому вона не могла потрапити в квартиру батька та відвідати його. На похованні батька не була присутня, про смерть батька їй стало відомо пізніше.

Свідок ОСОБА_11 , показала суду, що знала покійного ОСОБА_5 з 1984 року, з часу заселення в квартиру. Їх квартири знаходяться в одному тамбурі. ОСОБА_5 проживав з дружиною. В другому шлюбі дітей у покійного не було. З дружиною у ОСОБА_5 були дуже добрі стосунки. Після її смерті він дуже сумував за нею, приходив до неї в квартиру кожного дня поспілкуватися і плакав. Коли померла його дружина вона давала йому заспокійливі ліки гідезепам. Його всього трусило, він сам говорив ОСОБА_12 , що ти мені дала, що мені так спокійно стало . Давала ліки тому, що коли прийшла до нього додому, то він був на себе несхожий. Доньці про смерть батька не повідомляла. Похованням займались сестра померлого та племінник. Останні три тижні перед смертю ОСОБА_5 з ним проживала сестра, коли йому стало погано його поклали до лікарні. ОСОБА_5 був звичайною людиною.

Свідок ОСОБА_13 , показала суду, що ОСОБА_5 знала з дитинства, пам`ятає його та його дружину ОСОБА_8 з 10 річного віку. Вони були дуже доброзичливі та хороші люди. ОСОБА_5 їй говорив, що він завжди мріяв, щоб у нього в квартирі співали птахи, а у нього в першому шлюбі літали петельні і говорив, що в другому шлюбі виконав свою мрію. Сім`я була дуже інтелігентна. Завжди в квартирі пахло пирогами, цвіли квіти та співали птахи. Протягом 2015-2017 років з ОСОБА_5 спілкувалася часто. ОСОБА_5 дуже страждав з приводу смерті дружини. Незадовго до смерті ОСОБА_5 лікувався в лікарні, у нього був предінсультний стан. Він сам ходив на базар. Приймав ліки, які призначив йому лікар від тиску. ОСОБА_5 переніс інфаркт, потім з хворобою підшлункової лежав в лікарні в реанімації.

Свідок ОСОБА_15 , показала суду, що вона працює на дільниці листоношею 13 років та щомісячно приносила пенсію сім`ї ОСОБА_3 . Це були звичайні пенсіонери, зустрічала їх також на базарі, заздрила цій парі, 2 людини похилого віку трималися за руки, завжди разом, приємно було дивитися. Коли приносила пенсію вже після смерті дружини, то ОСОБА_5 весь час плакав та розповідав, як йому важко без дружини, як йому погано, виходив на вулицю поспілкуватись. Пенсію отримував особисто та перераховував кошти. Він був здоровою та адекватною людиною. Розповідав, що записався до реабілітаційного центру для пенсіонерів, там йому добре, концерти і пісні. ОСОБА_5 розповідав їй, що до нього приїхала сестра і вона з ним живе. Нічого про доньку покійного та його онуків, племінників не знає.

Свідок ОСОБА_17 , син позивача, суду показав, що спілкувався зі своїм дідом ОСОБА_5 , деякий час він жив у його матері. Він все життя вів себе неадекватно. Після смерті дружини, його матір запропонувала переїхати дідусю проживати до неї, на що він погодився, однак пізніше приїхала його сестра ОСОБА_7 і заборонила йому їхати. Сестра дідуся перешкоджала спілкуватися з ними, забирала телефон. В грудні 2016 року останній раз спілкувався з дідусем, який на той час був у матері, дідусь вів себе дивно, то сміявся то плакав, викликали лікаря та дали заспокійливе, йому стало краще і він поїхав додому. Дідусь завжди боявся, що його підслуховують, що проти нього існує заколот. Коло спілкування було у дідуся обмежене, він був закритою людиною. Спілкувався з племінником своєї дружини.

Свідок ОСОБА_18 , показала суду, що знала ОСОБА_5 з 2000 року. В нього часто змінювався настрій. Він дуже дивно вдягався не по погоді, це була людина настрою, він нічим не займався, лише канарейками. Спочатку у нього їх було дуже багато, потім зовсім не стало. Бабуся розповідала про те, що він проходив лікувався в психіатричній лікарні. Сестра ОСОБА_7 забороняла йому їздити до них в гості. Останній раз бачила його в грудні 2016 року. Дідусь постійно чогось боявся.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 02.11.1994 року, видане Виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, згідно з розпорядженням від 02.11.1994 року, №3/2943-94, зареєстрованого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу 5п за реєстровим номером 54, належить на праві власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Піонтковською О.О., зареєстрованого в реєстрі за №1510 спадкоємцем майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є її чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 листопада 1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, згідно з розпорядженням (наказом) від 02 листопада 1994 року, №3/2943-94, зареєстрованого Дніпропетровським міжміським Бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за №5п-54.

Відповідно до Заповіту від 03 березня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №1-93 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідав усі права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також усі права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому, та усе рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . У зв`язку з хворобою ОСОБА_5 , який не може особисто прочитати текст заповіту уголос, та згідно ст.1248 ЦК України, заповіт посвідчено в присутності двох свідків: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № витягу: 46967813, номер у реєстрі 60328811.

Відповідно до договору дарування від 03 березня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., зареєстрованому в реєстрів за №1-94, ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований) уклали договір про таке: дарувальник безоплатно передав у власність обдарованому квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №109237666 від 27.12.2017 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , номер запису про право власності №19302407 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяною Миколаївною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34132863 від 03.03.2017 року 13:44:46 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1087041312101).

Позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрик Н.П. 07.07.2017 року заведено спадкову справу №06/2017, номер у спадковому реєстрі №60899535.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилаючись на ч. ч. 1-4 ст. 203, ч. 1 ст. 225 ЦК України вважає, що Заповіт від 03.03.2017 року та Договір дарування від 03.03.2017 року підлягають визнанню недійсним, як таким, що був складений особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, її волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Згідно зі ст. 1244 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Вимоги щодо порядку посвідчення заповіту встановлені ст. ст. 1251-1252 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно зі ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України).

Отже, заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, за позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Таким чином, виходячи зі змісту даної норми, договір дарування за своєю правовою природою створює певні обов`язки лише для однією сторони - дарувальника і не передбачає виникнення будь яких обов`язків для іншої сторони - обдарованого.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування право на пред`явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Згідно з п.18 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в

момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК) ( 1618-15 ).

Зі змісту п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правила статті 225 ЦК ( 435-15 ) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК (в попередній редакції) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК (в попередній редакції).

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК, суд відповідно до вимог ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

З наведеного вбачається, що розглядаючи спір про визнання правочину недійсним на підставі положень ст. 225 ЦК України суд повинен належним чином встановити укладення відповідного оспорюваного правочину дієздатною особою (питання щодо недієздатності чи обмеженої дієздатності якої не встановлювалось) та, безпосередньо факт неусвідомлення цією особою своїх дій, або ж неможливість цією особою керувати своїми діями в момент вчинення оспорюваного правочину. При цьому, факт неусвідомлення чи неможливості керувати своїми діями повинен бути належним чином доведений особою, яка просить визнати його недійсним, та бути належним чином встановлений судом.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення правочину відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Аналогічний висновок зроблений і в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 523/14606/13-ц та від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц.

В ході розгляду справи Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, виконання якої доручено Відділенню судово-психіатричних експертиз комунального підприємства Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро, ж/м Ігрень, вул. Бехтєрева,1). На вирішення якої було поставлено наступні запитання: Чи страждав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), яким-небудь психічним захворюванням на час складання ним заповіту 03 березня 2017 року, та укладання 03 березня 2017 року Договору дарування серії та номер: 1-94? Якщо страждав, то яким саме? Чи проявлявся в нього тимчасовий розлад психічної діяльності? Чи позбавило це психічне захворювання чи розлад психічної діяльності ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) можливості розуміти значення своїх дій і (або) керувати ними під час складання заповіту 03 березня 2017 року, який було посвідчено П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою (номер у спадковому реєстрі - 60328811) та укладання Договору дарування серії та номер: 1-94 посвідченого 03.03.2017 року П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою?

У розпорядження експерта надано: матеріали цивільної справи №202/714/18, провадження №2/202/192/2019 та дві медичні картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 . Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України

За результатами експертизи було складено висновок судово-психіатричного експерта №5 від 16.01.2020 року (т. 1 а.с.70-75).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи № 5 від 16.01.2020 року, ОСОБА_5 на момент укладання заповіту та договору дарування від 03.03.2017 року виявляв ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку складного ґенезу (нейроінфекція, хронічна алкогольна інтоксикація, церебросклероз). За своїм психічним станом на той час ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

16.07.2020 року в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи з посиланням на те, що медична картка з КЗ Дніпровська поліклініка №4 ОСОБА_5 одержана позивачем з порушенням порядку встановленого законом та є недопустимим доказом. Позивач ОСОБА_3 , якою передана суду медична картка ОСОБА_5 , працює в зазначеному медичному закладі, який начебто видав Медичну картку , щодо якої відсутня інформація в самому медичному закладі, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит. Законодавцем не надано права іншим особам (спадкоємцям, уповноваженим особам, тощо) на отримання медичної картки померлого. Вважає, що висновок судово-психіатричного експерта є необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи. Так, висновок експерта ґрунтується на джерелах за правилом про плоди отруєного дерева , а саме медичній картці амбулаторного хворого, яка начебто видана КЗ Дніпропетровська міська поліклініка №4 ДОР, а тому не може братись до уваги при ухваленні судового рішення. Зазначив, що за таких обставин, висновок судово-психіатричного експерта є недопустимим доказом та не може братися до уваги при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року з подальшими змінами Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах передбачено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судово-психіатричної експертизи відмовлено.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Наразі, у суду відсутні підстави для неприйняття висновку судово-психологічної експертизи висновок судово-психіатричного експерта №5 від 16.01.2020 року до уваги.

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо неприйняття судом висновку судово-психіатричного експерта №5 від 16.01.2020 року до уваги як неналежного доказу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, експертне дослідження проведене відповідно до Закону України Про судову експертизу кваліфікованим судовими експертами, ОСОБА_22 стаж роботи якого 37 років; ОСОБА_23 стаж роботи якої 26 років, ОСОБА_24 стаж роботи якої 6 років, які мають відповідну кваліфікацію та внесені до реєстру атестованих судових експертів. Крім того, твердження представника відповідача, що медична картка з КЗ Дніпропетровська поліклініка №4 Мерцалова М.В. є підробленою та відповідно є недопустимим доказом, жодним чином не доведено. Крім того, як вбачається із висновку, основними доказами психіатричного стану померлого ОСОБА_5 є медична картка б/н амбулаторного хворого з КЗ Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр ДОР та медична карта №15120/92 стаціонарного хворого з КП Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психічної допомоги ДОР , адже саме ці установи здійснюють профільне лікування психіатричного стану особи. При проведені експертизи були прийняті усі докази по справі у їх сукупності, та їм була дана належна оцінка, як зазначено у висновку експертів.

Висновок судово-психіатричного експерта №5 від 16.01.2020 року містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених запитань.

Даний висновок складений експертами на детальному аналізі наявних медичних документів ОСОБА_5 та інших матеріалів справи та показань свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , кваліфікація експертів не викликає сумніву, переконливих доказів, що ставили б під сумнів вказаний висновок суду не надано, а тому саме його суд кладе в основу ухваленого рішення.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, враховуючи вище встановлене, суд вважає, що доводи сторони позивача щодо недійсності заповіту та договору дарування знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги підлягають задоволенню, а саме визнанню недійсним заповіту ОСОБА_5 посвідченого 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №1-93, та визнання недійсним договору дарування ОСОБА_5 посвідченого 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1-94, оскільки висновком судово-психіатричного експерта №5 від 16.01.2020 року судово-психіатричного експерта встановлено, що ОСОБА_5 у період часу, до якого відноситься укладання заповіту та договору дарування, за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Оскільки судом визнано недійсним договір дарування, то проведена реєстрація права власності на підставі недійсного договору підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відсутні докази абсолютної неспроможності ОСОБА_5 момент вчинення оспорюваного правочину, розуміти ним значення своїх дій та керувати ними, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хочапункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, йогоне можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати по справі, суд керується ст.141 ЦПК України, відповідно до якої із відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 2114 грн. 40 коп.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", ст.ст.203, 215, 225, 717, 1233, 1234, 1251, 1252, 1248, 1257 ЦК України, ст.ст. 4, 13,78-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), третя особа: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, вул. Шмідта,43А), про визнання недійсним заповіту та визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 (номер у спадковому реєстрі - 60328811), складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), посвідчений 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1-93 - недійсним.

Визнати Договір дарування серія та номер:1-94 від 03.03.2017 року, посвідчений 03.03.2017 року державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужвою Тетяною Миколаївною, укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), - недійсним.

Скасувати запис про право власності №19302407 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Ужва Тетяною Миколаївною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:34132863 від03.03.2017 року 13:44:46, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1087041312101) за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 2114,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 22 лютого 2021 року.

Суддя Л.П. Слюсар