Ухвала

від 22.02.2021 по справі 335/560/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/560/21 1-кс/335/1128/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000965 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № за №12019080210000965 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.

Свої вимоги слідчий мотивує таким. У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000965 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.

16.10.2019 до Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали Управління Служби безпеки в Запорізькій області про те, що посадові особи Вільнянської РДА Запорізької області за можливою попередньою змовою з ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ТОВ "Біляївський збагачувальний комбінат" в інтересах останнього умисно, всупереч інтересам служби, використали своє службове становище в частині прийняття незаконних розпоряджень щодо діяльності даного товариства з обмеженою відповідальністю, в результаті чого завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян і держави в цілому.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що в 2015 році ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» проводив планове обстеження земель на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які знаходяться у безпосередній близькості до населених пунктів, а саме селищ Біляївка, Роздолля та Зелене Вільнянського району та м. Вільнянськ. Вказані землі відносяться до категорії особливо цінних земель. Аналогічний висновок був зроблений у 2019 році Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», яким проведено дослідження ґрунтів на земельних ділянках з кадастровими номерами 2321586100:01:001:0130, 2321586100:01:001:0169, 2321586100:01:001:0159, 2321586100:01:001:0134, 2321586100:01:001:0125. Відповідно до довідок за результатами дослідження було встановлено, що ґрунт на вказаних земельних ділянках відноситься до категорії особливо цінних. Разом з тим, у 2017 році посадові особи ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі ТОВ «БЗК») звернулось до ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та отримали висновок експертизи ґрунту від 13.02.2017 в якому зазначено, що досліджувані землі не відносяться до особливо цінних земель. Таким чином, з урахуванням обстеження земель ДУ «Інститутохорони ґрунтівУкраїни» від 2015 року та дослідження Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» від 2019 року, є підстави вважати, що службові особи ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», діючи на замовлення та в інтересах посадових осіб ТОВ «БЗК», всупереч інтересам служби використали своє службове становище та внесли недостовірні відомості у виковок від 13.02.2017. Вказаний висновок, який містить завідомо недостовірні відомості, в подальшому посадові особи ТОВ «БЗК» надали до Вільнянської РДА та на підставі нього 01.03.2019 посадовими особами Вільнянської РДА було видано розпорядження № 69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки».

14.08.2019 Вільнянською РДА видано розпорядження № 284 та № 285 «Про викуп земельних ділянок» та «Про надання згоди ТОВ «БЗК» на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок».

Слідчий також вказує, що відповідно до вказаних розпоряджень на користь ТОВ «БЗК» з власності фізичних осіб було відчужено ряд земельних ділянок. Однак, 16.06.2020 року Верховний суд України у справі № 852/2а-9/19 про примусове вилучення земельної ділянки з кадастровим номером № 2321586100:01:001:0123 з власності ОСОБА_5 у власність держави, для подальшої її передачі у користування ТОВ «БЗК», постановив, що позивачем не вмотивовано в чому полягає суспільна необхідність та загальнодержавний інтерес, який обумовлює виключну необхідність примусового відчуження земельної ділянки, а саме по собі розташування на ній корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність такого інтересу. До того ж, відповідно до вказаного рішення суд зазначає, що основні підстави відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності переслідують саме суспільні інтереси, а в даному випадку примусове відчуження переслідує перш за все забезпечення приватних інтересів ТОВ «БЗК», що свідчить про комерційний характер такої ініціативи. Постанова Верховного суду України набрала законну силу та оскарженню не підлягає. Таким чином, з урахуванням вказаного рішення суду, розпорядження Вільнянської РДА «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих ділянок в оренду ТОВ «БЗК» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (коаліну), його збагачення та переробки» є незаконним.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що колишній голова Вільнянської РДА, та інші працівники Вільнянської РДА, які приймали участь у підготовці вказаного розпорядження, діючи в інтересах посадових осіб ТОВ «БЗК», перевищили службові повноваження, порушили конституційні права законних землевласників та проігнорували норми чинного законодавства.

У згаданому розпорядженні проігноровано основну норму закону, що визначає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. А саме, згідно статті 41 Конституції України: Станом на час прийняття Розпорядження № 69 як і на сьогодні відсутній факт суспільної потреби у видобутку та збагаченні каолінів як для населення так і для галузей промисловості, а також відсутня згода від усіх власників земельних ділянок на викуп для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Зокрема, зазначений раніше ОСОБА_6 , який був одним з законних землевласників у якого примусово відібрали земельну ділянку відстояв своє право на мирне володіння приватною власністю.

У клопотанні зазначається, що посадові особи Вільнянської РДА вступили у злочинну змову з посадовими особами ТОВ «БЗК» та діючи в інтересах останніх, всупереч інтересів служби, використали службове становище, що призвело до відчуження на користь ТОВ «БЗК» земельних ділянок, чим завдано матеріальної шкоди як інтересам держави так і інтересам окремих фізичних осіб.

Разом з тим, на теперішній час на користь ТОВ «БЗК» на підставі вказаних неправомірних рішень Вільнянської РДА перейшли у право власності земельні ділянки з кадастровими номерами:

1.№2321586100:01:001:0131

2.№ 2321586100:01:004:0100

3.№ 2321586100:01:004:0105

4.№ 2321586100:01:004:0106

5.№ 2321586100:01:004:0095

6.№ 2321586100:01:001:0218

7.№ 2321586100:01:001:0208

8.№ 2321586100:01:004:0115

9.№ 2321586100:01:001:0220

10.№ 2321586100:01:004:0093

11.№ 2321586100:01:001:0221

12.№ 2321586100:01:001:0215

13.№ 2321586100:01:004:0109

14.№ 2321586100:01:001:0217

15.№ 2321586100:01:004:0114

16.№ 2321586100:01:004:0104

17.№ 2321586100:01:004:0116

18.№ 2321586100:01:004:0097

19.№ 2321586100:01:004:0110

20.№ 2321586100:01:004:0107

21.№ 2321586100:01:001:0216

22.№ 2321586100:01:004:0096

23.№ 2321586100:01:001:0037

24.№ 2321586100:01:004:0094

25.№ 2321586100:01:001:0198

26.№ 2321586100:01:001:0204

27.№ 2321586100:01:001:0156

28.№ 2321586100:01:001:0200

29.№ 2321586100:01:001:0201

30.№ 2321586100:01:001:0207

31.№ 2321586100:01:001:0199

32.№ 2321586100:01:001:0197

А також частина земельних ділянок перейшли у власність держави в особі тієї ж Вільнянської районної державної адміністрації та передані в оренду ТОВ «БЗК» та фактично перебувають у користуванні останнього, а саме:

1.№2321586100:01:001:0130

2.№ 2321586100:01:001:0251

3.№ 2321586100:01:001:0001

4.№ 2321586100:01:001:0120

5.№ 2321586100:01:001:0195

6.№ 2321586100:01:001:0122

7.№ 2321586100:01:001:0121

Вказана інформація підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ніч з 08 на 09 січня 2021 року на вказаних земельних ділянках розпочались роботи зі зняття родючого шару ґрунту, що може призвести до втрати особливо цінних ґрунтів та завдати шкоди державним інтересам. На теперішній час з урахуванням постанови Верховного суду України ГО «Вольтерра» за підтримки місцевих мешканців громади вирішується питання щодо подачі позову про визнання рішення Вільнянської РДА № 69 про надання дозволу на викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб незаконним. З урахуванням того, що на теперішній час проведення робіт з будівництва каолінового кар`єру ТОВ «БЗК» на зазначених вище земельних ділянках може мати негативні безповоротні наслідки як для держави у зв`язку з втратою цінних чорноземів, так і для життя та здоров`я місцевих мешканців.

Земельні ділянки, які перебувають у власності ТОВ «БЗК» перейшли до останнього відповідно до рішення голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 69 від 01.03.2019 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «БЗК» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки». Саме на підставі вказаного рішення з власності фізичних осіб були вилучені земельні ділянки з кадастровими номерами №2321586100:01:001:0130, № 2321586100:01:001:0001, №2321586100:01:001:0120, № 2321586100:01:001:0195, № 2321586100:01:001:0122, №2321586100:01:001:0121, №2321586100:01:001:0124, № 2321586100:01:001:0127, №2321586100:01:001:0126, № 2321586100:01:001:0125 та № 2321586100:01:001:0134, останні п`ять об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером №2321586100:01:001:0251 також на підставі рішення голови Вільнянської ДРА.

Разом з тим, рішення № 69 голови Вільнянської РДА, з урахуванням постанови Верховного суду України від 16.06.2020 у справі № 852/2а-9/19, посилання на яку міститься вище, є незаконним, а отже і вибуття земельних ділянок з власності фізичних осіб до власності держави в особі Вільнянської районної державної адміністрації є незаконним. Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами №2321586100:01:001:0130, № 2321586100:01:001:0001, №2321586100:01:001:0120, №2321586100:01:001:0195, № 2321586100:01:001:0122, №2321586100:01:001:0121, №2321586100:01:001:0124, № 2321586100:01:001:0127, № 2321586100:01:001:0126, № 2321586100:01:001:0125 та № 2321586100:01:001:0134 (останні п`ять об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером № 2321586100:01:001:0251) є предметом скоєного злочину, виходячи з положень ч. 2 ст. 364 КК України так як саме вказані земельні ділянки є тією неправомірною вигодою, яку отримав ТОВ «БЗК» від неправомірних дій колишнього голови Вільнянської РДА ОСОБА_7 . Разом з тим, земельні ділянки з кадастровими номерами

1.№2321586100:01:001:0131

2.№ 2321586100:01:004:0100

3.№ 2321586100:01:004:0105

4.№ 2321586100:01:004:0106

5.№ 2321586100:01:004:0095

6.№ 2321586100:01:001:0218

7.№ 2321586100:01:001:0208

8.№ 2321586100:01:004:0115

9.№ 2321586100:01:001:0220

10.№ 2321586100:01:004:0093

11.№ 2321586100:01:001:0221

12.№ 2321586100:01:001:0215

13.№ 2321586100:01:004:0109

14.№ 2321586100:01:001:0217

15.№ 2321586100:01:004:0114

16.№ 2321586100:01:004:0104

17.№ 2321586100:01:004:0116

18.№ 2321586100:01:004:0097

19.№ 2321586100:01:004:0110

20.№ 2321586100:01:004:0107

21.№ 2321586100:01:001:0216

22.№ 2321586100:01:004:0096

23.№ 2321586100:01:001:0037

24.№ 2321586100:01:004:0094

25.№ 2321586100:01:001:0198

26.№ 2321586100:01:001:0204

27.№ 2321586100:01:001:0156

28.№ 2321586100:01:001:0200

29.№ 2321586100:01:001:0201

30.№ 2321586100:01:001:0207

31.№ 2321586100:01:001:0199

32.№ 2321586100:01:001:0197

Перейшли до власності ТОВ «БЗК» взагалі шляхом викупу у фізичних осіб земель сільськогосподарського призначення та в подальшому було змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок.

Відповідно до норм чинного законодавства (станом на час придбання ТОВ «БЗК» вказаних земельних ділянок у власність) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення була незаконною, а отже у попередніх власників таких земельних ділянок є можливість оскаржити дії ТОВ «БЗК» та повернути свої земельні ділянки.

У зв`язку з викладеним, задля запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження земельних ділянок ТОВ «БЗК» та збереження їх властивостей у первинному вигляді задля забезпечення права фізичних осіб володільців земельних ділянок з власності яких незаконно вилучені вказані земельні ділянки, необхідно накласти арешт на такі земельні ділянки.

Зняття родючого шару ґрунту з земельної ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:001:0131 без відповідних дозвільних документів не є предметом доказування за ч. 2 ст. 364 КПК України, однак доказує факт того, що ТОВ «БЗК» без відповідних правових підстав може пошкодити властивості цінних ґрунтів на земельних ділянках, а отже зіпсувати майно земельні ділянки (пошкодження, псування, знищення, перетворення, у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК Україні), тому є необхідність у забороні розпорядження, користування та відчуження вказаних земельних ділянок ТОВ «БЗК» та іншим фізичним і юридичним особам з якими ТОВ «БЗК» може укласти будь-які договори на виконання робіт.

З метою перешкоджаннянастання негативнихнаслідків віднезаконних дійТОВ «БЗК»,збереження речовихдоказів,з метоюзабезпечення цілейкримінального провадженняслідчий просивнакласти арештна майно, яке перебуває у володінні ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 34441335), а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами №2321586100:01:001:0131, площею 5.2387 га, № 2321586100:01:004:0106, площею 1,906га,№ 2321586100:01:004:0116, площею 1,9062га,№ 2321586100:01:004:0097, площею 1,9061 га,№ 2321586100:01:004:0110, площею 1,906га,№ 2321586100:01:004:0096, площею 1,9065 га,№ 2321586100:01:001:0156, площею 4,77га,№ 2321586100:01:001:0200, площею 1,6951 га,№ 2321586100:01:001:0201, площею 2га,.Заборонити будь-кому користуватись, відчужувати та розпоряджатись вказаним майном.

У судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися, повідомлені належним чином. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав.

Представник власника майна подав до суду пояснення з викладенням заперечень на клопотання про накладення арешту на майно, в яких зазначив, що слідчий відносить земельні ділянки до об`єкту кримінально протиправних дій, для того щоб підвести її до статусу «доказу», тобто це повинен бути предмет, на який було безпосередньо спрямоване кримінально протиправне посягання (майно, гроші, автомобіль тощо), в той же час називає її неправомірною вигодою, яку отримало ТОВ «БЗК» від нібито неправомірних дій колишнього голови Вільнянської РДА., а відповідно до примітки до ст, 364-1 ККУ неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільга» послуги, нематеріальні активи» будь-які інші вигоди нематеріального чи, негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав, тобто, слідчий не може визначитися з статусом цієї земельної ділянки, а відповідно із обґрунтуванням необхідності її арешту. Вказані земельні ділянки не мають жодного відношення до кримінального провадження, адже розпорядження №69 від 01.03.2019 року цих земельних ділянок не стосується, про них в розпорядженні немає жодного слова. Вони є приватною власністю ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» і були придбані у громадян на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, це також зазначив і слідчий у своєму клопотанні, проте приходить до протилежного висновку щодо їх приналежності до зазначеного кримінального провадження. Крім того, розпорядження райдержадміністрації від 01.03.2019 №69 не стосується цих земельних ділянок і вони не були предметом процедури викупу для суспільних потреб. Посилання слідчого, що купівлі-продаж цих ділянок була незаконною і у попередніх власників є можливість оскаржити дії ТОВ «БЗК» є необгрунтованими, оскільки компетенція суду встановлювати незаконність придбання земель сільськогосподарського призначення, але жодного позову колишніми власинками на даних час не заявлено. По-трете, слідчий вводить в оману суд стосовно постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 852/2а-9/19, та її відношення до законності розпорядження райдержадміністрації від 01.03.2019 №69. Справа № 852/2а-9/19 стосується зовсім іншого, а саме примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності у державну власність земельної ділянки конкретної фізичної особи та обґрунтування підстав для позбавлення її права власності на земельну ділянку і правовідносин Вільнянської РДА та громадянина. До того, ж зазначена постанова не встановлює незаконність розпорядження, вона і не може такого встановлювати, а лише вказує, що позивачем не мотивовано, в чому полягає загальнодержавний інтерес, який обумовлює виключну необхідність примусового відчуження земельної ділянки позивачем, а саме по собі розташування на ній корисних копалин загальнодержавного значення не свідчить про наявність такого інтересу. А от справа № 280/1151/19 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ "Біляївський збагачувальний комбінат" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 01.03.2019 №69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки» безпосередньо стосується цього розпорядження, але про неї слідчим нічого не вказано. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 р. по справі № 280/1151/19, яке вступило в законну силу за результатами апеляційного розгляду, було встановлено, що позивачем не доведено не дотримання відповідачем приписів ч.2 ст.2 КАС України при прийнятті зазначеного розпорядження №69 від 01.03.2019 та відсутність підстав незаконності розпорядження та підстав для його скасування. В клопотанні слідчий вводить в оману суд щодо незаконності зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці 2321586100:01:001:0131 без відповідних дозвільних документів. Наведенням цього факту він намагається доказати той факт, що нібито ТОВ «БЗК» може пошкодити властивості цінних ґрунтів на земельній ділянці, щодо якої необхідно накласти арешт.Але земельна ділянка з кадастровим номером 2321586100:01:001:0131 є приватною власністю ТОВ «БЗК», відповідно воно має всі правомочності власника щодо неї і ТОВ «БЗК» має відповідний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки від 29.08.2019 р. № 0036, виданий Держгеокадастром у Запорізькій області. Чим було встановлено, яким рішенням суду, вироком у кримінальній справі, що ТОВ «БЗК» знімало ґрунт з земельної ділянки та ще і незаконно. ТОВ «БЗК» зазначає, що клопотання щодо накладення арешту на земельні ділянки є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, письмові пояснення власника майна, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Так, положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положень з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.3-5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У відповідності до п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Такі дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

З матеріалів клопотання слідчого про арешт майна встановлено, що у провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000965 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.

При вирішенні питання про арешт майна суд, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Разом з цим, з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Так, згідно відомостей, які внесені до ЄРДР, органом досудового розслідування проводиться перевірка за фактом, що посадові особи Вільнянської РДА Запорізької області за можливою попередньою змовою з ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ТОВ "Біляївський збагачувальний комбінат" в інтересах останнього умисно, всупереч інтересам служби, використали своє службове становище в частині прийняття незаконних розпоряджень щодо діяльності даного товариства з обмеженою відповідальністю, в результаті чого завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян і держави в цілому.

Зі змісту норм Глав 10 та 17КПК правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також їх службових осіб, а додатковим безпосереднім охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб. Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем (ч. 1 ст. 364 КК) має три обов`язкові ознаки: діяння використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Отже, предметом перевірки органу досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ч.2ст. 364 КК Україниє процедура прийняття рішення, що походить від діяльності Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області.

Слідчий суддя наголошує, що сам по собі факт внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України в розумінні положень ст. 170 КПК України не є підставою для накладення арешту.

До клопотання слідчим долучено, окрім витягу з ЄРДР, звернення громадської організації та копії довідок про якість грунтів за іншими земельними ділянками та листування щодо земельних ділянок, постанову Верховного Суду від 16.06.2020 року та витяг з Державного реєстру прав на речове майно.

Щодо обставин, які викладені слідчим у клопотанні як встановлені органом досудового розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України слідчий доказів не надав, а доводи викладені в клопотанні є лише припущенням, яке жодним доказом не підтверджено.

Слідчий суддя зауважує, що у клопотанні слідчим зазначено, що земельні ділянки перейшли до ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» на підставі розпорядження Вільнянської РДА Запорізької області від 01.03.2019 №69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки».

Звертаючись до змісту розпорядження №69 від 01.03.2019р. Вільнянської РДА Запорізької області вбачається, що зазначене рішення не наділяє ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» правом власності та користування земельною ділянкою і не засвідчує зміну її цільового призначення, а засвідчує лише факт початку процедури здійснення викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб.

В обгрунтування заявлених вимог щодо накладення арешту слідчий також послався на постанову Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 852/2а-9/19, яка, згідно клопотання слідчого, встановлює незаконність розпорядження Вільнянської РДА №69. Разом із тим, згідно змісту вказаної постанови предметом доказування у справі №852/2-а-19 був спір про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та зобов`язання вчинити дії щодо земельної ділянки № 2321586100:01:001:0123 конкретної фізичної особи ОСОБА_8 та обґрунтування підстав для позбавлення її права власності на земельну ділянку, а не незаконність розпорядження Вільнянської РДА № 69 від 01.03.2019 року. Згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 р. по справі № 280/1151/19, яке набрало законної сили за результатами апеляційного розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ "Біляївський збагачувальний комбінат" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 01.03.2019 №69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки» згідно якого ОСОБА_8 у позові відмовлено та встановлено, що позивачем не доведено не дотримання відповідачем приписів ч.2 ст.2 КАС України при прийнятті зазначеного розпорядження №69 від 01.03.2019 та відсутність підстав незаконності розпорядження та підстав для його скасування.

Вказані земельні ділянки наразі перебувають у володінні/користуванні ТОВ`БЗК» та зазначене право володіння/користування ніким не оскаржено. Доказів спричинення тяжких наслідків не надано, цивільні позови у провадженні також відсутні, підозрювані відсутні, санкція ч. 2 ст.364КК України не передбачає конфіскацію майна чи спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя звертає увагу і на те, що з моменту, коли розпочато досудове розслідування, тобто з 17.10.2019 року, незважаючи на тривалий час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, жодній особі у цьому провадженні не повідомлено про підозру, даних щодо проведення будь-яких слідчий дій органом досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження не надано, не встановлено у передбаченому законом порядку розмір заподіяної правопорушенням шкоди, що унеможливлює зробити висновок щодо наявності істотної шкоди, як того вимагає диспозиція ч.2 ст.364 КК, у наслідок чого неможливо надати оцінку щодо співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна передбачений з метою забезпечення збереження речового доказу, для чого суд, виключно на підставі наданих ініціатором відповідного клопотання матеріалів, має з`ясувати питання відповідності заявленого для арешту майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України та наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно, зокрема є доказом злочину.

Відповідно п. 2 ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу), однак зважаючи на вищевикладене слідчим не доведено можливості використання земельних ділянок як доказу у кримінальному провадженні за ознаками ч. 2ст.364КК України для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу вчинення зловживання владою або службовим становищем і порушеного щодо процедури прийняття рішення, що походить від діяльності Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області, де відсутні підозрювані та письмове повідомлення про підозру нікому не вручалося.

Таким чином, відсутні обставини за якими мета викладена у клопотанні прокурора, а саме накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, підтверджуються та співвідноситься з матеріалами справи, а потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права і свободи осіб, про які йдеться у клопотанні прокурора, а тому на час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно у слідчого судді відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

На переконання слідчого судді, винесення слідчим постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні земельних ділянок не надає вказаному майну статусу речового доказу в кримінальному провадженні у розумінні ст. 98 КПК України, а відповідність земельних ділянок критеріям ст. 98 КПК України, у контексті злочину за ч. 2 ст. 364 КК України, є сумнівним та непереконливим через ненадання слідчим доказів обставин в обгрунтування клопотання, визнання речовим доказом земельних ділянок у цьому кримінальному провадженні не може вважатися обґрунтованим, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є неадекватним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Більш того, за ст.170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до обґрунтування слідчого у клопотанні, метою накладення арешту є запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження земельних ділянок ТОВ «БЗК» та збереження їх властивостей у первинному вигляді задля забезпечення права фізичних осіб - володільців земельних ділянок з власності яких незаконно вилучені вказані земельні ділянки. Натомість, орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно земельних ділянок, а кримінальне провадження за№ 12019080210000965 від 17.10.2019 порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання владою або службовим становищем, а не за фактом або заявою громадян, щодо незаконності позбавлення власності.

Наявність ризиків слідчий також обгрутовує незаконністю зняття родючого шару ґрунту на земельній ділянці 2321586100:01:001:0131 без відповідних дозвільних документів. При цьому, слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно вказав, на те, що земельна ділянка 2321586100:01:001:0131 не є предметом доказування за ч.2 ст.364 КК України, однак, згідно клопотання, зняття родючого шару грунту на цій ділянці доказує факт можливого пошкодження цінних грунтів на інших ділянках, у тому числі і на вказаних у клопотанні ділянках.

Разом із тим, земельна ділянка з кадастровим номером 2321586100:01:001:0131 є приватною власністю ТОВ «БЗК» з правомочностями власника щодо неї і не має відношення до земельних ділянок, щодо арешту якої подано клопотання. До того ж, згідно пояснень у запереченнях ТОВ «БЗК» має дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки №2321586100:01:001:0131 від 29.08.2019 р. № 0036, виданий Держгеокадастром у Запорізькій області.

Арешт майна накладається не з метою перешкоджання настання негативних наслідків та охорони чи збереження майна від чиїхось можливих посягань і припущень щодо можливого пошкодження, а у випадку, якщо це майно є речовим доказом і без його накладення у слідчого можуть виникнути складнощі, в отриманні цих доказів, внаслідок його знищення,відчуження, тоді як стороною обвинувачення не доведено існування ризиків використання, відчуження, знищення або перетворення земельної ділянки, а також наявність даних, які б підтверджували, що не накладення арешту на земельну ділянки може перешкодити кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Органом досудового розслідування не надані конкретні докази того, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, з урахуванням предмету доказування за ч.2 ст.364 КК України, призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, у тому числі і щодо того, що на земельних ділянках, які вказані у клопотанні ведуться роботи зі незаконного зняття родючого шару ґрунту. А до клопотання слідчого не додано жодного доказу щодо того, що ТОВ «БЗК» знімає чи переносить родючий шар грунту на земельній ділянці з кадастровим номером №2321586100:01:001:0131, площею 5.2387 га, № 2321586100:01:004:0106, площею 1,906га,№ 2321586100:01:004:0116, площею 1,9062га,№ 2321586100:01:004:0097, площею 1,9061 га,№ 2321586100:01:004:0110, площею 1,906га,№ 2321586100:01:004:0096, площею 1,9065 га,№ 2321586100:01:001:0156, площею 4,77га№ 2321586100:01:001:0200, площею 1,6951 га,№ 2321586100:01:001:0201, площею 2га, які перебувають у власності ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», як то, протокол огляду за участі спеціаліста, акт обстеження земельної ділянки тощо, а тому не є доведеним, що накладення арешту на майно має на меті запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення земельної ділянки. При цьому сама специфіка нерухомого майназемельної ділянки вказує на необгрунтованність існування ризиків щодо їх приховування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, про зазначено у клопотанні слідчого.

Доводи клопотання за таких обставин про наявність ризиків знищення речових доказів, за відсутності їх об`єктивної обґрунтованості, слідчий суддя розцінює як припущення, що не можуть бути взяті до уваги.

Згідно до ч.4 ст.173 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У порушення п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчим заявлено клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності доведення того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, без урахуванням тих обставин, що арешт майна у спосіб заборони користування земельною ділянкою за відсутності належного обгрунтування клопотання перешкоджає подальшій господарській діяльності ТОВ «БЗК», призводить до надмірного обмеження діяльності і є неприйнятно обтяжливим заходом забезпечення кримінального провадження.Такий арешт не відповідає вимогам розумності і співрозмірності завданням кримінального провадження. Накладення арешту на майно також може мати вагомі наслідки і для третіх осіб.

Відповідно до ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1ст. 170 КПК України.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини та свідчили б про доцільність накладення арешту на вищевказане майно, а необхідності у накладенні арешту на земельну ділянку з позбавленням права на її розпорядження та користування у даному випадку немає, оскільки мета накладення такого арешту виходить за межі завдань цього кримінального провадження з огляду на запобігання негативним наслідкам арешту майна для інших осіб та є неадекватним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Слідчий суддя в силу приписів ч.3 ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, приходить до висновку, що особа, яка його подала не довела наявність правових підстав для накладення арешту на майно та необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1ст. 170 КПК України, а у клопотанні не зазначені та не доведені підстави чи розумні підозри вважати, що земельні ділянки є доказом злочину, зазначеного у ЄРДР, а також достатні підстави вважати, що вона відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Слідчим також не доведено, що арешт відповідатиме меті та завданням кримінального провадження, що здійснюється за ч. 2 ст. 364 КК України, і за умови недоведеность необхідності арешту зазначеного майна, який за викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а також не доведено, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права, як арешт земельних ділянок, та не доведено, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням, приходить до висновку, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080210000965 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Орджонікідзевського

районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1