Постанова
від 22.02.2021 по справі 735/1028/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1028/20

Головуючий у першій інстанції - Грушко О.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/358/21, № 22-ц/4823/256/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ТОВ Черешеньки ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець приватного виконавчого округу Чернігівської області Мазан Олексій Олександрович,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року та на додаткове рішення цього суду від 21 грудня 2020 року (місце ухвалення - смт Короп, дата складання повного рішення 20.11.2020 та 21.12.2020 відповідно) у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Черешеньки про стягнення заборгованості за договорами оренди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Черешеньки про стягнення заборгованості за договорами оренди.

В обгрунтування позову посилався на те, що між ТОВ Черешеньки та ОСОБА_1 укладено шість договорів оренди землі строком на 10 років. За умовами укладених договорів орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати переглядається сторонами один раз у 2 роки. З урахуванням переглядів орендної плати ТОВ Черешеньки повинно було сплати за 2019 рік за оренду землі 30478,78 грн. Однак, за 2019 рік орендну плату за користування землею ОСОБА_1 не отримував. 02.01.2020 позивач дізнався, що на кошти, нараховані орендарем ТОВ Черешеньки , було накладено арешт постановою приватного виконавця Мазан О.О. від 17.12.2019. Вважає, що сума орендної плати була перерахована відповідачем на депозитний рахунок приватного виконавця за власною ініціативою відповідача, без достатніх для того правових підстав. ТОВ Черешеньки не перевірило чи повинно було перераховувати грошові кошти виконавцеві.

У позові позивач просить суд стягнути з ТОВ Черешеньки на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 32 464,79 грн, що складається з 30478, 78 грн неодержаної орендної плати та 1 986,01 грн штрафних санкцій (нарахованої пені); моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн, витрати за надання правової допомоги в сумі 10 000,00 грн та судові витрати в сумі 840,80 грн.

Рішенням Коропського районного суду від 12.11.2020 у позові ОСОБА_1 до ТОВ Черешеньки про стягнення заборгованості за договорами оренди землі - відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що на час перерахування суми орендної плати на депозитний рахунок приватного виконавця (26.12.2019) ТОВ Черешеньки діяло в рамках виконання чинної, не визнаної у встановленому порядку незаконною, постанови приватного виконавця, яка винесена 17.12.2019 та скасована 13.05.2020. Таким чином, в діях ТОВ Черешеньки щодо перерахування коштів відсутня ознака протиправності та вина. Оскільки позов не підлягає задоволенню, то і вимоги щодо стягнення моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу та судового збору також не підлягають задоволенню.

17.11.2020 представник відповідача - адвокат Касьяненко Д.С. звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Черешеньки витрати пов`язані з правовою допомогою адвоката в сумі 10 000 грн. В обгрунтування посилався на те, що представником відповідача під час судових дебатів була зроблена відповідна заява, крім того у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначалось, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складають орієнтовно 10 000,00 грн. Оскільки остаточний розмір на дату винесення рішення не був відомий, то у своїй заяві посилається на те, що згідно доказів, які приєднані до заяви, витрати відповідача на оплату послуг адвоката пов`язаних з розглядом справи склали 19 937,00 грн, проте оскільки орієнтовний розмір був зазначений менший, то відповідно остаточний розмір витрат визначено у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Коропського районного суду від 21.12.2020 заяву адвоката Касьяненка Д.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Черешеньки , третя особа на стороні відповідача - приватний виконавець приватного виконавчого округу Чернігівської області Мазан О.О. про стягнення заборгованості за договорами оренди землі. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ Черешеньки витрати на правничу допомогу в сумі 8574, 00 грн.

Додаткове рішення суду обґрунтовано наявністю підстав для стягнення витрат на правову допомогу частково лише за участь у судових засіданнях представника ОСОБА_3 , проте відмовлено у стягненні витрат за подання відзиву на позов, підготовку листа-повідомлення, оскільки заявником не надано доказів співмірності таких витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Коропського районного суду від 12.11.2020 та додатковим рішенням цього ж суду від 21.12.2020 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційній скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нові, яким позовні вимоги позивача задовольнити, та відмовити відповідачу у стягненні понесених витрат на надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування скарги на рішення про відмову у задоволенні позову заявник посилається на необґрунтованість та незаконність судового рішення, яке ухвалено в порушення норм матеріального та процесуального права.

У скарзі заявник посилається на те, що між ТОВ Черешеньки та ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі строком на 10 років, за умовами яких орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати переглядається сторонами один раз у 2 роки. З урахуванням переглядів орендної плати ТОВ Черешеньки повинно було сплатити за 2019 рік за оренду землі 30 478, 78 грн. Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяці. Тобто орендну плату за користування землею необхідно було сплатити до 20.12.2019. Однак, за 2019 рік орендну плату за користування землею ОСОБА_1 не отримував, що визнавалося сторонами та встановлено судом першої інстанції.

31.12.2019 на адресу ТОВ Черешеньки було направлено запит з приводу не перерахування орендної плати по договорам оренди позивачу, на що була надана відповідь, що перерахування коштів не було здійснено, у зв`язку з надходженням 20.12.2019 приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Мазана О.О. постанови про арешт коштів боржника від 17.12.2019 за виконавчим документом № 60748779 в межах суми 105 2044,95 грн. Надалі, належні кошти до виплати боржнику ОСОБА_1 були перераховані на депозитний рахунок приватного виконавця Мазана О.О.

Тобто, замість того щоб перерахувати орендну плату згідно договору позивачу, як орендодавцю, кошти від орендаря ТОВ Черешеньки в сумі 30 478, 78 грн були перераховані 26.12.2019 на підставі постанови про арешт коштів боржника від 17.12.2019 та письмового повідомлення від 26.12.2019 приватного виконавця на його депозитний рахунок без жодної на те правової підстави.

Заявник посилається, що внаслідок неправомірної відмови ТОВ Черешеньки сплатити орендну плату за землю ОСОБА_1 було завдано матеріальну шкоду в сумі 30 478, 78 грн, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за землю в установлений законодавством строк. На підставі чого за період з 21.12.2019 по 08.07.2020 нараховано пені у розмірі 1 986, 01 грн.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди посилається на те, що тривале невиконання ТОВ Черешеньки своїх договірних зобов`язань мало негативний вплив на позивача, зокрема на повсякденне життя, стан його здоров`я та завдало душевних страждань позивачу та членам його сім`ї. Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 3 000,00 грн.

У скарзі заявник зазначає, що позивачем були понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн, та судові витрати в розмірі 840,80 грн у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Крім того, позивач повідомляє суд, що ним вже понесено та планується понести витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн, а саме: за написання апеляційної скарги в розмірі 5 000,00 грн, для чого адвокатом було витрачено 5 годин часу, та судовий збір в розмірі 1261,00 грн.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного додаткового рішення суду заявник посилається на не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, суд не проаналізував всі доводи представника позивача, розмір витрат відповідача на правову допомогу є значно завищений, не співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для відповідача.

У відзивах на апеляційні скарги представник ТОВ Черешеньки адвокат Касьяненко Д.С. просить апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Коропського районного суду від 12.11.2020 та додаткове рішення цього суду від 21.12.2020 залишити без змін. В обґрунтування посилається на законність та обґрунтованість ухвалених рішень, та безпідставність апеляційних скарг. Зазначає, що кошти отримані від відповідача було направлено приватним виконавцем на погашення боргу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Задоволення позову у даному випадку призведе до подвійного стягнення орендної плати. Посилається, що оскільки на час перерахування орендної плати на депозитний рахунок приватного виконавця постанова про арешт коштів боржника була чинною, інформації щодо зупинення виконавчого провадження чи рішення суду відповідач не мав, а також керуючись тим, що на користь ОСОБА_4 з позивача підлягають стягненню грошові кошти, загальна сума звернення до стягнення складає 956 404, 51 грн, сприймаючи реальну небезпеку втрати права оренди шести земельних ділянок позивача внаслідок примусового виконання рішення суду відповідач сплатив на користь кредитора позивача ( ОСОБА_4 ) грошові кошти 30 478, 78 грн, що належали на той час до сплати позивачу керуючись ч. 3 ст. 528 ЦК України. Таким чином, судом правильно встановлено, що між сторонами є спір, який ґрунтується на зобов`язанні, що виникає з договорів оренди землі, які на даний час не припинені, та наявністю відповідних обов`язків відповідно до договорів. Судом встановлено, що грошові кошти, які належали позивачу в якості орендної плати були направлені приватному виконавцю, а виконавцем відповідні кошти було направлено кредитору позивача ( ОСОБА_4 ) на погашення боргу ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу щодо оскарження додаткового рішення суду заявник посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, оскільки звертаючись з заявою про ухвалення додаткового рішення заявником у підтвердження стягнення витрат на правову допомогу надано всі належні і необхідні докази.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг частково та скасування рішень суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що 29.10.2015 між ТОВ Черешеньки та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі строком на 10 років, а саме: на земельну ділянку кадастровий №7422281500:03:000:0092, площею 0,4734 рілля; на земельну ділянку кадастровий №7422281500:03:000:0091, площею 2,2504 рілля; на земельну ділянку кадастровий №7422281500:05:000:4521, площею 3,2518 рілля; на земельну ділянку кадастровий № 7422287800:03:000:0820, площею 1,2798; на земельну ділянку кадастровий №7422287800:03:000:0818, площею 21,8034 рілля; на земельну ділянку кадастровий №7422287800:03:000:0819, площею 1.7643 сіножаті. За умовами вказаних вище укладених договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати переглядається сторонами один раз у 2 роки (а.с. 13-53 т. 1).

Як встановлено судом першої інстанції, та визнавалося сторонами з урахуванням переглядів орендної плати, ТОВ Черешеньки повинно було сплати позивачеві за 2019 рік за оренду землі 30478,78 грн.

17.12.2019 приватний виконавець Мазан О.О. виніс постанову про арешт коштів боржника ВП № 60748779. Яку прийнято на підставі виконавчого листа № 750/2316/19 виданого 26.11.2019 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 17 409,06 грн на відшкодування судових витрат, та на підставі виконавчого листа № 750/2316/19 від 26.11.2019 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 938 995, 45 грн заборгованості за договором позики, що є еквівалентом 34 800 дол. США на 27.02.2019. У даній постанові зазначено, що між ТОВ Черешеньки та боржником ОСОБА_1 укладено договори оренди землі. Зазначеною постановою виконавець наклав арешт на грошові кошти, що належать до виплати боржнику ОСОБА_1 . Копію постанови для виконання направлено до ТОВ Черешеньки (а.с. 81-84 т. 1).

Як вбачається з копії платіжного доручення № 9016 від 26.12.2019 ТОВ Черешеньки перерахувало на депозитний рахунок приватного виконавця Мазан О.О. грошові кошти в сумі 30478,78 грн, де зазначено призначення платежу: орендна плата згідно постанови ВП № 60748779 від 17.12.2019 (а.с. 85 т. 1).

Проте, ОСОБА_1 не погодився з рішенням приватного виконавця, та 22.01.2020 подав скаргу до Міністерства юстиції України. За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_5 було виявлено порушення ст. 68 Закону України Про виконавче провадження щодо винесення постанови про арешт орендної плати боржника та направлення її для виконання до ТОВ Черешеньки , та невинесення постанови про звернення стягнення на доходи (а.с. 73-77 т. 1).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.05.2020 визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Мазан О.О. про арешт коштів боржника від 17.12.2019 (а.с. 61-66 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час перерахування суми орендної плати на депозитний рахунок приватного виконавця (26.12.2019) ТОВ Черешеньки діяло в рамках виконання чинної, не визнаної у встановленому порядку незаконною, постанови приватного виконавця, яка винесена 17.12.2019 та скасована 13.05.2020. Таким чином, в діях ТОВ Черешеньки щодо перехування коштів відсутня ознака протиправності та вина. Оскільки позов не підлягає задоволенню, то і вимоги щодо стягнення моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу та судового збору також не підлягають задоволенню.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу частково лише за участь у судових засіданнях представника ОСОБА_3 , проте відмовлено у стягненні витрат за подання відзиву на позов, підготовку листа-повідомлення, оскільки заявником не надано доказів співмірності витрат на правову допомогу.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Отже, орендна плата на землю є доходом фізичної особи-орендодавця, яка не включена до переліку виплат, на які не може бути звернено стягнення внаслідок примусового виконання рішення суду.

Проте, приватний виконавець повинен діяти відповідно до вимог ст. 68 ЗУ Про виконавче провадження , а саме щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направленя до ТОВ Черешеньки до виконання.

З врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення орендної плати та пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань, з посиланням на відсутність підстав ТОВ Черешеньки надавати правову оцінку законності вимогам виконавця, яке діяло в рамках виконання чинної, не визнаної у встановленому порядку незаконної постанови приватного виконавця, не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечать вимогам ЗУ Про виконавче провадження та іншим нормам права.

Згідно ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Однією із істотних умов договору оренди землі (ст. 15 ЗУ Про оренду землі ) є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 93, 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

За змістом ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 11 Договору плата вноситься натуральна - до 20 числа останього у звітному році місяця.

За умовами укладених договорів оренди від 20.10.2015 орендна плата вноситься орендарем та урозмірі 5/5 від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати переглядається один раз на 2 роки (п. 13 Договорів) (а.с. 13-53 т. 1).

Відповідно до листа від 25.06.2020 № 25-06/-юр ТОВ Черешеньки повідомило, що належні до сплати грошові кошти за оренду землі у сумі 30478,78 грн були перераховані Товариством на депозитний рахунок приватного виконавця Чернігівської області Мазан О.О. в межах виконавчого провадження № 60748779 від 28.11.2019 з примусового виконання виконавчого листа № 750/2316/19 виданого судом 26.11.2019 (а.с. 56 т. 1).

Відтак, орендар порушив умови виконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач не належним чином виконував умови договору, в зв»язку з чим висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати не узгоджуються з матеріалами справи, не повністю узгоджуються з умовами договору та положеннями діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У спірних правовідносина строком є виплата орендної плати саме до 20 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками за 2019 рік.

За положеннями статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зміст цієї норми матеріального права визначає загальні умови виконання будь яких зобов`язань, при чому зобов`язання повинні бути виконані боржником особисто та прийняті кредитором особисто, за виключенням якщо договором або законом не буде встановлено інше.

З врахуванням наведеного та відповідно до п. 41 Договору за невиконання або не належне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

За умовами п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.

Отже, з врахуванням заявлених вимог та наданого розрахунку задоволенню підлягають і вимоги про стягнення пені у розмірі 1986,01 грн за період з 21.12.2019 по 08.07.2020, тобто в межах заявлених вимог.

Сума пені розраховується за такою формулою:

(Е погашення боргу х Кднів : 100% х UНБУ х 1,2

Y = ----------------------------------------------------------,

R

де:Y - сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу (завжди округлюється до другого знака після коми);

Е погашення боргу - фактично погашена сума податкового боргу;

Кднів - кількість днів затримки сплати податкового зобов`язання;

UНБУ - більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних UНБУ;

R - кількість днів у календарному році.

З наданим розрахунком на суму 1986,01 грн погоджується суд апеляційної інстанції, зазначений розрахунок не спростований відповідачем у належний спосіб (а.с. 92-93 т. 1).

Не ґрунтуються на нормах процесуального права заперечення проти апеляційної скарги ТОВ Черешеньки , що були наявні підстави вважати про наявність небезпеки втрати права користування орендованими земельними ділянками, та про можливість застосування приписів ч. 3 ст. 528 ЦК України, як і посилання, що задоволення позову призведе до подвійного стягнення орендної плати, оскільки відповідачем не доведено виплату орендної плати згідно укладених договорів оренди.

Інші заперечення зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, а саме, що активна діяльність приватного виконавця могла призвести до небезпеки втрати права користування орендованими земельними ділянками, враховуючи суму боргу за виконавчим провадженням 956 404,51 грн, а також повідомлення позивача про здійснення перерахування коштів на депозитний рахунок приватного виконавця, не є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати та пені.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Проте, у зобов`язальних правовідносинах моральна шкода стягується за правилами ст. 611 ЦК України, згідно якої моральна шкода за невиконання однією із сторін зобов`язання підлягає стягненню у випадку, якщо це обумовлено договором або про це міститься пряма вказівка в законі, що регулює вказані правовідносини. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №692/1276/14-ц.

Однак, відшкодування моральної шкоди ні договорами оренди, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Черешеньки , ні законом, що регулює відносини оренди землі, не передбачено. За встановлених обставин, вимоги позивача в цій частині є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Посилання в позові на судову практику, а саме висновок Верховного Суду у постанові № 818/607/17 від 24.03.2020 є помилковим, оскільки мав місце при визначенні загальних підходів до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , не узгоджується з матеріалами справи, оскільки не враховано істотних ознак конкретної правової ситуації, таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з врахуванням викладених обставин, а рішення суду першої інстанції та відповідно додаткове рішення скасуванню, з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Черешеньки про стягнення заборгованості за договорами оренди та пені.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

З врахуванням наведеного, оскільки рішення Коропського районного суду від 12.11.2020 підлягає скасуванню, що тягне за собою скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 21.12.2020.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи та надані сторонами докази на їх підтвердження, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення частково позовних вимог частково.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє частково позовні вимоги, ураховуючи заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги на суму 42464,79 грн, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ТОВ Черешеньки на користь ОСОБА_1 639,00 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 958,51грн - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2020 року та додаткове рішення цього суду від 21 грудня 2020 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Черешеньки про стягнення заборгованості за договорами оренди та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Черешеньки на користь ОСОБА_1 заборгованість до зоговорами оренди за 2019 рік у сумі 30478,78 грн та пені за період з 21.12.2019 по 08.07.2020 у сумі 1986,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ Черешеньки (смт Короп, Чернігівської області, вул. Вознесенська, 69, код 14249045) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 639,00 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 958,51грн - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 22.02.2021.

Головуючий Судді :

Дата ухвалення рішення22.02.2021
Оприлюднено23.02.2021

Судовий реєстр по справі —735/1028/20

Постанова від 19.03.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 09.03.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Постанова від 22.02.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Постанова від 22.02.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Рішення від 12.11.2020

Цивільне

Коропський районний суд Чернігівської області

Грушко О. П.

Рішення від 12.11.2020

Цивільне

Коропський районний суд Чернігівської області

Грушко О. П.

Ухвала від 20.01.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 19.01.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 12.01.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

Ухвала від 06.01.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Висоцька Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні