Постанова

від 15.02.2021 по справі 910/5020/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 910/5020/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Попікової О.В.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020

у справі № 910/5020/20 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак"

до Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича

про стягнення 13 920, 00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича про стягнення 13 920, 00 грн заборгованості за договором поставки № 13090 від 25.05.2017 з урахуванням договору купівлі-продажу права вимоги від 23.03.2018, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з повернення тари.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/5020/20 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" 13920, 00 грн заборгованості, а також 2102, 00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повернення тари, в якій поставлявся товар, керуючись приписами ст. ст. 509, 512, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Субочев О.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/5020/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неналежних доказів, оскільки долучена до матеріалів справи копія договору поставки № 13090 від 25.05.2017 не відповідає змісту узгодженим умовам договору між сторонами, а тому, на думку відповідача, вказаний доказ є сфальсифікованим. У зв`язку з цим, апелянтом заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу договору поставки. Крім того, відповідач стверджує, що згідно договору купівлі-продажу права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018, копія якого була, зокрема, надана позивачем в рамках розгляду іншої справи, не містить посилання щодо переходу до нового кредитора права вимоги на неповернуту зворотну тару, тоді як, у цій справі позивачем було подано копію цього ж правочину з вказаною умовою.

Також в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить суд:

- витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13610/19;

- витребувати у ТОВ Уні-Пак оригінал договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017 укладеного між ТОВ Уні-Пак та ФОП Субочевим О.В., оригінал договору купівлі-продажу права вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018 укладеного між ТОВ Кушнер та ТОВ Уні-Пак із змінами та додатками, повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 290 від 24.03.2018, вимоги (претензії) про погашення заборгованості вих. № 290 від 24.03.2018;

- постановити окрему ухвалу у зв`язку із виявленням при вирішенні спору порушення законодавства ТОВ Кушнер та ТОВ Уні-Пак .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020, справа № 910/5020/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Субочева О.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020; розгляд справи призначено на 14.12.2020; клопотання апелянта про витребування доказів задоволено частково; витребувано у позивача оригінали договорів, що пов`язані з предметом спору; зобов`язано відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити свої доводи та міркування щодо заявлених відповідачем клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, хоча сторона згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0411632811136 є обізнаною про перебування вказаної справи на розгляді в Північному апеляційному господарському суді. Неподання стороною заяви по суті справи у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

14.12.2020 від відповідача надійшла заява про виключення документів з числа доказів, а також заява про сумніви у достовірності доказів.

Колегія суддів, розглянувши вказані, на підставі ст. 207 ГПК України заяви залишає їх без розгляду, як такі що були подані поза межами встановлених судом процесуальних строків без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду від 16.11.2020 відповідачем подано письмові пояснення, в яких сторона вказує на відсутність у неї оригіналу договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017 та неможливості його подання.

В судовому засіданні 14.12.2020 оголошено перерву до 11.01.2021. Повторно витребувано у позивача оригінали договорів поставки та цесії.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевич А.Г. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Попікова О.В.

Судове засідання, яке було призначено на 11.01.2021 не відбулось у зв`язку з відсутністю технічної можливості здійснення фіксації судових засідань за допомогою програмного забезпечення АКОРД , що зафіксовано в акті Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 справу № 910/5020/20 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд її призначено на 15.02.2021. Повторно зобов`язано позивача надати на огляд, зокрема, оригінали договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017 та договору купівлі-продажу права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018.

11.01.2021 від відповідача надійшла заява про внесення змін до заяви про сумнів у достовірності доказів. Оскільки заява про сумнів у достовірності доказів залишена без розгляду з мотивів, наведених вище у цій постанові, то подана відповідачем 11.01.2021 заява також залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

В судове засідання 15.02.2021 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 33258171, згідно якого стороною отримано поштову кореспонденцію суду 20.01.2021.

Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання позивачем не повідомлялось, вимоги ухвал суду - не виконано.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Заявлені в апеляційні скарзі клопотання судом апеляційної інстанції залишаються без задоволення з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Уні-Пак пред`явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості з вартості неповернутої тари, в якій поставлявся відповідачу товар згідно договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017, що був укладений між ФОП Субочев О.В. (покупець за договором, відповідач у справі) та ТОВ Кушнер (постачальник за договором).

Право вимоги за вказаним договором, як стверджує позивач, набуто ТОВ Уні-Пак згідно договору купівлі-продажу права вимоги № 4 від 23.03.2018, що був укладений між ТОВ Кушнер та позивачем.

Оскільки відповідач, за твердженнями позивача, в порушення умов договору поставки продукції № 13090 від 25.05.2017 не здійснив повернення тари, то ТОВ Уні-Пак , набувши право вимоги згідно вищенаведеного договору цесій, просить стягнути з ФОП Субочева О.В. в судовому порядку вартість 4 кег та 1 балону в загальній сумі 13 920 грн.

В свою чергу, відповідач в суді першої інстанції заперечував щодо задоволення позову та, зокрема, посилався на те, що у позивача відсутнє право вимагати стягнення суми вартості зворотної тари, оскільки відповідно до умов договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018 зобов`язальні вимоги до боржника щодо повернення зворотної тари за договором поставки продукції №13090 від 25.05.2017 до позивача не переходили.

Крім того відповідач, цитуючи умови договору поставки продукції, вказував на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення вартості подвійної плати заставної ціни зворотної тари.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що сторони, фактично, посилались на різні редакції договору поставки продукції №13090 від 25.05.2017, а саме положення абз. 2 п. 8 розділу ІІ цього правочину.

Статтями 13, 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. ст. 73, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, місцевий господарський суд на підставі оцінки поданих позивачем копій договорів поставки продукції та цесії, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, при цьому, залишив поза увагою (з огляду на посилання сторін на різні редакції договору поставки) питання перевірки достовірності поданих позивачем доказів, що входять в предмет доказування.

Таким чином, судова колегія вважає, що для прийняття законного і обґрунтованого рішення судом першої інстанції у даному випадку слід було застосувати приписи ч. 4 ст. 74 ГПК України та ініціювати надання оригіналів правочинів, на підставі яких позивачем пред`явлено позов.

На стадії перегляду справи в апеляційному порядку ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, від 14.12.2020, від 11.01.2021 було зобов`язано, зокрема, позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали договорів купівлі-продажу права вимоги (цесії) №4 від 23.03.2018 та поставки продукції №13090 від 25.05.2017.

Вищенаведені ухвали суду згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення отримані позивачем 25.11.2020, 05.01.2021 та 20.01.2021 відповідно. Однак витребувані судом документи позивачем на вимогу суду не надано, як і не надано письмових пояснень з обґрунтуванням неможливості їх подання чи поважності причин неможливості виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Частиною 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, зважаючи на те, що ненадання позивачем оригіналів документів, що стосуються предмета спору (договорів поставки продукції та цесії) з урахуванням викладених відповідачем заперечень щодо достовірності цих долучених до матеріалів позовної заяви копій документів, виключає можливість встановлення дійсних обставин справи, зокрема, в частині набуття позивачем права вимоги на відшкодування вартості неповернутої тари відповідачем, що виключає прийняття законного і обґрунтованого рішення у відповідності до приписів чинного законодавства. За наведеного, судова колегія приходить до висновку про залишення позову у цій справі без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про витребування із суду першої інстанції матеріалів справи № 910/13610/19 за позовом ТОВ Уні-Пак до ФОП Субочев О.В. про стягнення 27 840,00 грн, судова колегія зазначає, що відповідачем в порядку ст. 81 ГПК України належним чином не було обґрунтовано причини неможливості отримання заявником копій тих доказів, що були подані позивачем у вказаній справі, з урахуванням того що апелянт як сторона вказаного провадження не позбавлений можливості ознайомлення зі справою № 910/13610/19 та зробити необхідні фотокопії таких документів.

Відносно заявленого апелянтом клопотання про постановлення окремої ухвали судова колегія не вбачає підстав для її постановлення. При цьому апелянт не позбавлений права самостійно реалізувати своє право на звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведені висновки щодо застосування норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі № 910/5020/20 - скасувати із залишенням позову без розгляду.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, то, відповідно, судові витрати, що були понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст. 129 ГПК України підлягають частковому відшкодуванню, виходячи із наступного.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем до матеріалів справи було надано договір про надання правової допомоги № АD-0104/2 від 21.05.2020; додаткову договір № 1 від 21.05.2020 до договору про надання правової допомоги; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання професійної правничої допомоги від 05.06.2020 на загальну суму 6 600,00 грн; рахунок на оплату № 06/001 від 05.06.2020.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Отже в розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення позивача щодо співмірності заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія з урахування вищенаведених приписів чинного процесуального законодавства не вбачає правових підстав для їх зменшення в порядку ст. 126 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, на підставі перевірки відповідності заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також з огляду на їх співмірність з розумною необхідністю витрат для цієї справи, дійшла висновку (з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги), що за рахунок позивача підлягають частковому відшкодуванню судові витрати, пов`язані із професійною правничою допомогу в сумі 3 300,00 грн. Також частковому стягненню з позивача підлягають і витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1576,50 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі №910/5020/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі №910/5020/20 скасувати.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" до Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича про стягнення 13 920 грн залишити без розгляду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Уні-Пак (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 25, кв. 5; ідентифікаційний код 30371359) на користь Фізичної особи - підприємця Субочева Олексія Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції в сумі 3 300 (три тисячі триста) грн 00 коп. та судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в сумі 1576 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/5020/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.В. Попікова

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 22.02.2021