Ухвала

від 18.02.2021 по справі 909/1212/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1212/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2021 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

подання вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021 приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельно-монтажне управління №10",

вул.Згурівська, буд.3,м.Яготин,Київська область,07700;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1;

про стягнення 150 000,00грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області в судове засідання не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 на строк до повного виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019, від 07.09.2020.

В судове засідання приватний виконавець не з"явився, хоча про дату, час та місце був належним чином повідомлений телефонограмою №23/2021 від 17.02.2021. Однак адресував суду клопотання вих№405 (вх№2548/21) від 18.02.2021, в якому просить суд розглянути подання без участі приватного виконавця.

Подання вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 мотивоване ухиленням боржника від виконання грошового зобов"язання визначеного у наказах Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019, від 07.09.2020, що полягає у нез"явленні до приватного виконавця на неодноразові вимоги від 07.10.2020, від 17.12.2020, неподанні декларації про доходи та майно, а також технічної документації на належний боржнику на праві власності вантажний фургон малотоннажний марки Иж, днз НОМЕР_1 , необхідної для його опису та арешту. Вказані обставини, на думку виконавця є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

Розглянувши матеріали справи, з"ясувавши всі обставини на яких ґрунтується подання вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2019 у справі №909/1212/19 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №10" 150 000,00грн - попередньої оплати, 2 250,00грн - судового збору, видано наказ від 27.12.2019.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 у справі №909/226/20 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №10" грошових коштів в розмірі 180 000,00грн та судового збору в сумі 2 700,00грн, видано наказ від 07.09.2020.

Стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №10" пред"явлено накази Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019, від 07.09.2020 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області. В свою чергу, приватним виконавцем: - постановою від 22.01.2020 відкрито виконавче провадження №61038630 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 у справі №909/1212/19; постановою від 07.10.2020 відкрито виконавче провадження №63244679 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2020; - постановами ВП №61038630 від 22.01.2020, від 08.10.2020, ВП №63244679 від 22.01.2020, від 08.10.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника та все рухоме та нерухоме майно; вимогами від 07.10.2020, від 17.12.2020 зобов"язано боржника з"явитись до приватного виконавця; - постановою від 27.01.2021 виконавчі провадження №61038630, №63244679 об"єднано у зведене ВП №64311423; - на підставі відповіді територіального сервісного центру №2641, постановою від 27.01.2021, транспортний засіб - вантажний фургон Иж 2006 року випуску днз НОМЕР_1 оголошено в розшук.

Поряд з цим, згідно з: - інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна індексний номер 244501586 від 16.02.2021 відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно ФО-П ОСОБА_1 відсутні; - інформацією Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №11-09-0.2-6131/0/2-20 від 23.10.2020 відомості про земельні ділянки, зареєстровані на праві власності чи користуванні за ОСОБА_1 відсутні; - інформації Управління Держпраці в Івано-Франківській області №07-21/15-10/6770 від 22.10.2020 великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування за ОСОБА_1 не зареєстровані; - відповідей АТ "Ощадбанк" №46-13/1358/1523Б5 від 14.02.2020, АТ "Мегабанк" №65-8447 від 22.10.2020, АТ "Сбербанк" №1316З/4/07-2-5-БТ від 22.10.2020, АТ "Райффайзен Банк Аваль" №81-15-8/141956-БТ від 21.10.2020, АТ "Правекс Банк" №5869/15-04 від 02.12.2020, АТ "Креді Агріколь Банк"№12829/2/479 від 22.10.2020, АТ "Кредобанк" №52-39942/20 від 26.10.2020, АТ "Укрексімбанк" №228-00/4204 від 27.10.2020, АТ "Промінвестбанк" №20-2/3/4669 від 22.10.2020, АТ "Ощадбанк"№46-13/10030/11902-БТ від 06.11.2020, АТ "Укргазбанк" №1481/33971/2020 від 06.11.2020 ОСОБА_1 не є клієнтом банку, немає відкритих рахунків, не зберігає цінності та не орендує індивідуальний банківський сейф, АТ "Універсал Банк" №605/БТ від 26.02.2020, залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 складає 1 268,43грн (накладено арешт), АТ "ОТП Банк" №25-4/16121-БТ від 22.10.2020, АТ "АльфаБанк" №07833/БТ-32-б/б від 24.03.2020 у ОСОБА_1 відсутні кошти на рахунках.

Процесуальні питання, пов"язані з виконанням судових рішень у господарських справах, урегульовано розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з статтею 327 Господарського процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (статті 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Право виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, обумовлено спеціальною нормою права пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України, у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням передбачено і пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"

Поряд з цим, у відповідності до висновків Верховного суду України, викладених у "Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01.02.2013 ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" - це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. Відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

В рішення від 26.11.2009 у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, згідно якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право приписами Цивільного кодексу України віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті 313 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Таким чином, з аналізу вище викладеного випливає, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, а тому з метою уникнення порушення конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України, оскільки задоволення подання виконавця, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантовано Конституцією України.

В даному конкретному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, як-от розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна чи інші незаконні дії. Натомість з доданих до подання доказів вбачається відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, на які можна було б звернути стягнення, що свідчить про ймовірне неумисне ухилення від виконання рішення суду, тобто на несвідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Саме лише нез`явлення боржника на черговий виклик приватного виконавця та неподання технічної документації на транспортний засіб, за переконанням суду, не є достатнім аргументом для висновку про ухилення божника від виконання рішення суду, що є обов"язковою умовою для застосування до нього виключного заходу - обмеження у праві виїзду за кордон. При цьому приватним виконавцем не наведено перед судом жодного аргументу, яким чином обмеження у праві виїзду боржника за межі України забезпечить реальне виконання судового рішення.

Враховуючи вище сказане, правових підстав для застосування до боржника виключного заходу забезпечення виконання рішення, обумовленого статтею 337 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку, за встановлених судом обставин - немає, а наслідком є відмова в задоволенні подання вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021.

Керуючись статтями 1, 5, 18 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні подання вих№387 (вх№2543/21) від 16.02.2021 приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 на строк до повного виконання зобов"язань за наказами Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019, від 07.09.2020 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Ухвала підписана 22.02.2021

Суддя С.Кобецька