Постанова

від 27.05.2021 по справі 909/1212/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. Справа №909/1212/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2021 (повний текст ухвали складено 22.02.2021, суддя Кобецька С.) про відмову у задоволенні

подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

у справі № 909/1212/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №10", м. Яготин Київської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Грошева Геннадія Валентиновича, с. Соколівка Косівського району Івано-Франківської області

про стягнення 150 000,00 грн.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2019 у справі №909/1212/19 було стягнуто з фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Будівельно-монтажне управління №10" 150000 грн. попередньої оплати та 2250 грн. судового збору.

27.12.2019 місцевим господарським судом було видано наказ на виконання даного рішення.

16.02.2021 до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 на строк до повного виконання ним наказів Господарського суду Івано-Франківської області №909/1212/19 від 27.12.2019 та №909/226/20 від 07.09.2020.

Вказане подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебувають два виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 , а стягувачем - ТзОВ "Будівельно-монтажне управління №10". По обидвох виконавчих провадженнях боржник ухиляється від виконання відповідних судових наказів, що, на думку виконавця, є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон на підставі ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та ст. 337 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2021 у даній справі було відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження відповідача у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України на строк до повного виконання зобов`язань за наказами Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 та від 07.09.2020.

Ухвала суду мотивована тим, що приватний виконавець не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань (розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна чи інші незаконні дії). Суд зазначив, що з доданих до подання доказів вбачається відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, на які можна було б звернути стягнення, що свідчить про ймовірне неумисне ухилення від виконання рішення суду, тобто на несвідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Саме лише нез`явлення боржника на черговий виклик приватного виконавця та неподання технічної документації на транспортний засіб, за переконанням суду, не є достатнім аргументом для висновку про ухилення божника від виконання рішення суду, що є обов`язковою умовою для застосування до нього виключного заходу - обмеження у праві виїзду за кордон. Крім того, приватний виконавець не навів перед судом жодного аргументу, яким чином обмеження у праві виїзду боржника за межі України забезпечить реальне виконання судового рішення.

Не погодившись з даною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович оскаржив її в апеляційному порядку з огляду на ненадання судом належної оцінки наявним у справі доказам, у зв`язку з чим просило цю ухвалу скасувати та постановити нову, якою тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 на строк до повного виконання ним наказів Господарського суду Івано-Франківської області №909/1212/19 від 27.12.2019 та №909/226/20 від 07.09.2020.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на те, що з доказів, наявних у справі, вбачається, що, відповідач, який є боржником у відповідних виконавчих провадженнях, свідомо ухиляється від виконання судових рішень. При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, ухиленням від виконання судового рішення слід вважати будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Так, боржник, не зважаючи на отримання постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень та вимог приватного виконавця від 07.10.2020 та 17.12.2020, жодного разу не з`явився до виконавця, не надав на його вимогу декларацію про доходи та майно, не повідомив будь-яким способом про неможливість виконання рішення, відсутність майна чи доходів, чи інші обставини, які утруднюють або роблять неможливим виконання судового рішення. Водночас, при вчиненні виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що боржнику на праві власності належить транспортний засіб - вантажний малотоннажний фургон, який було оголошено в розшук, однак, такий жодних результатів не дав.

ТзОВ "Будівельно-монтажне управління №10" подало відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця, у якому підтримало доводи та вимоги вказаної скарги. Додатково товариство звернуло увагу на те, що боржник з 22.02.2020 та до цього часу не звертався до нього щодо добровільного виконання судових рішень та не повідомляв обставин, що унеможливлюють його виконання. Станом на даний час судові рішення залишаються невиконаними і у стягувача та виконавця вичерпані усі можливості законного впливу на боржника, окрім як заборони права виїзду за кордон.

ФОП Грошев Г.В. не виконав вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, про обізнаність ФОП Грошева Г.В. із існуванням даного судового провадження свідчить, повідомлення про вручення йому ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.

Учасники судового процесу не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без їх представників.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, подання приватного виконавця про тимчасове обмеження права ОСОБА_1 на виїзд за межі України, яке є предметом дослідження у даному апеляційному провадженні, пов`язане із невиконанням вказаною особою-боржником судових рішень у двох господарських справах Господарського суду Івано-Франківської області - №909/1212/19 та №909/226/20.

Водночас, з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2021 (а.с. 94), який був сформований Господарським судом Івано-Франківської області, вбачається, що вказане подання приватного виконавця було передано на розгляд судді Кобецькій С.М. лише в межах справи №909/1212/19.

В той же час, зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 18.02.2021 у справі №909/1212/19 вбачається, що суддя надавала оцінку окремим обставинам справи №909/226/20, а також вирішила відповідне подання приватного виконавця у частині, яка стосується вказаної справи.

На переконання колегії суддів, наведені обставини свідчать про наявність порушень процесуального закону як заявником, так і судом.

Так, статтею 170 ГПК України, яка встановлює загальні вимоги до форми та змісту письмових заяв, клопотань та заперечень, передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

Процесуальний закон не передбачає можливості подання відповідних письмових заяв та клопотань, які би одночасно стосувалися різних судових справ.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що судова справа №909/1212/19 була передана на вирішення судді Кобецькій С.М., а судова справа №909/226/20 - судді Шкіндеру П.А.

Таким чином, приватний виконавець зобов`язаний був звернутись із відповідним поданням в межах кожної окремої судової справи, рішення у якій підлягає примусовому виконанню.

Той факт, що виконавчі провадження із виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області №909/1212/19 від 27.12.2019 та №909/226/20 від 07.09.2020 були об`єднані приватним виконавцем у зведене виконавче провадження (а.с. 69), не впливає на вищенаведені висновки судової колегії щодо застосування норм ГПК України.

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та безпідставно вирішив подання приватного виконавця в частині справи №909/226/20.

З огляду на те, що відповідне подання приватного виконавця у тій частині, яка стосується справи №909/226/20, не може бути вирішене по суті у межах даної справи №909/1212/19, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у частині вирішення подання приватного виконавця у справі №909/226/20 підлягає скасуванню, а вказане подання у цій частині - залишенню без розгляду на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України.

Одночасно суд зазначає, що приватний виконавець не позбавлений права звернутися із відповідним поданням в межах судової справи №909/226/20.

Стосовно відмови судом у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження права ОСОБА_1 на виїзд за межі України, пов`язаного із невиконанням вказаною особою-боржником судового рішення у справі №909/1212/19, колегія суддів зазначає наступне:

З метою примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 у справі №909/1212/19, стягувач ТзОВ "Будівельно-монтажне управління №10" звернувся до приватного виконавця Ткачука Любомира Михайловича із відповідною заявою (а.с. 51).

Постановою від 22.01.2020 приватний виконавець відкрив виконавче провадження №61038630, у якій зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно (а.с. 53). Одночасно приватний виконавець прийняв постанови про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 62), про арешт рухомого майна боржника (а.с. 64), про арешт нерухомого майна боржника (а.с. 65) та про арешт коштів боржника (а.с. 67).

Відповідні постанови, а також бланк декларації про доходи та майно та витяги про реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були надіслані приватним виконавцем на адресу ОСОБА_1 (лист від 22.01.2020 вих. №34, а.с. 55). Відповідно до повідомлення про вручення, яке наявне у матеріалах даної справи (а.с. 57), вбачається, що вказані документи були одержані боржником 24.01.2020.

В ході здійснення виконавчих дій приватний виконавець отримав від РСЦ ГСП МВС в Івано-Франківські області інформацію про транспортний засіб, належний боржнику - вантажний фургон ИЖ 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 70-71). Відповідно до постанови приватного виконавця від 27.01.2021 (а.с. 73) було оголошено в розшук вищезазначений транспортний засіб боржника.

У матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний транспортний засіб було розшукано та реалізовано в межах процедури виконавчого провадження.

Приватним виконавцем вживалися дії щодо виявлення нерухомого майна боржника (а.с. 74-75, 76), іншого рухомого майна боржника (а.с. 77), банківських рахунків та коштів боржника (а.с. 78-92). Із вказаних доказів вбачається, що у боржника наявний невеликий залишок коштів на окремому банківському рахунку, на який накладено арешт (1268,43 грн.), а іншого нерухомого та рухомого майна приватним виконавцем не виявлено.

У матеріалах справи відсутні докази добровільного виконання ФОП Грошевим Геннадієм Валентиновичем наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 у справі №909/1212/19 (повного чи часткового), чи вчинення ним будь-яких інших дій, які б свідчили про його добросовісну поведінку як боржника у виконавчому провадженні (надання відповідей на відповідні листи приватного виконавця, подання декларації про доходи та майно, тощо). Більше того, аналогічна поведінка ФОП Грошева Геннадія Валентиновича простежується і під час розгляду відповідного подання приватного виконавця у суді першої інстанції та під час даного апеляційного провадження - попри належне повідомлення його судами, відповідач не з`являвся в судові засідання, не пододавав жодних пояснень чи заперечень, тощо.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.10 вказаного Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.19 вказаного Закону, боржник зобов`язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Як зазначає приватний виконавець у поданні, станом на час звернення із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме, не надав виконавцю жодної відповіді на його вимоги, не подав декларації про доходи та майно боржника.

Згідно із п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно із п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, чинним законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві особи виїзду за межі України не у зв`язку із наявністю самого факту невиконання нею зобов`язань, а у зв`язку із її ухиленням від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із ч.5 ст.19 Закону боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Рішення у даній справі було ухвалене місцевим господарським судом 03.12.2019. Про судове засідання 03.12.2019 ФОП Грошев Г.В. був обізнаний (а.с. 34). Повний текст рішення також був надісланий на його адресу та отриманий ним (а.с. 42).

Як зазначалось вище, постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2020 та зобов`язання подати декларацію була надіслана боржнику та одержана ним 24.01.2020.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того факту, що ним вчинялись будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду від 03.12.2019, або інші дії, які від нього вимагаються згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Таким чином, колегія суддів зазначає, що поведінка боржника свідчить, що останній продовжує проявляти свідому бездіяльність щодо виконання судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що із врахуванням обставин даної справи, в тому числі, відсутності доказів добросовісної поведінки ФОП Грошева Геннадія Валентиновича як боржника у виконавчому провадженні, невжиття ним будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти, що свідчить про його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, порушення ним положень п.3 ч.5 ст.19 Закону України Про виконавче провадження та не подання ним декларації про доходи та майно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №61038630, у суду наявні підстави для застосування до ФОП Грошева Геннадія Валентиновича такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що поведінка боржника свідчить про ймовірне неумисне ухилення ним від виконання рішення суду, а його дії містять ознаки несвідомого невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Твердження суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не надав належних та допустимих доказів в підтвердження факту умисного ухилення боржником від виконання своїх зобов`язань також відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 13 та ст. 74 ГПК України. В контексті зазначених норм приватний виконавець надав докази вчинення ним виконавчих дій у порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження (в т.ч. щодо зобов`язання боржника подати виконавцю декларацію про доходи та майно), а також докази повідомлення боржника про відповідні дії. Натомість, як неодноразово зазначалось вище, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про будь-яку реакцію боржника на відповідні дії приватного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також - порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 170, 269, 271, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2021 у справі №909/1212/19 - скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа задоволити частково.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на строк до повного виконання ним наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/1212/19 від 27.12.2019.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича у частині, яка стосується тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк до повного виконання ним наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/226/20 від 07.09.2020 - залишити без розгляду.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Грошева Геннадія Валентиновича (78650, Івано-Франківська область, Косівський район, с.Соколівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, 2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 2270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02.06.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік