Постанова

від 22.02.2021 по справі 910/18772/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18772/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.. (головуючий), Колос І. Б. та Львова Б. Ю.

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2020 (суддя Гулевець О.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (головуючий суддя: Поляков Б.М., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.)

за позовом громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - Спілка)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Індормедіа",

про стягнення 187 785,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог

Спілка звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 187 785,00 грн збитків, що сталися в результаті порушення відповідачем зобов`язань у сфері суміжних прав.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління. Внаслідок ухилення відповідача від свого обов`язку укласти з нею договір про використання об`єктів суміжних прав, Спілкою недоотримано паушальну суму у зв`язку з чим зазнала збитків у розмірі 50 мінімальних місячних заробітних плат. Проте Спілка звертається до суду з вимогою відшкодувати меншу суму у розмірі 45 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 187 785, 00 грн.

Стислий виклад судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Спілки паушальну суму в розмірі 187 785 грн та судовий збір у сумі 2 816, 77 грн.

Суди дійшли висновку, про те, що:

- станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - використання відповідачем спірних фонограм у приміщенні магазину "All Stars", в якому здійснює господарську діяльність Товариство, позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань;

- використання відповідачем спірних музичних творів у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, що протирічить частини третьої статті 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ;

- матеріалами справи підтверджується факт комерційного використання відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав) у приміщенні магазину "All Stars". Отже, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів, шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника, тобто наявна протиправна поведінка відповідача;

- Спілкою під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб. Проте, враховуючи що розмір позовних вимог не перевищує суму, що визначена за розрахунком суду та враховуючи доведення факту неправомірного використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, суди вважають, що вимоги позивача про стягнення з відповідача паушальної суми в розмірі 187 785, 00 грн є обґрунтованими.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Відповідач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які містяться у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 925/350/18, від 05.12.2019 у справі № 910/10437/18, щодо наявності у організації колективного управління права на звернення до суду з метою стягнення збитків, заподіяних правовласникам, саме у власних інтересах, без доручення правовласників.

Також Товариство посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування частини першої та п`ятої статті 12 та статті 13 Закону України "Про управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" та статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо порядку звернення до суду в інтересах правовласника.

Справа не містить доручень Спілці на представництво інтересів правовласників. Спілка звернулась до суду в своїх інтересах, на захист своїх прав на отримання паушальної суми проте з таким позовом вона звертатись не мала права.

Надані Спілкою CD-диски господарським судом міста Києва були визнані неналежними доказами, акти фіксації від 17.10.2019 № 23/10/19 та від 26.10.2019 № 22/11/19 також підлягали визнанню неналежними доказами та не мали братися до уваги судом оскільки мали досліджуватися у комплексі із звуко-аудіозаписами, а також враховуючи те, що із самих актів неможливо встановити обставини та предмет доказування що порушує приписи статей 76,78,79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Товариство діяло у відповідності до вимог законодавства України щодо публічного використання об`єктів авторського права від правовласника об`єктів авторського та суміжних прав - товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОРМЕДІА".

Від Товариства надійшли пояснення до касаційної скарги в яких, посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №904/951/20, посилається на відсутність у Спілки повноважень для звернення до суду.

Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

Спілка у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Звернення Спілки до суду не виходить за межі функцій організацій колективного управління оскільки воно направлене на захист можливості реалізації функцій останньої.

Акт фіксації є достатнім доказом комерційного використання фонограм та зафіксованих у ній виконань, натомість Товариство намагається переоцінити докази у справі, що не передбачено процесуальним законодавством на касаційному етапі розгляду справи.

В матеріалах справи відсутній документ який міг би свідчити про наявність статусу організації колективного управління у товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОРМЕДІА" з яким Товариство уклало договір.

Організація колективного управління не обмежена у праві звертатись до суду від свого імені як це передбачено частиною першою статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав

19.01.2021 через електронну адресу Суду позивачем подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Згідно з актом фіксації від 17.10.2019 №23/10/19, складеним представниками Спілки Чередниченком Є.І. та Сідьком С.О. , у приміщенні магазину " All Stars ", розташованому за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1А, в якому здійснює господарську діяльність Товариство, публічно виконувалися музичні твори: (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_1 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_2; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_1 (назва музичного твору) Sou1 Beach; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_1 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_3 ; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_1 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_4; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_5 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_6; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_7 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_8

Також, відповідно до акта фіксації від 26.10.2019 №22/11/19, складеного представниками Спілки Чередниченком Є.І. та Сідьком С.О., у приміщенні магазину "All Stars", розташованому за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1А, в якому здійснює господарську діяльність Товариство, публічно виконувалися музичні твори: (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_9 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_10; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_9 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_11; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_12 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_13; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_14 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_15; (виконавець) ІНФОРМАЦІЯ_16 (назва музичного твору) ІНФОРМАЦІЯ_17.

Спілкою було направлено на адресу Товариства лист за від 21.10.2019 вих.№21/10/19/2, в якому повідомлено, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління діяльність якої стосується надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, та запропоновано врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у публічному закладі шляхом отримання дозволу від Спілки та підписання договору про використання фонограм та зафіксованих у них виконань.

Товариство відповіді на вказаний лист не надало та договір із Спілкою не укладало.

Позовні вимоги мотивовані тим, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, а тому позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої паушальної суми у розмірі 45 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 187 785, 00 грн.

Також судами встановлено, що станом на дату звернення з позовом у даній справі Спілка є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", (наказ Міністерства від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019 (витяг з реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019).

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.

Предметом судового розгляду у даній справи є вимога Спілки про стягнення з Товариства збитків у розмірі 187 785,00 грн, що стались у результаті порушення зобов`язання у сфері суміжних прав внаслідок використання відповідачем фонограм без укладання договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав , порушення яких проявляється у використанні відповідачем фонограм без укладання договору з акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері, внаслідок чого Спілкою недоотримано дохід (роялті). Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення збитків, оскільки в розумінні статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 Спілка є потерпілою стороною, а відповідач - порушником.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що Спілка є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" та має право самостійно звертатись до суду з позовом у даній справі.

Разом з тим необхідно зазначити, що особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У пункті "б" статті 35 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що об`єктами суміжних прав , незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми , відеограми.

Відповідно до пунктів "а" і "б" частини першої статті 36 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами суміжних прав є : виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм , відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з пунктами "а" - "в" частини першої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: 1) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; 2) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; 3) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

У статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" міститься визначення понять "колективне управління", "обов`язкове колективне управління", "розширене колективне управління".

Так за змістом статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

В той же час згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Так, зі змісту частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Частинами восьмою, дев`ятою, одинадцятою і дванадцятою статті 13 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти. У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення. Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею. Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Отже, системний аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави дійти висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах визначених правовласником (конкретно визначених майнових прав для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором), у межах, визначених законодавством.

Водночас, слід відрізняти право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами . Верховний Суд наголошує, що право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не слід ототожнювати із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону України " Про авторське право і суміжні права". Набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" прав на здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Так, Верховний Суд звертає увагу, що суди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки зазначені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Спілкою заявлено позовні вимоги саме про стягнення збитків, які мотивовано тим, що внаслідок неукладення відповідачем договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері останнім недоотримано паушальну суму.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до частини першої статті 142 Господарського кодексу України (далі -ГК України) прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04 2018 у справі № 921/377/14-г/7).

У свою чергу також відповідно до положень статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" основним принципом організацій колективного управління, у тому числі і позивача є ефективне управління, яке полягає у збиранні, розподілі та виплаті доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб.

Водночас абзацом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що Організація колективного управління є неприбутковою організацією , утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону .

Аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління (стаття 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" та статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), свідчить про те, що принцип діяльності позивача полягає, зокрема, в неухильному дотриманні інтересів правовласників - організації колективного управління зобов`язані діяти найкращим чином в інтересах правовласників, ефективно збирати, розподіляти і виплачувати дохід від прав , не покладати на правовласників жодних зобов`язань, які не є об`єктивно необхідними для захисту їхніх прав та інтересів і для ефективного управління їхніми майновими правами.

Отже, в контексті наведеного вище, позивач фактично не є отримувачем доходів, а має повноваження діяти в інтересах всіх правовласників та має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав . Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління.

Позивач фактично є збирачем винагороди (роялті) і такі кошти не є доходом позивача, і тому вказані кошти (винагорода) не є недоотриманим прибутком позивача.

Положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать про те, що дохід від використання об`єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача. Позивач є неприбутковою організацію, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті доходів від прав цим правовласникам, тобто Спілка не є отримувачем доходів, а фактично збирачем платежів, які належать іншим особам (правовласникам).

Отже, враховуючи межі та підстави заявлених позовних вимог та обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (стягнення збитків), у організації колективного управління відсутні права на звернення до суду з таким позовом, оскільки такий позов може бути подано лише на захист майнових прав власників об`єктів авторського права та (або) суміжних прав та виключно від імені цих правовласників.

Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів зазначає про обґрунтованість доводів Спілки, зазначених у відзиві на касаційну скаргу, щодо помилковості посилань відповідача на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 № 925/350/18 від 05.12.2019 у справі № 910/10437/18, оскільки такі висновки ґрунтуються на приписах статей 47 - 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції до 22.0.2018, водночас позовна заява обґрунтовувалась необхідністю застосування Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Спілка має право на стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не врахував, що: організація колективного управління в межах повноважень наданих їй статтею 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" звертається до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників ; винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками понесеними відповідною організацією, у зв`язку з чим безпідставно задовольнили позовні вимоги Спілки.

Так як наведене у постанові є достатньою підставою для відмови в позові, Касаційний господарський суд не вважає за необхідне здійснювати правову оцінку інших обставин справи, оскільки це не впливає на результат розгляду даної справи в касаційній інстанції.

Водночас Судом враховується висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 904/951/20 який був викладений після подання касаційної скарги.

Відповідно до приписів частин першої, другої та третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, у розгляді даної справи суди першої і апеляційної інстанцій, з достатньою повнотою встановивши обставини справи, надали їм невірну юридичну оцінку, припустившись неправильного застосування норм матеріального права, як-от: неправильного тлумачення норм матеріального права, у тому числі статей 5, 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Наведене згідно із статтею 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Водночас відповідно до частини першої тієї ж статті ГПК України, а також пункту 3 частини першої статті 308 названого Кодексу, беручи до уваги недоведення позивачем у судах попередніх інстанцій обґрунтованості своїх вимог у цій справі, Касаційний господарський суд ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. У зв`язку з цим:

- оскільки у матеріалах справи немає даних щодо виконання рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору в сумі 2 816,77 грн, поворот виконання рішення в цій частині не здійснюється; наведене не позбавляє відповідача права, за наявності підстав для цього, на подання відповідної заяви в порядку статті 333 ГПК України;

- сплачені відповідачем суми судового збору за подання апеляційної скарги та касаційної скарги підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 зі справи № 910/18772/19 скасувати.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 4 225,16 грн., і судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в сумі 5 633,55 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов