Рішення

від 08.02.2021 по справі 723/459/20

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/459/20

Провадження № 2/723/437/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Петреску Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 - Яківчика В.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Красноїльської об`єднаної територіальної громади, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2008 року по 17.10.2018 року. Від шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які післі розлучення проживають з нею. Оскільки відповідач не приймав участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дітей, вона 04.01.2018 року звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дітей в розмірі Ѕ частки його заробітку.

Зазначає, що під час їхнього шлюбу ОСОБА_5 звернувся до Красноїльської селищної ради із заявою про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку та рішенням ХХVІ сесії V скликання селищної Ради №90-26/10 від 27 жовтня 2010 року йому було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для надання земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 із земель запасу (пасовище) та 18 листопада 2010 року проведено обстеження цієї земельної ділянки. На момент обстеження земельна ділянка була вільною. В подальшому, після висновку комісії про придатність земельної ділянки для будівництва вона з відповідачем, починаючи з листопада 2010 року, маючи тільки вищезгадане рішення Красноїльської селищної ради, без відповідного дозволу на початок будівельних робіт та без затвердженого в установленому порядку проекту, без встановлення меж земельної ділянки в натурі, без одержання державного акту на землю, самочинно розпочали будівництво двоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 , який на кінець 2013 року повністю не завершили будівництвом, однак побудували основні конструктивні елементи, звівши перший та другий поверхи з перекриттям, облаштували покрівлю металопрофілем, облаштували підлогу керамічною плиткою та ламінатом, залізобетонні сходи, а також побудували криницю.

Також зазначала, що 28.12.2013 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до селищної ради із заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність розміром 0,15 га для будівництва житлового будинку та обслуговування господарських споруд в АДРЕСА_1 , тобто на земельну ділянку, на якій в той час вже було побудовано житловий будинок. Не дивлячись на те, що земельна ділянка вже була забудована, за рішенням XX сесії VI скликання Красноїльської селищної ради №85-20/13 від 25.12.2013 року йому було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки розміром 0,15 га безоплатно у приватну власність за рахунок земель запасу та рішенням ХХІІІ сесії VI скликання Красноїльської селищної Ради №31-23/14 від 20.06.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5 та надано цю земельну ділянку йому безоплатно у приватну за рахунок земель запасу селищної ради.

Вказує, що 18.06.2014 року відділ Держземагенства у Сторожинецькому районі здійснив державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки за кадастровим номером 7324555400:01:005:0211, за реєстраційним номером 391530873245 та 24.06.2014 року державний реєстратор видала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

Зазначає, що в подальшому вона дізналась про те, що ОСОБА_5 22.08.2018 року подарував спірну земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, своїй сестрі - відповідачці по справі ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що згоду на відчуження земельної ділянки відповідачу вона не давала, відповідно і не знала про оформлення договору дарування, вважає, що порушені її майнові права та інтереси, а саме законне право користуватись та розпоряджатись спільною сумісною власністю у майні подружжя, набутого під час шлюбу, тому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, видане 24.06.2014 року на ім`я ОСОБА_5 , розташовану в АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, яка здійснена відділом Держземагенства у Сторожинецькому районі 18.06.2014 року, реєстраційний номер 391530873245 та визнати недійсним договір дарування зазначеної земельної ділянки, укладений 22.08.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

20.08.2020 року відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому зазначала, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, яка була їй подарована братом ОСОБА_5 22.08.2018 року, належала останньому на праві приватної власності, оскільки набута ним за час шлюбу внаслідок приватизації, як така, що перебувала в його користуванні та одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Також зазначала, що зазначена земельна ділянка на момент набуття нею була вільна від забудови. Вказувала, що після набуття права власності на земельну ділянку вона 14.09.2018 року отримала будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями, реєстраційний номер 291-2018, виданий сектором містобудування, архітектури та житлово-комунального подарства Сторожинецької РДА та в цей же день направила в Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області повідомлення про початок виконання будівельних робіт і тим самим отримала дозвіл на початок будівництва індивідуального житлового будинку господарськими будівлями в АДРЕСА_1 ОСОБА_8 , розпочала будівництво, яке здійснює по даний час. Вважає, що оскільки ОСОБА_5 набув право власності за спірну земельну ділянку в порядку приватизації, що не відноситься до спільного майна подружжя нажитого під час шлюбу, не має підстав вважати порушеними права та інтереси позивачки, тому просила відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в наслідок їх безпідставності.

07.10.2020 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначала, що вважає викладені в ньому обставини такими, що не відповідають дійсності, оскільки спірна земельна ділянка на момент відчуження її ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 22.08.2018 року не могла бути вільною від забудови, як про це заначала у своєму відзиві ОСОБА_3 , оскільки це спростовується технічним паспортом на будинок, рішенням Красноїльської селищної ради від 27.10.2010 року, договором про приєднання до електричних мереж. Також вважає, що сам факт отримання ОСОБА_3 будівельного паспорта 14.09.2018 року не свідчить про те, що будівельні роботи нею розпочаті із зазначеної дати, оскільки будівельний паспорт може бути отриманий по факту вже збудованого житлового будинку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Дала суду показання як свідок про те, що, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 , вони разом будували житловий будинок в період з 2010 р. по 2017 р.. Чоловік займався оформленням документів на землю, ходив в сільську раду з цього приводу. Їй говорив, що будуть починати будівництво без документів, а в подальшому оформлять всі документи на будинок. Коли отримали ділянку, вона була вільна від будівництва. Кошти на будівництво були від заробітків чоловіка та грошей, які вона отримувала на дітей. Чоловік сам виконував будівельні роботи, допомагав її брат, вона готувала для них їжу. В 2013 році будинок був зведений і накритий металопрофілем. До 2017 року виконували внутрішні роботи. В травні 2017 року до будинку провели електроенергію, встановили на фасаді електролічильник. Восени 2017 року чоловік закрив будинок і не пускав туди її з дітьми. До 2017 року вони разом садили город біля новобудови, через заборону чоловіка зібрати врожай в 2017 році вона не мала змоги. В новозбудованому будинку вони не жили. Весь час, перебуваючи в шлюбі, жили в її матері. Крім спірного будинку з чоловіком нічого не будували. У неї особисто немає земельної ділянки. Будинок збудований з керамблоку, перекриття між поверхами монолітне. Біля будинку також викопали криницю, спорудили дерев`яний сарай без фундаменту для зберігання дров. В жовтні 2018 року, в процесі розлучення, з`ясовуючи питання щодо документів на землю і будинок, вона дізналася, що чоловік подарував земельну ділянку, на якій був зведений ними будинок, своїй сестрі. Остання ніяке будівництво на земельній ділянці не проводила. Восени 2018 року до розірвання шлюбу вона звернулася до ФОП ОСОБА_9 для виготовлення технічного паспорту на будинок, який приїжджав і оглядав будинок. Вона мала запасний ключ і таким чином відкрила його для огляду. Після цього колишній чоловік поміняв замок і вона вже немає змоги зайти в будинок. В неї дома були документи, які вона надала адвокату для підготовки даного позову. Не змогла пояснити в судовому засіданні, коли їй стало відомо про видане на ім`я чоловіка свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 24.06.2014 р.

Представник позивачки адвокат Казюк О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснив, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у власність ОСОБА_5 не була вільною, на ній був житловий будинок, тому Красноїльська селищна рада не мала права передавати її у власність відповідачу. Позивачка як член подружжя має права на Ѕ частину земельної ділянки та на Ѕ будівельних матеріалів, використаних на будівництво житлового будинку. Укладений між відповідачами договір дарування земельної ділянки має бути визнаний недійсним, так як на момент його укладення на земельній ділянці був самочинно збудований подружжям ОСОБА_11 будинок, наявність якого підтверджується документами про встановлення лічильника на фасаді будинку, а також довідкою сільської ради про помилковість раніше виданої довідки про те, що земельна ділянка вільна від забудови. Вважає, що позивачкою не пропущений строк позовної давності, так як з позовом вона звернулася в межах 3-річного строку з моменту, коли дізналася про дарування земельної ділянки, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.10.2018 р., а разом з цією інформаційною довідкою отримала копію свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подавав.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Яківчик В.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Пояснив, що його довірителька набула право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 22.08.2018 р., яку їй подарував ОСОБА_5 , отримавши її в порядку приватизації. Після цього 14.09.2018 р. ОСОБА_3 виготовила документи на будівництво житлового будинку на подарованій ділянці, і отримавши дозвіл, розпочала будівництво, яке ще не закінчене на даний час. Права позивачки не порушені, так як майно ОСОБА_5 не набуте в шлюбі, а в порядку права на приватизацію земельної ділянки. Будівництво житлового будинку проводила його довірителька, тому немає підстав визнавати договір дарування недійсним. Підключення до електромереж в 2017 році не було, електрострум був підведений до земельної ділянки, лічильник міг бути встановлений на стовбі, так як не визначено, що таке фасад будинку. 2013 рік побудови жилового будинку, вказаний в технічному паспорті, складеному ФОП ОСОБА_9 , зазначений зі слів позивачки, яка замовила дану документацію і нічим іншим не підтверджується. В задоволенні позовних вимог просив відмовити. Також подав заяву про застосування строку позовної давності, вважає, що позивачкою пропущено однорічний строк позовної давності, встановлений п.5 ч.2 ст.258 ЦК України, так як вона дізнавшись в 2018 році про укладений договір дарування земельної ділянки, звернулася з позовом до суду в грудні 2020 року.

Відповідач Красноїльська об`єднана територіальна громада, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Дослідженими письмовими доказами встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.05.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_11 07.05.2008 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_11 обрала прізвище ОСОБА_11 .

Рішенням Сторожинецького районого суду від 17.10.2018 року в цивільній справі №723/28/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.

З копій свідоцтв про народження: серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення ХХVІ сесії V скликання Красноїльслької селищної ради №90-26/10 від 27.10.2010 року вирішено надати ОСОБА_5 дозвіл на збір матеріалів пепереднього погодження по наданню земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу селищної ради (пасовище).

З акту (вибору) обстеження земельної ділянки для розміщення об`єкту містобудування, складеного комісією 08.11.2010 року, вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_5 та керуючись положеннями чинних нормативних документів і законодавчих актів, комісія вважає, що обстежена земельна ділянка площею 0,15 га, придатна для розміщення індивідувального житлового будинку. Згідно акту право ОСОБА_5 на земельну ділянку підтверджується рішенням Красноїльської селищної ради від 27.10.2010 р. №90-26/10, обстежувана земельна ділянка вільна від будівель та споруд.

Згідно рішення ХХ сесії VІ скликання Красноїльслької селищної ради №85-20/13 від 25.12.2013 року вирішено надати ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо ведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність за рахунок земель селищної ради площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення ХХІІІ сесії VІ скликання Красноїльслької селищної ради №31-23/14 від 20.06.2014 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 , загальною площею 0,15 га, кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також надати зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 у власність за рахунок земель запасу селищної ради.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2014 року, індексний номер 23377184 вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0.15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, ггосподарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7324555400:01:005:0211, що також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №23377554 від 24.06.2014 року.

Згідно довідки Красноїльської селищної ради від 31.07.2015 р. №827, житловий будинок, забудовником якого являється ОСОБА_5 , знаходиться по АДРЕСА_3 .

16.05.2017 р. між ОСОБА_5 та ПАТ ЕК Чернівціобленерго в особі начальника Сторожинецького РЕМ укладено договір №135/10-17 про стандартне приєднання до електричних мереж для будівництва і обслуговування житлового будинку, який знаходиться в

АДРЕСА_3 акту №13837, що є додатком №1 до Договору про постачання електроенергії від 25.07.2017 р., та акту №54240 про пломбування та технічну перевірку точки обліку у побутового споживача від 25.07.2017 р. вбачається, що прилад обліку - електролічильник встановлений на фасаді житлового будинку.

З технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 , виготовленого фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 16.11.2018 року на замовлення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , вбачається, що у 2013 році за вказаною адресою побудовано двохповерховий житловий будинок загальною площею 157,3 кв.м. та криницю, будівництво здійснено без дозволу.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого 22.08.2018 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Хоміцькою Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1393, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7324555400:01:005:0211. Зазначена інформація підтверджується також інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №139839424 від 02.10.2018 року та №40544024 від 08.10.2018 року.

Серед документів, наданих приваним нотаріусом на виконання ухвали суду, на підставі яких посвідчений вказаний договір дарування, наявна довідка Красноїльської селищної ради від 26.07.2018 р. №1329 про те, що земельна ілянка площею 0,15 га (кадастровий номер 7324555400:01:005:0211), яка знаходиться в АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_5 , отримана у власність в межах норм безоплатної приватизації. На земельній ділянці ніяких господарських будівель і споруд не розміщено, будівельні роботи не проводяться.

Відповідно до довідки, виданої Красноїльською селищною радою 02.11.2020 року за №1529 на виконання ухвали суду про витребування доказів, повідомили, що довідка з вихідним №1329 від 29.07.2018 року, видана ОСОБА_5 щодо відсутності на земельній ділянці площею 0,15 га (кадастровий номер 7324555400:01:005:0211) будівель та споруд - видана помилково.

14.09.2018 року на ім`я ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями №291-2018 від 14.09.2018 року в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією зазначеного будівельного паспорта та схемою забудови земельної ділянки, на якій позначено наявність на земельній ділянці житлового будинку та сараю.

З копії повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке отримано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від ОСОБА_3 14.09.2018 року вбачається, що вона розпочинає будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером 7324555400:01:005:0211.

Свідок ОСОБА_12 в суді дала показання про те, що вона проживає по сусідству з позивачкою, яка після одруження у 2008 році разом з чоловіком проживали у її батьків. Через два роки почали будівництво житлового будинку, яке проводили поступово. В подальшому подружжя не ладило і від ОСОБА_5 вона почула, що він виставляє будинок на продаж, після цього через рік вони розлучилися. Вона допомагала позивачці обробляти земельну будинку біля їхнього будинку. Востаннє там була весною 2017 рок, будинок був накритий, споруджена криниця, сарай для дров. В 2012 році вона була там вперше і бачила фундамент під будинок, влітку розпочали зводити стіни з блоку. В 2013 році будинок був зведений. В 2015 році вона заходила в будинок, бачила на першому поверсі коридор, кухню, три кімнати. В 2015-2016 роках у подружжя розпочалися негаразди, ОСОБА_13 вживав алкоголь, поводився агресивно. В даний час в будинку ніхто не проживає, це видно, коли проходити дорогою біля нього.

За змістом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, пунктом 2 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка , який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 158/1016/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 352/1974/15-ц, від 24 квітня 2020 року у справі №622/999/16-ц, від 31 серпня 2020 року у справі №738/703/18 правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно положень ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селищах у розмірі не більше 0,15 гектара.

За приписами частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як встановлено судом ОСОБА_5 набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку приватизації на підставі рішення Красноїльської селищної ради від 20 червня 2014 року. На підставі вказаного рішення 23.06.2014 р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку та 24.06.2014 р. видано свідоцтво про право власності.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 безоплатно відповідно до вимог Земельного кодексу України, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 188 ЦК передбачено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Вказаними нормами закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Суд вважає доведеним позивачкою, що на земельній ділянці, яка була набута відповідачем ОСОБА_5 в порядку безоплатної приватизації, в період шлюбу самочинно збудовано житловий будинок, який вже був зведений станом на 22.08.2018 р. - день укладення договору дарування земельної ділянки, що підтверджується письмовими доказами, показаннями свідків.

За таких обставин оскаржуваним договором порушуються права позивачки щодо майна, набутого у шлюбі, а саме самочинної нерухомості, яка становить цілісний об`єкт із земельною ділянкою, на якій нерухомість розташована.

Таким чином, суд вважає, що договір дарування земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору дарування, про що клопотав представник відповідачки, оскільки позивачкою не пропущено встановлений законом 3-річний строк позовної давності, а положення п.5 ч.2 ст.258 ЦК України не підлягають застосуванню в даній справі, так як стосуються спорів про розірвання договору дарування.

Щодо належності відповідачів в даній справі та обґрунтованості щодо них заявлених вимог, суд прихоить до наступних висновків.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на викладене, виходячи з підстав та предмету позову, встановлено, що спір у позивачки є з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .. За вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_5 , скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору дарування не може відповідати Красноїльська ОТГ, яку позивачка визначила співвідповідачем.

Так як позивачка заявила позов до неналежного співвідповідача Красноїльської ОТГ, то в задоволенні позову в частині вказаного співвідповідача слід відмовити.

Представник позивачки в судовому засіданні подав заяву про стягнення на користь позивачки з відповідачів в рівних частках понесених судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір при подачі позову в розмірі 2522,40 грн. та двічі по 420,40 грн. при подачі заяв про забезпечення позову. Отже, загальна сума судового збору, сплаченого позивачкою становить 3363,20 грн.

Крім того, витрати за надання правничої допомоги складають 11000 грн., на підтвердження яких суду надано витяг з договору про надання правової допомоги від 12.03.2020 р., ордер, виданий адвокатом Казюком О.О., детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акти виконаних робіт (наданих послуг) №1 та №2, розписки про передачу ОСОБА_1 адвокату Казюку О.О. за надання правової допомоги 6500 грн. та 4500 грн. від 12.03.2020 р. та 05.02.2021 р.

Представник відповідачки ОСОБА_3 заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу з тих підстав, що в позовній заяві таких вимог не було заявлено.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правилами ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, в разі відмови в позові. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) і такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що позивачем вимоги процесуального закону щодо строку і порядку подачі звіту про судові витрати дотримані, то такі витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Визначаючи суму до стягнення, суд враховує, що не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідача Красноїльської ОТГ, а вимоги щодо інших співвідповідачів слід задовольнити частково.

З врахуванням викладеного, на користь позивачки мають бути стягнені судові витрати в сумі 4788 грн. в рівних частках з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноїльської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 7324555400:01:005:0211, укладений 22 серпня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області, зареєстрований в реєстрі за №1393.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 2394 грн. понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року.

СУДДЯ