Ухвала

від 16.02.2021 по справі 128/1434/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1434/20

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013010100001598 від 27.09.2013 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Оленівка, Вінницького району Вінницької області, українки, громадянки України, освіта середньо-спеціальна, одруженої, працюючої діловодом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніш не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 05.04.2001), -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення 1 сесії 5 скликання Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 25.04.2006 відповідно до ч. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_6 було обрано секретарем Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради працює в раді на постійній основі та обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського голови. Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, скликає сесії ради, веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 46 цього Закону, організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (втратила чинність відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011), затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 22/5 від 25.08.94, та чинної станом на 05.01.2007, у відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат», в населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів вчиняють нотаріальні дії щодо посвідчення заповітів.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 станом на 05.01.2007 здійснювала функцію представника місцевого самоврядування, а також обіймала в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України (вредакції від05.04.2001) є службовою особою.

05.01.2007 секретар Оленівської сільської ради ОСОБА_6 , до службових обов`язків якої входило вчинення нотаріальних дій, у тому числі посвідчення заповітів, відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», близько 10.00 години прийшла до будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , де перед смертю проживав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи при собі попередньо надруковані два примірники заповіту від імені ОСОБА_7 , відповідно до якого останній усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_8 . Після чого, у приміщенні вказаного будинку, за невстановлених слідством обставин, 05.01.2007 ОСОБА_6 умисно, діючи незаконно в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи, що вона діє щодо особи похилого віку, посвідчила гербовою печаткою Оленівської сільської ради та власним підписом вказані примірники заповіту, у яких відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 373 від 05.11.2018 невстановлена особа, проте, не ОСОБА_7 , виконала підпис навпроти друкованого тексту прізвища « ОСОБА_7 », а також рукописний текст з наслідуванням почерку людини похилого віку (за діагностичними ознаками) з ймовірним виконанням незвичною до письма (лівою) рукою.

Відтак, ОСОБА_6 видала завідомо неправдивий документ заповіт ОСОБА_7 , використавши для цього власне службове становище всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, з метою порушення охоронюваних законом прав ОСОБА_7 на свободу заповіту, а також прав родичів ОСОБА_7 дружини ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 , на спадкування після смерті ОСОБА_7 його майна, а саме земельної ділянки із кадастровим номером 0520684600:01:010:0009, що розташована на території Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та вартість якої на той час складала 26432,10 гривень, що в понад 132 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є істотною шкодою відповідно до пункту 3 примітки статті 364 КК України (в редакції від 05.04.2001). Тобто ОСОБА_6 виконала усі дії, які вона вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, оскільки вищевказане спадкування майна померлого ОСОБА_7 не відбулося.

Крім того,05.01.2007секретар Оленівськоїсільської ради ОСОБА_6 ,яка натой час здійснювала функцію представника місцевого самоврядування, а також обіймала в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України (вредакції від05.04.2001) являлась службовою особою, до службових обов`язків якої, серед іншого, входило вчинення нотаріальних дій, у тому числі посвідчення заповітів, відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», близько 10.00 години прийшла до будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , де перед смертю проживав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи при собі попередньо надруковані два примірники заповіту від імені ОСОБА_7 , відповідно до якого останній усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_8 . Після чого, у приміщенні вказаного будинку, за невстановлених слідством обставин, 05.01.2007 ОСОБА_6 умисно, з корисливих мотивів та діючи незаконно в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи, що вона діє щодо особи похилого віку, посвідчила гербовою печаткою Оленівської сільської ради та власним підписом вказані примірники заповіту, у яких відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 373 від 05.11.2018 невстановлена особа, проте, не ОСОБА_7 , виконала підпис навпроти друкованого тексту прізвища « ОСОБА_7 », а також рукописний текст з наслідуванням почерку людини похилого віку (за діагностичними ознаками) з ймовірним виконанням незвичною до письма (лівою) рукою. Відтак, ОСОБА_6 шляхом посвідчення вказаного заповіту виконала усі дії, які вважала необхідними для видачі завідомо неправдивого офіційного документа заповіту ОСОБА_7 , який містить інформацію про волевиявлення заповідача та надає право вказаним у ньому особам на набуття майна в порядку спадкування, а також посвідчується повноважними особами органів державної влади та/або місцевого самоврядування та форма і реквізити якого визначені у ст. 1247 Цивільного кодексу України. Однак, злочин ОСОБА_6 не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, оскільки в подальшому рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2019 у справі № 128/1507/18 встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_7 на підставі ст. 1257 Цивільного кодексу України як такого, що складений з порушенням вимог щодо його посвідчення.

Дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 05.04.2001), - як закінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих громадян, та ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 05.04.2001), як закінчений замах на видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 заявив клопотання прозвільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло понад три роки та п`ять років і у відповідності дост. ст. 49, 106 КК Україниє підстави для закриття кримінального провадження.

Обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень вину не визнала, однак підтримала клопотання заявлене її захисником та просила закрити кримінальне провадження за сплином строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпіла сторона ОСОБА_10 подала заяву до суду, за змістом якої проти клопотання не заперечувала. Просила розгляд кримінального провадження проводити у її відсутність.

Прокурор проти клопотання сторони обвинуваченого не заперечувала, просила прийняти рішення на підставі вимог закону.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності дост.44 КК Українипередбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннямист.49 КК України,визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК Українипевний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Таким чином згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Згідно п.8Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності заст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2ст.15,ч.1ст.364,ч.2ст.15,ч.1ст.366 ККУкраїни (вредакції від05.04.2001), які згідно ст.12 КК Українивідноситься до нетяжкого злочину, та злочину середньої тяжкості.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 49 КК України,особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею злочинуі додня набраннявироком законноїсили минулитакі строки:три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, п`ять років у випадку вчинення злочину середньої тяжкості.

Частиною 2 п.1ст.284 КПК Українизазначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.4ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальне правопорушення по події від 05.01.2007 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилялася та не переховувалася, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався.

Закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, пов`язує переривання або зупинення строків давності з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника ( нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недоотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід не нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Вказані обставини ухилення обвинуваченого від судового слідства не встановлені. Вищенаведене свідчать, що строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності закінчився.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак обвинувачена не заперечувала проти закриття провадження з відповідних підстав, її захисником подане відповідне клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, яке повністю підтримано обвинуваченою.

З`ясувавши позицію обвинуваченої та впевнившись у добровільності та усвідомленні нею наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_6 витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в розмірі 15284,61 грн.

Керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284,285-286,288,372,395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 05.04.2001) на підставіч.1 п.2 ст.49 КК України.

Кримінальне провадження внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №12013010100001598від 27.09.2013року відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч.2ст.15,ч.1ст.364,ч.2ст.15,ч.1ст.366 ККУкраїни (вредакції від05.04.2001) закрити.

Речовий доказ: оригінал заповіту ОСОБА_11 від 05.01.2007р. знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_6 витрати на залучення експертів на користь держави в розмірі 15284,61 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_1