Рішення

від 16.02.2021 по справі 471/872/19

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/872/19

Провадження №2/471/8/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Якименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Братське цивільну справу № 471/872/19 за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна", товариство з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро" про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ ім.. Мічуріна про визнання договору оренди припиненим та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником земельної ділянки площею 6,6571 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, що розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Дана земельна ділянка за договором оренди землі від 24 квітня 2014 року була передана за актом в оренду відповідачу. Термін дії договору становить п`ять років, тобто до 24 квітня 2019 року. Однак, після спливу терміну дії договору, відповідач відмовляється повертати позивачу належну їй земельну ділянку, мотивуючи це тим, що реєстрація договору відбулася 22 грудня 2015 року, отже договір діє до 22 грудня 2020 року.

Під час судового засідання позивач підтримала позовні вимоги.

Представник позивача суду на підтримання позовних вимог пояснила, що до закінчення терміну дії договору позивач звернулася до відповідача з письмовим повідомленням про те, що вона не бажає продовжувати дію договору, земельну ділянку бажає обробляти самостійно, однак, відповідач знаючи про це, восени 2020 року не дивлячись на те, що спір знаходиться на розгляді у суді, засіяв земельну ділянку, таким чином позбавивши ще на рік позивача самостійно господарювати на землі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що дія договору розпочинається з моменту державної реєстрації, тобто в даному випадку з 22 грудня 2015 року і діє до 22 грудня 2020 року. В жовтні 2020 року, в межах дії договору, відповідач засіяв земельну ділянку озимими культурами. Таким чином повернути земельну ділянку наразі не є можливим.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.11.2017 року між СТОВ ім.. Мічуріна та ТОВ Братське-Агро було укладено договір суборенди у тому числі і спірної земельної ділянки, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 12 листопада 2020 року ТОВ Братське-Агро було залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

Представник ТОВ Братське-Арго у судове засідання не з`явився, до суду надіслав відзив на позовну заяву в якому не визнав позовні вимоги.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, що розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (арк..с. 8).

Згідно договору оренди землі від 24 квітня 2014 року дана земельна ділянка передана в оренду СТОВ ім.. Мічуріна (а.с.9-11).

Зазначений договір зареєстровано в державному реєстрі 22 грудня 2015 року за № 27372675.

Згідно п.3.1 Договору оренди землі сторонами погоджено, що договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 7 Договору оренди землі передбачено, що після закінчення договору та завершення збору врожаю орендарем земельна ділянка повертається орендодавцю за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що договір оренди землі, укладений з відповідачем, набрав чинності 24 квітня 2014 року, тобто з моменту укладання договору і передачі земельної ділянки орендарю, тому строк його дії закінчився 24 квітня 2019 року. Проте СТОВ ім.. Мічуріна безпідставно продовжує користуватися земельною ділянкою.

Підстав для продовження користування земельною ділянкою за договором оренди землі у відповідача відсутні, оскільки позивач не бажає продовження договору оренди. Отже, відповідач зобов`язаний повернути належну їй земельну ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 ЗУ Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 14.2 Договору визначено що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Отже, позивач хибно вважала, що строк дії договору розпочинається з моменту його підписання та передачі землі, таким чином строк дії договору закінчується 22 грудня 2020 року.

Зазначено також підтверджено постановою Великої палати ВС від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Проте суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою.

Що стосується вимог про повернення земельної ділянки.

З травня 2018 року позивач повідомляла відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини, що також підтверджувала і під час судового розгляду справи.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ст.. 34 Земельного кодексу України).

Однак відповідач, після закінчення дії договору 22 грудня 2020 року земельну ділянку їй не повернув, натомість за інформацією представника відповідача, у жовтні 2020 року земельна ділянка була засіяна озимими культурами.

Способи захисту порушеного права визначені ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, не зважаючи на те, що договором передбачено повернення земельної ділянки після збору врожаю, позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку, зазначене, на думку суду, бути ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки.

Таких же висновків дійшла Велика палата ВС у Постанові ВП ВС від 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц (п. 7.27), а саме Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)). .

Отже, позовні вимоги є повністю доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна", товариство з обмеженою відповідальністю "Братське-Агро" про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати припиненим договір оренди земельної ділянки площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна".

Зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна" повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ім. Мічуріна", код ЄДРПОУ 03765499, місце знаходження: проспект Праці, 2Т, кім. 15, м. Дніпро;

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАТСЬКЕ-АГРО", код ЄДРПОУ 41671498, місце знаходження: вул. Миру, 45, с. Новокостянтинівка Братського району Миколаївської області.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.02.2021 року.

СуддяІ.Б. Скарницька