Постанова

від 24.05.2021 по справі 471/872/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.21

22-ц/812/861/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 471/872/19

Провадження № 22-ц/812/861/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 її представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - Якименка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю Імені Мічуріна та Товариства з обмеженою відповідальністю Братське - Агро

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Скарницької І.Б. в приміщенні того ж суду о 16-10 год. по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна (надалі - СТОВ Ім. Мічуріна ), Товариства з обмеженою відповідальністю Братське - Агро (надалі - ТОВ Братське - Агро ) про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ Ім. Мічуріна про визнання договору оренди припиненим та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Позивачка зазначала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником земельної ділянки площею 6,6571 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, що розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Дана земельна ділянка за договором оренди землі від 24 квітня 2014 року була передана за актом в оренду відповідачу. Термін дії договору становить п`ять років, тобто до 24 квітня 2019 року. Однак, після спливу терміну дії договору, відповідач відмовляється повертати належну їй земельну ділянку, мотивуючи це тим, що реєстрація договору відбулася 22 грудня 2015 року, отже договір діє до 22 грудня 2020 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила визнати припиненим договір оренди земельної ділянки площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 24 квітня 2014 року між нею та СТОВ Ім. Мічуріна ; зобов`язати СТОВ Ім. Мічуріна повернути їй належну земельну ділянку площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ Братське - Агро .

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, укладений 24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Ім. Мічуріна . Зобов`язано СТОВ Ім. Мічуріна повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що незважаючи на те, що строк дії договору закінчується 22 грудня 2020 року, відповідач продовжує користуватися даною земельною ділянкою, а тому не беру чи до уваги те, що договором передбачено повернення земельної ділянки після збору врожаю позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача повернути, земельну ділянку, що буде ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки.

Не погодившись із рішенням суду СТОВ Ім. Мічуріна подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки сторони обумовили у договорі, що він набирає чинності з моменту державної реєстрації, яка була проведена 22 грудня 2015 року то і строк його дії відповідно до 22 грудня 2020 року, про що було достеменно відомо позивачці. До того ж суд, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вирішуючи задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи припиненим договір оренди земельної ділянки не вказав дату закінчення дії договору. Крім цього, судом безпідставно не взято до уваги того, що договір оренди передбачає умову, за якої після закінчення строку дії договору земельна ділянка повертається тільки після збору урожаю.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2021 року прийнято до провадження заяву ТОВ Братське - Агро від 11 травня 2021 року про приєднання до апеляційної скарги СТОВ Ім. Мічуріна .

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В силу положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 січня 2014 року, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,6571 га, кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, що розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с. 7).

Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер - 267765148214 (а.с. 8).

24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ ім. Мічуріна укладено договір оренди землі, за умовами якого, належна ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду строком на п`ять років (а.с.9-11).

27 квітня 2014 року на підставі Акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4821483400:02:000:0164, що розташована в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (а.с. 11).

Вказаний договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 22 грудня 2015 року за № 27372675 (а.с.12).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому колегія суддів виходить з того, що згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як на підставу задоволення своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що строк дії договору закінчився 24 квітня 2019 року, а відповідач безпідставно продовжує користуватися земельною ділянкою.

Так, згідно ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З 01 січня 2013 року вступили в силу внесені Законом України від 11 лютого 2010 року 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень зміни. З тексту статей 182,640,657, 732,745 ЦК України виключено посилання щодо обов`язковості державної реєстрації правочинів, а із Закону Про оренду землі виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Натомість, у вказаному Законі передбачено обов`язок державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Оскільки саме з моменту такої реєстрації об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві (ст.ст. 6,17 Закону України Про оренди землі ).

Отже, якщо сторони у договорі оренди землі визначили, що він набирає чинності з моменту його державної реєстрації, договір відповідно набуває чинності з дня державної реєстрації за орендарем права оренди.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19).

Так, п.3.1 договору оренди землі сторонами погоджено, що договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 7 Договору оренди землі передбачено, що після закінчення договору та завершення збору врожаю орендарем земельна ділянка повертається орендодавцю за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктом 14.2 Договору оренди землі визначено що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Як встановлено право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 22 грудня 2015 року за № 27372675 та зазначено, що строк дії 22 грудня 2020 року, а відтак, відповідач обґрунтовано вказував, що строк договору закінчиться 22 грудня 2020 року.

За такого, посилання позивачки на те, що строк дії договору починається з моменту його укладання 24 квітня 2014 року та закінчується 24 квітня 2019 року суперечить встановленим обставинам справи та положенням вказаних вище норм, а тому вимоги про припинення договору оренди саме з цих підстав є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що хоча строк дії договору закінчується 22 грудня 2020 року, проте вважав, що після його припинення відповідач продовжує користуватися земельної ділянкою тому вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважав, що ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки є покладення обов`язку на відповідача повернути земельну ділянку.

Між тим, суд не звернув належної уваги на те, що позивачка обґрунтовуючи свої вимоги посилалася на те, що строк дій договору закінчився 24 квітня 2019 року, інших підстав в позові не зазна чала та в подальшому не змінювала, а відтак, суд самостійно змінив підстави позову, що суперечить цивільно-процесуальним нормам та призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ТОВ Братське - Агро підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2 305,20 грн. за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна та Товариства з обмеженою відповідальністю Братське - Агро задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Імені Мічуріна , Товариства з обмеженою відповідальністю Братське - Агро про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Братське - Агро (код ЄДРПОУ 41671498, 55482, Миколаївська область, Братський район, село Новокостянтинівка, вул. Миру, 45) на користь держави судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року