Номер провадження: 11-сс/813/60/21
Номер справи місцевого суду: 511/2103/20 1-кс/511/634/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.12.2020 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42019161390000004 від 01.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,-
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження №42019161390000004 від 01.02.2019 року та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 у виді позбавлення права на відчуження майна на користь третіх осіб, а саме на: транспортні засоби: KOGEL S 24, н/з НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 14.02.2019; DAF 95XF430 12580, н/з НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 15.09.2018; SDC TRAILERS SDC, н/з НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 12.09.2018; RENAU LT M AGNUM 440 11929, н/з НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 від 27.01.2018; нерухоме майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Вказує на те, що ухвала слідчого судді незаконна, необґрунтована та така, яка постановлена внаслідок неповноти судового розгляду, а висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Також вважає, що підозра щодо ОСОБА_6 прямо суперечить Закону і не тільки не ґрунтується на встановлених слідством фактичним обставинам, а й навпаки повністю не відповідає дійсності і суперечить як матеріалам самого кримінального провадження, так і відповідним фактичним даним та обставинам справи. Крім того, слідчий суддя, дійшовши висновку про необхідність арешту майна не в повному обсязі дослідив та з`ясував обставини, які мають істотне значення для ухвалення рішення.
Заслухавши суддю-доповідача; власника майна ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу; дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереженняречовихдоказів; 2)спеціальноїконфіскації; 3)конфіскаціїмайнаяк видупокаранняабозаходу кримінально-правовогохарактерущодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною другоюст.173КПКУкраїнивстановлено,щопри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Як зазначено у клопотанні слідчого, в провадженні Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019161390000004 від 01.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України
27.11.2020 року генеральному директору ТОВ «Куяльник» ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, вчинене в особливо великих розмірах; внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
В клопотанні слідчого зазначено, що з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, виникла необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 .
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене у клопотанні майно підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації підпадає під вимоги ч. 5 ст. 170 КПК України, а саме, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, внаслідок чого вірно наклав арешт на зазначене вище майно.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
У відповідностідоч.2ст.171КПКУкраїни,уклопотанніслідчого,прокурорапроарешт майнаповиннобутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)переліківиди майна,щоналежитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичноюособою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим при складанні клопотання в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону, оскільки воно містить всі необхідні відомості та правове обґрунтування необхідності накладення арешту на майно.
Вищевикладені обставини були вірно враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження майна на користь третіх осіб.
В апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування відсутності необхідності такого ступеню втручання у права власника нерухомого майна, як заборона розпорядження майном.
Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності правової підстави для арешту майна, на яке слідчий просить накласти арешт, оскільки, відповідно до клопотання слідчого, основною метою арешту майна є запобігання незаконному відчуженню нерухомого майна.
Також апеляційний суд наголошує, що застосований до арештованого майна засіб обтяження не позбавляє права добросовісного набувача на користування цим майном, а заборона подальшого розпорядження ним є гарантією ефективності проведення досудового розслідування та забезпечує можливість конфіскації майна як виду покарання.
Доводи власника майна про те, що в подальшому кримінальне провадження було передано для проведення досудового розслідування до іншого територіального органу досудового розслідування та кримінальне провадження закрито не можуть бути підставою для визнання ухвали слідчого судді незаконною, оскільки на момент прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна про такі обставини йому доказів надано не було. В той же час апеляційний суд повинен перевірити оскаржувану ухвалу слідчого судді з точки зору наданих йому доказів на час ухвалення рішення. Наведені обставини вказують на те, що власник майна має право звернутись до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону та винесена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.12.2020 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42019161390000004 від 01.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2021 |
Оприлюднено | 30.01.2023 |
Номер документу | 95092434 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Одеський апеляційний суд
Мандрик В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні