Ухвала

від 05.02.2021 по справі 761/20339/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20339/19

Провадження № 4-с/761/19/2021

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Кутіковій М.Г.,

за участі представника заявника: ОСОБА_2.,

представника стягувача: Корнієнко П.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганна Олександрівна, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі Філії Нафтогазобслуговування Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про визнання дій та рішення незаконними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2020 року до суду надійшла зазначена скарга.

У вимогах скарги скаржник просить:

-визнати дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганни Олександрівни щодо арешту коштів боржника ОСОБА_1 згідно з постановою від 06.03.2020 року у ВП №61479412, які зберігаються на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АТ КБ Приватбанк , пов`язаного з отриманням виплат пенсійного фонду, пенсії незаконними;

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганну Олександрівну зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 згідно з постановою від 06.03.2020 року у ВП №61479412, які зберігаються на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АТ КБ Приватбанк ;

- стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 16 128,94 грн. - надмірно списану суму з пенсійного рахунку скаржника.

Скарга обгрунтована тим, що на виконанні державного виконавця перебуває виконавче провадження №61479412 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва у справі №761/20339/19 в межах якого арештовані кошти на рахунку заявника.

Як зазначає заявник, на його адресу не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на рахунки.

Заявник зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію на картковий рахунок в АБ Приватбанк , не працює та не має інших доходів, а тому має бути звернуто стягнення на пенсію, а не накладено арешт на рахунок боржника.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року відмовлено у відкритті провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 щодо стягнення надмірно списаних коштів з пенсійного рахунку.

12.01.2021 року до суду надійшов відзив Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому вони просять відмовити в задоволенні скарги на тій підставі, що 06.03.2020 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти боржника та в постанові зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом . Заявою від 22.05.2020 року божник просив зняти арешт накладений постановою про арешт коштів від 06.03.2020 року. 01.06.2020 року боржнику надано відповідь в якій роз`яснено порядок звернення стягнення. Крім того зазначено, що діюче законодавство не містить такого виду рахунків, як зарплатний (пенсійний), вказані рахунки не є рахунками із спеціальним режимом використання. Також звертають увагу на постанову Верховного суду від 24.06.2015 року (справа №6-535цс15) згідно з якою кошти після зарахування на рахунок особи стали її власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу. Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено вичерпний перелік випадків в яких знімається арешт державним виконавцем, у всіх інших випадках арешт скасовується судом.

12.01.2021 року до суду надійшов відзив АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі філії Нафтогазобслуговування АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в якій представник просить відмовити в задоволенні скарги з тих підстав, що стаття 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні не містить такого виду рахунків як зарплатний (пенсійний). А тому закони України не містять заборони звертати стягнення та накладати арешти на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати (пенсії), а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання. Також звертають увагу на постанову Верховного суду від 24.06.2015 року (справа №6-535цс15) згідно з якою кошти після зарахування на рахунок особи стали її власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу.

27.01.2021 року до суду надійшли відповіді на відзиви в яких скаржник просить задовольнити скаргу в повному обсязі та зазначає, що ДВС не спростував аргументи скарги та не навів доказів права на списання з пенсійного рахунку скаржника всієї нарахованої йому пенсії. Також заявник зауважує, що частина 2 статті 70 Закону України Про виконавче провадження обмежує розмір який може бути відраховано з пенсійного забезпечення.

В судовому засіданні представник заявника вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі філії Нафтогазобслуговування АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність.

А тому у відповідності до положень ч.2 ст.450 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, вислухавши представників сторін, врахувавши відзиви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганни Олександрівни перебуває виконавче провадження №61479412 щодо примусового виконання виконавчого листа №761/20339/19 від 27.02.2020 року, який видано Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі філії Нафтогазобслуговування ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України боргу у розмірі 178 291,68 грн.

Постановою від 06.03.2020 року державний виконавець відкрив виконавче провадження.

Постановою від 06.03.2020 року державний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження 196 316,14 грн..

02.07.2020 року боржник направив на адресу виконавчої служби лист в якому просив надіслати на його адресу постанову про накладення арешту на кошти боржника; реквізити для погашення боргу; зняти арешт з рахунку для добровільного погашення боргу.

Також в заяві ОСОБА_1 зазначав, що він бажає сплачувати по 20% з отриманої пенсії в добровільному порядку.

Як вбачається, до заяви заявник не надав документів на підтвердження тієї обставини що на рахунок зараховуються пенсійні виплати.

З виписки по рахунку, яка надана до матеріалів справи вбачається, що в АТ Приватбанк на прізвище заявника відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 та за 2019 рік були зараховані виплати Пенсійного фонду - пенсія. В той же час за період з 01.03.2020 року по 03.08.2020 року були зараховані крім пенсійних виплат, відсотки нараховані на залишок коштів за договором.

Листом від 16.07.2020 року начальник відділу ДВС повідомив заявника що відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника. Крім того, акцентовано увагу, що в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Заявник не звертався до суду з вимогою про зняття арешту з рахунку.

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 Закону України Про виконавче провадження визначає, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Як визначено в ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Частина 5 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначає зобов`язання Боржника.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Абзацом 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом .

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права убачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання для отримання заробітної плати чи пенсії.

З установлених судом обставин убачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для отримання пенсії та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише пенсійні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання пенсійних виплат на такий рахунок.

Також арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як пенсійне забезпечення, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі №915/1000/18.

Боржник після отриманої відмови у скасуванні арешту з грошових коштів не оскаржував до суду відмову державного виконавця.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що діючим законодавством надано право державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти на рахунку; боржник не оскаржував відмову державного виконавця у скасуванні арешту коштів на рахунку, як і не звертався до суду з вимогами про скасування арешту з грошових коштів на рахунку; Закон України Про виконавче провадження визначає порядок скасування арешту державним виконавцем, тому суд вважає, що в діях державного виконавця відсутнє порушення вимог Закону України Про виконавче провадження , а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганна Олександрівна, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі Філії Нафтогазобслуговування Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про визнання дій та рішення незаконними, зобов`язання вчинити дії - в повному обсязі .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено 11 лютого 2021 року

СУДДЯ: Н.Г.Притула