Постанова

від 28.04.2021 по справі 761/20339/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/20339/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/70 22/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганна Олександрівна, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , в особі Філії Нафтогазобслуговування Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , про визнання дій та рішення незаконними, зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з скаргою на дії державного виконавця, де просив визнати дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Г.О. щодо арешту його коштів згідно з постановою від 06.03.2020 року у ВП №61479412, які зберігаються на рахунку, відкритому у АТ КБ Приватбанк , пов`язаного з отриманням виплат із Пенсійного фонду пенсії, незаконними, зобов`язати її зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 згідно з постановою від 06.03.2020 року у ВП №61479412, які зберігаються на рахунку, відкритому у АТ КБ Приватбанк та стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 16 128,94 грн - надмірно списану суму з пенсійного рахунку скаржника.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні державного виконавця перебуває виконавче провадження №61479412 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/20339/19 в межах якого арештовані кошти на рахунку ОСОБА_1

30 липня 2020 року з його банківського рахунку, на який зараховується пенсія, було списано кошти в розмірі 19 874,44 грн, що підтверджується випискою з банку по картковому рахунку.

ОСОБА_1 зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію на картковий рахунок в АБ Приватбанк , не працює та не має інших доходів, а тому має бути звернуто стягнення на пенсію, а не накладено арешт на рахунок боржника.

Зазначив, що виключне право розпорядження пенсією, визначення напрямів її витрачання, відповідно до приписів ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, належить лише йому, як власнику цих коштів.

Також, заявник посилався на положення ч. 2 ст. 70 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках; - за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Як зазначено судом першої інстанції, на виконанні у старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Г.О. перебуває виконавче провадження №61479412 щодо примусового виконання виконавчого листа №761/20339/19 від 27.02.2020 року, який видано Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , в особі філії Нафтогазобслуговування ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , боргу у розмірі 178 291,68 грн.

Постановами від 06.03.2020 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів 196 316,14 грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що рахунок боржника на який виконавцем був накладений арешт, є його поточним рахунком, який використовується для отримання пенсії і не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Суд першої інстанції, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи ту обставину, що діючим законодавством надано право державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти на рахунку, боржник не оскаржував відмову державного виконавця у скасуванні арешту коштів на рахунку, як і не звертався до суду з вимогами про скасування арешту з грошових коштів на рахунку, з огляду на положення Закону України Про виконавче провадження , який визначає порядок скасування арешту державним виконавцем, дійшов до висновку про те, що в діях державного виконавця відсутнє порушення вимог названого Закону, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Апелянт просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити.

Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, на виконанні у старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Г.О. перебуває виконавче провадження №61479412 щодо примусового виконання виконавчого листа №761/20339/19 від 27 лютого 2020 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , в особі філії Нафтогазобслуговування ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , боргу у розмірі 178 291,68 грн, відкритого на підставі заяви товариства від 04 березня 2020 року ( а.с. 54-55, 56-57, 61-62 ).

06 березня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Г.О. винесено, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 17 829,16 грн., про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження 196 316,14 грн ( а.с. 61-62, 64-65, 71-72 ).

При цьому, боржником не оскаржено постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 17 829,16 грн.

Однак, 02 липня 2020 року, як встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 направив на адресу керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист в якому просив надіслати на його адресу постанову про накладення арешту на кошти боржника, реквізити для погашення боргу, зняти арешт з рахунку для добровільного погашення боргу і, зокрема, зазначив, що бажає сплачувати по 20% з отриманої пенсії в добровільному порядку.

Доказів на підтвердження тієї обставини, що на рахунок зараховуються пенсійні виплати ОСОБА_1 суду не надав ( а.с.8 ).

При цьому, згідно виписки по рахунку, яка міститься в матеріалах справи, встановлено, що в АТ Приватбанк на прізвище ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок та за 2019 рік були зараховані виплати Пенсійного фонду - пенсія ( а.с. 9 ).

Окрім цього, за період з 01 березня 2020 року по 03 серпня 2020 року на цей рахунок були зараховані, окрім пенсійних виплат, відсотки на залишок коштів за договором ( а.с. 14 ), що свідчить про зміну цільового призначення цього рахунка.

Згідно листів начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.06.2020 та від 16.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність правових підстав для зняття арешту з коштів боржника і роз`яснено його право на звернення із вимогами до суду, яким той скористався 07 серпня 2020 року ( а.с. 1-4, 11, 12-13 ).

Як правильно встановлено місцевим судом, рахунок боржника ОСОБА_1 , кошти на якому були арештовані, є його поточним рахунком, який використовується, в т.ч. і для отримання пенсії, і не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання чи заборонено накладення арешту на ці кошти.

В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише пенсійні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання пенсійних виплат на такий рахунок.

Також арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як пенсійне забезпечення, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі №915/1000/18.

З таким вимогами до суду ОСОБА_1 не звернувся і оскаржив дії державного виконавця лише з приводу накладення арешту на вказаний банківський рахунок, що, на переконання апеляційного суду, не свідчить про обґрунтованість заявлених ним вимог.

На підставі наведеного та на переконання апеляційного суду, місцевий суд правомірно прийшов до висновку про дотримання державним виконавцем, при ухваленні постанови про арешт коштів боржника, зокрема, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 46, 129-1 Конституції України , ст.ст. 1, 5, 10, 18, 48, 52, 56, 59 Закону України Про виконавче провадження , п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 та відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 .

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що кошти після зарахування на рахунок ОСОБА_1 стали його власністю, втратили свій цільовий статус, зокрема, пенсії та набули статус вкладу.

Зазначений висновок міститься у постанові №6-535цс15 Верховного Суду України від 24 червня 2015 року.

Названа обставина, з точки зору суду другої інстанції, додатково свідчить про необґрунтованість заявлених вимог.

Не можуть бути задоволені заявлені вимоги, з точки зору апеляційного суду, і з огляду на те, що зняття арешту з коштів боржника, при визначених у законі умовах, належить до компетенції державного виконавця.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях п. 18 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014, згідно якого суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Необґрунтованими, на переконання апеляційного суду, є вимоги і про стягнення з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції списаної суми в розмірі 16 128,94 грн, оскільки вони заявлені у позовному порядку, а не в порядку оскарження дій державного виконавця, і до справи не залучений зазначений орган.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду за вирішенням зазначеного спору у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення повністю ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, в т.ч. положеннях ст. 451 ЦПК України , зазначених норм Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст. 46 Конституції України, ст.ст. 59, 1, 68, 70 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. 450 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції та спростовуються зазначеними по справі доказами.

Посилання апелянта на те, що лише він має виключне право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку у банку, боржнику не відправлялися матеріали виконавчого провадження, він не мав можливості добровільно сплачувати боргові зобов`язання, державний виконавець не мав права списувати грошові кошти з пенсійного рахунку, суд не захистив його права, унаслідок чого продовжується порушення його конституційних прав, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновки місцевого суду про необґрунтованість заявлених вимог, а відтак - не є належною правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого апеляційним судом не встановлено.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України .

При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5 , 10-13 , 76-81 , 263 , 367 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Метлушенко Ганна Олександрівна, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі Філії Нафтогазобслуговування Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , про визнання дій та рішення незаконними, зобов`язання вчинити дії, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Г.І. Мостова

Є.М. Суханова